Воєнна стратегія має розроблятися військовими професіоналами, а не політиками

 

Під сумнівом залишається отримання від союзників усього комплекту зброї і військової техніки, необхідної для нашої перемоги на полі бою. Рік, що минає, показав також, що для досягнення перемоги потрібно переглянути методи здійснення атакувальних і оборонних операцій.

 

Генерал В. Залужний, зокрема, відзначив, що війна перейшла у позиційну стадію, яка задовольняє загарбника, але потребує застосування у наших Збройних Силах нових висококласних воєнних технологій. Це прямо протилежний підхід тому, який застосовується мордором і полягає у багатотисячному збільшенні чисельності непідготовлених до війни ординців, озброєних ледь не заіржавілими трофеями минулої епохи.

 

Мета ворога: покласти на полі бою з Україною мільйони своїх солдат, аби тільки потягти з ними в могилу максимум наших героїв. За цих обставин питання полягає не у абсолютному збільшенні чисельності мобілізованих українських громадян, а у покращенні професійної підготовки наших воїнів ( доцільно, мабуть залучати до воєнних дій підготовлених військовослужбовців інших воєнізованих загонів – гвардії, охорони, поліції тощо) при повному забезпеченні військ сучасною технікою, обладнанням і зброєю.

 

Цей рік показав, що направляти тисячі воїнів на штурм оборонних рубежів рашистів, які окопалися за «зубами дракона», без літаків, далекобійних ракет, снарядів тощо було непродумано.

 

Не личить нам також застосовувати й мордорівські методи ведення війни. Основний метод рашистів – подолання супротиву противника масою тіл, які викидаються назустріч кулям, ракетам і снарядам. Метод кривавої «м’ясо- рубки» для захоплення і пограбунку чи спустошення чужої території. Чим більше вкидається живої сили у «м’ясорубку» війни, тим більшу територію захоплює мордор.

 

У нас, як відомо, інша задача – збереження життів наших героїв при захисті від ворога та звільненні наших суверенних територій. Тобто досягнення воєнних цілей має відбуватися за мінімально можливих втрат нашої живої сили (хоча це не відповідає інтригам політиків-одноденків, які плетуть їх навколо наших воєнних професіоналів). Іншими словами, мінімізація числа вбитих та поранених українців – основний критерій при виборі того чи іншого воєнного рішення як у конкретному бою, так і у кампанії в цілому. Це і реальний крок до перемоги, і цивілізаційний європейський підхід.

 

Ще один висновок: жодний наступ не повинен здійснюватися без штурмових літаків і боєвих дронів та усіх інших засобів ураження ворога. А при недостатності засобів ведення наступальних дій доцільним є перехід до активної оборони.

 

Активна оборона – це також стратегія звільнення наших територій, але не шляхом лобових атак, а шляхом поступового знищення воєнного потенціалу ворога при його зустрічних випадах на наші оборонні редути. І жодний оборонний бій не має відбуватися без необхідного обладнання і залізобетонного укріплення.

 

Мінімізація втрат українців – головна задача теперішнього моменту. Не кілометри просування, не кількість вбитих мордорівських генералів, а збереження життя наших воїнів – ось головна задача.

 

Не швидкість наступу визначає переможця. Ми все одно переможемо і збережемо наш український люд. А збережемо армію – збережемо націю та Україну.