Призначати антибіотик на вимогу пацієнта офіційно заборонено: в Україні затвердили нові стандарти

В Україні затвердили стандарти раціонального застосування протимікробних препаратів. До цієї категорії входять антибіотики, противірусні, протигрибкові та протипаразитарні лікарські засоби. 

"Це частина системної роботи з протидії антимікробній резистентності – одній із найбільших загроз для сучасної медицини. Коли протимікробні препарати застосовують неправильно або надмірно, мікроорганізми поступово набувають стійкості до них. У результаті звичні інфекції стає складніше лікувати, а ефективних препаратів залишається менше. Вже зараз 1 з 6 бактеріальних інфекцій у світі не реагує на лікування антибіотиками", – пояснює міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко. 

За оцінками ВООЗ, до 2050 року стійкі до протимікробних препаратів інфекції можуть щороку забирати понад 10 мільйонів життів, а економічні втрати у світі – перевищити 2 трильйони доларів. 

"Втрата ефективності антибіотиків створює ризики не тільки при лікуванні інфекцій – від них залежить безпека складних операцій, трансплантацій, лікування онкологічних пацієнтів та багатьох інших медичних втручань, – пояснює міністр. – Для України ця проблема особливо актуальна, зважаючи на війну. Велика кількість тяжких поранень, тривале лікування, повторні медичні втручання та внутрішньолікарняні інфекції збільшують ризик поширення стійких збудників".

Україна реалізує  Державну стратегію боротьби зі стійкістю до протимікробних препаратів до 2030 року, в межах якої розвиває мережу мікробіологічних лабораторій, епіднагляд та інфекційний контроль у медзакладах.

"Нові стандарти – частина цієї роботи. Вони встановлюють єдині правила призначення, перегляду та припинення протимікробної терапії. Основний принцип: препарат призначається лише за чіткими медичними показаннями, у необхідній дозі та на оптимальний строк", – каже Ляшко.

Що це означає на практиці для лікарів та пацієнтів

Наказ про затвердження стандартів раціонального застосування протимікробних лікарських засобів з лікувальною та профілактичною метою у закладах охорони здоров’я, що надають первинну і спеціалізовану медичну допомогу набув чинності МОЗ видало 9 вересня. Це означає, що відтепер:

• кожне призначення має бути обґрунтоване в медичній документації або електронній системі охорони здоров’я; антибіотик призначається за підтвердженої або обґрунтовано підозрюваної бактеріальної інфекції; 
•  не можна призначати протимікробні препарати на прохання пацієнта, якщо немає медичних показань; у визначених випадках до початку лікування проводиться бактеріологічне дослідження; 
• через 48–72 години терапія переглядається і за потреби коригується або припиняється;
•  для вибору антибіотиків застосовується класифікація ВООЗ AWaRe, яка поділяє їх на три групи: доступу, спостереження та резерву. Препарати резерву використовуються лише у визначених випадках.

У стандарті для первинної медицини чітко зазначено, що "призначення протимікробної терапії на вимогу/прохання пацієнтів, їх родичів або законних опікунів, за умови відсутності ознак інфекційної хвороби, заборонено". 

Лікар зобов’язаний зрозумілою мовою та у доступний спосіб для пацієнта (його родичів/законних опікунів) надати інформацію про інфекційну хворобу, необхідність уникнення протимікробної терапії та клінічні ознаки ускладнень інфекційної хвороби або симптоми приєднання вторинної бактеріальної ко-інфекції/суперінфекції, які вимагатимуть початку проведення терапії".  

Які поширені інфекції можна лікувати без антибіотика 

Стандарт для первинної допомоги містить рекомендації щодо лікування поширених бактеріальних інфекцій у дорослих і дітей. Зокрема зазначено, що такі поширені захворювання як гострий середній отит, гострий тонзиліт чи фарингіт не є показами для рутинного призначення антибіотиків. 

Скажімо, у документі йдеться, що при гострому тонзиліті антибіотик не призначається без підтвердження/задокументованої та обґрунтованої підозри на бактеріальну етіологію. "70-80% випадків викликаються вірусами та не потребують АЛЗ", - йдеться у рекомендаціях.

Щодо отитів, то зазначено, що більшість легких і середньотяжких випадків не вимагають терапії АЛЗ. Виключенням є лише  двобічний отит у дітей до 2-х років, який потребує призначення АЛЗ.

Стандарт також передбачає, що лікар може видавати пацієнту "відстрочений рецепт" на антибіотики. Це може бути у разі, якщо пацієнт має інфекційну хворобу вірусного походження, але є ризик розвитку  вторинної бактеріальної ко-інфекції/суперінфекції. Або якщо пацієнт має інфекційну хворобу передбачуваної бактеріальної етіології, що не потребує антибіотикотерапії, але має високий ризик розвитку ускладнень. Тоді лише у випадку виявлення визначених лікарем критеріїв пацієнт йде до аптеки за антибіотиком, починає його прийом та повідомляє про це лікаря.  Скажімо, на момент звернення лікар, не був певен, чи це бактеріальна інфекція, але видав відстрочений рецепт. І лише якщо згодом прийшли результати аналізів підтвердили бакінфекцію, пацієнт починає приймати антибіотик. 

Призначати антибіотик при вірусній інфекції заборонено, окрім випадків, якщо це передбачено в інструкції до лікарського засобу. Так само і з призначенням противірусних при бактеріальних інфекціях. Також заборонено призначати протимікробні засоби для профілактики, якщо це не передбачено в інструкціях. 

Важливо також, що регіональні центри контролю та профілактики хвороб МОЗ на основі даних медкарт повинні будуть обчислювати спеціальні індикатори якості медичної допомоги. Їх розраховуватимуть залежно від відсотка пацієнтів, яким призначено антибіотики. При цьому для антибіотиків з групи доступу, групи спостереження та групи резерву застосовуватимуть різні формули. Можна припустити, що лікарі уникатимуть призначення антибіотиків без потреби, аби відповідати показникам. Утім, уся ця боротьба з резистентністю до протимікробних засобів не матиме сенсу без посилення контролю за аптеками, які продають антибіотики без рецептів.

Український Дощ писав раніше, коли абдомінопластика — єдине рішення для плоского живота.