Українці вміють бути вдячними за добро, але змушені віддячити ворогам за зло

 

Коли держава позичає гроші за кордоном, збільшується державний борг і на таку ж суму зменшується майно (власність) держави. Орки вбивають нас фізично і знищують державу. Нагадаю, повернення державного боргу у світі відбувається або за допомогою фінансової моделі реструктуризації (чи викупу боргу, коли держава процвітає) або передачею кредиторам реальних цінностей (земельних ділянок, акваторій морів, інших об’єктів природи, нерухомості, інфраструктури, благородних, радіоактивних і рідкоземельних металів тощо).

 

Отже власність держави – це не ефемерна річ, а спільні надбання з реальною вартістю. Їх втрата насьогодні така велика, що наші союзники, очевидно, розуміють, що нам самим з цієї халепи не вилізти. Зараз з наростанням державного боргу ніби тільки «на папері», ніби теоретично, держава тим не менш з кожним запозиченням втрачає своє майно, причому в нашому випадку - карколомно.

 

Але після закінчення війни і зупинки нових кредитів від країн Заходу крах бюджету та інших майнових цінностей України стане явним. Не виключено, що нація при невдалому керівництві буде поглинута у прірву голоду і жебрацтва та колосальної девальвації національної грошової одиниці (цього не змогли уникнути після Другої Світової війни ні ФРН, ні Японія).

 

Поза тим, надає надію на наш вихід зі страшенної майнової скрути те, що частина (приблизно половина) воєнної і гуманітарної допомоги надходить після початку війни на безоплатних засадах, грантами (в основному, зі Сполучених Штатів і треба сподіватися, що Конгрес Штатів затвердить на 2024 фінансовий рік для України 61 млрд. дол.). Боргова ж складова надходжень від країн Заходу залишається, проте Євросоюз (а він – найбільший серед усіх інших кредиторів) зараз розглядає, як відомо, довгостроковий план нової 50 млрд. євро кредитної допомоги Україні (у 2024 - 2027 роках) на пільгових відсоткових умовах (з поверненням боргу через десятки років). Це не може не радувати.

 

Отже, не дивлячись на те, що ми перебуваємо у економічній і оборонній скруті і від самого початку не мали шансів самостійно здолати окупантів, ми тримаємось і, не дивлячись на корупційну та колабораціоністську хвороби влади, зводимо кінці з кінцями, не дозволяємо розвалитися нашому національному будинку. І я не можу стримати подив тій великій і безкорисливій допомозі Західного Світу, на чолі зі США, який дає нам потугу здолати ворога і можливість вижити українцям. Такого новітня історія не знає!

 

А нам потрібно після війни запровадити таку модель управління державним боргом і ресурсами його обслуговування, яка б, звичайно, виключала розкрадання позичкових коштів, не допускала роздачу наших земель та інших державних об’єктів, мінімізувала щорічні витрати на обслуговування державного боргу (шляхом оптимізації і реструктуризації витрат), забезпечила збалансованість бюджетних доходів і видатків, поступово відновлюючи обсяги власності держави, і знизила податкове навантаження на економіку та зарплати громадян.

 

За цих умов ми зможемо дати поштовх зростанню економіки, покращенню життя українців і стати надійними партнерами наших західних союзників.