Країна дикого, злодійкуватого капіталізму або куди рухається Україна

 

Зрозуміло, що у нас зараз знищуються останні залишки соціалізму. Рівень життя і соціальні послуги – прямолінійно знижуються і стають усе менш доступними для більшості наших сімей. Падають стандарти освіти, науки і культури. Були також «реформатори», які так покращили медицину, що люди не мають можливості купувати якісні ліки, оплачувати аналізи, лікувальні процедури та операції.

 

У той же час – на марші нелюдський капіталістичний устрій. Прибутки і капітали накопичуються у окремих осіб. На початку нашої новітньої історії - у бандитів і радянських директорів, що розграбували існуючі заводи і фабрики; потім у різного масштабу олігархів, що привласнили працездатні об’єкти державної власності; тепер перетікання капіталу відбувається через макро корупційні схеми від українського населення - до бюрократичних каст при владі.

 

Найбільше зараз збагачуються керівники державних підприємств, міністри, правоохоронці та інші апаратники і муніципальні очільники. Діють за допомогою довільного підйому тарифів, цін, процентних ставок, сум у платіжках ЖКГ (кажуть відбувається терор ЖЕК-ів, але це і терор мерів), девальвації та емісії гривні, неконтрольованого використання міжнародної фінансово-боргової допомоги, накручування податків, податкових оборудок (як з ПДВ) та 500-тисячних зарплат, вилучення на свою приватну користь (привласнення) доходів державних та муніципальних підприємств і служб, розкрадання наданих бюджетних коштів, здійснення оборудок з підприємствами-прокладками - фальшивими приватними бізнесменами (в тому числі при закупівлі та поставках ЗСУ), а також тіньового перепродажу землі десятки тисячними площами.

 

Це реальний бандитський капіталізм – все на користь певних приватних груп, без користі для мільйонів українських громадян. Цей капіталізм не в змозі створити ресурси оборони країни під час кровопролитної національно визвольної війни. Йде повний перерозподіл загально державного майна і доходів на користь певних приватних кишень та офшорних юрисдикцій.

 

Такий капіталізм є грабіжницьким (під стать капіталізму Дикого Заходу та темного європейського середньовіччя тощо), він не сприяє зростанню маси та технологічного рівня капіталу, збільшенню його різноманітності та якості пропозиції на ринках. Він веде нас до загального занепаду виробництва, до звуження різноманіття життя і до загнивання суспільства.

 

Нам потрібен демократичний, ринково конкурентний, соціально орієнтований капіталізм, приклад якого надають нам країни Західної Європи та Сполучених Штатів і який не побачив, на жаль, президент Аргентини.