[]

«Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями»! З Днем народження, Тарасе!

«Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями»! З Днем народження, Тарасе!

9 березня в Україні відзначають річницю з дня народження великого Кобзаря, справжнього  сина України, національного пророка, геніального поета, талановитого художника, нескореного борця за волю і свободу українського народу - Тараса Шевченка.

Великий Кобзар народився 1814 року в селі Моринці Черкаської області, був третьою дитиною кріпаків Григорія Шевченка і Катерини Бойко, за переказами Тарасові діди і прадіди були козаками, служили у війську Запорізькому, брали участь у визвольних війнах і  повстаннях. Із 47 років життя  він пробув 24 роки в кріпацтві, 10 – а засланні, решту – під наглядом жандармів.

«Він був сином мужика – і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим», – так про генія України сказав І. Франко.

Все своє коротке життя Шевченко палко любив Україну і для неї творив свої неперевершені шедеври. Пророк Шевченко залишив своїм живим і ненародженим землякам важливі дороговкази.

"Нема на світі України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра"

Сьогодні його пророчі слова надзвичайно актуальні - згадаймо Майдан, революцію Гідності, під його словом тримали щит до останнього і боролися з тодішнім режимом Януковича. На вулиці Грушевського майданівці намалювали тоді трьох наших класиків, три  наші духовні опори, три стовпи, які рвуться в небо -  Івана Франка з гаслом «Життя - це війна», Лесі Українки з «Хто визволиться сам, той буде вільний», і Шевченка «Вогонь запеклих не пече».

Він вважається головним літературним символом і українським пророком, а його творчість - двигуном визвольного руху від гніту російської імперії. Український дощ розповідає про цікаві та маловідомі факти з життя  Тараса Шевченка.

Містична сила пророцтв

Твори Тараса Шевченка справді мають не тільки літературну силу поетичного слова, а й містичну силу пророцтв. Історики та дослідники творів Шевченка констатують точність, з якою поет ставив прогнози і «діагнози» українському суспільству. Наше життя сьогодні, запекла боротьба за український простір і українську культуру, за існування України як такої наче в пророчому попередження були описані Тарасом Григоровичем і ця точність, яка була сформульована 100 років тому, вражає:

 «Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять…»

Або

«Доборолась Україна до самого краю.

Гірше ляха свої діти її розпинають…»

Слова, що написані у 1845 році сьогодні, через 175 років, виглядають містично, коли український народ  в війні з зовнішнім агресором і з внутрішніми ворогами  виборює своє майбутнє. Через дві сотні років, голос поета знаходить нове і тривожне звучання. Хіба міг він знати, що через стільки років його Україну знову стануть розривати на частини, гвалтувати і обкрадати. Хіба міг він уявити, що карателі знову прийдуть на українську землю і в кожному будинку оселиться страх. У мільйонів українців простим розчерком пера під антинародним документом грубо відібрали право життя у вільному, демократичному суспільстві.

«Схаменіться! Будьте люди, бо лихо вам буде.

Розкуються незабаром заковані люде,

Настане суд. Заговорять і Дніпро і гори!

І потече сторіками кров у синє море….» («І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє» Т.Г.Шевченко)

Художній дар

Тарас Григорович був не тільки майстром слова, а й і пензля. Малювати він любив з дитинства, виходило у нього добре, правда, як про художника ми знаємо про нього набагато менше.  А він май неабиякий талант - його роботи дуже цінувалися. Тарас був улюбленим учнем російського художника Карла Брюллова. У 1860 році Імператорська Академія мистецтв удостоїла Шевченка звання Академік гравіювання за виконану ним гравюру по картині Рембрандта "Притча про робітників на винограднику". Багатогранний геній і, безперечно, один з найяскравіших представників українського мистецтва, художник-живописець, аквареліст, майстер сепії та гравюри,  він за своє життя створив понад 1000 живописних та графічних робіт, був академіком Імператорської академії мистецтв, неперевершеним майстром гравюри. Творчі прийоми Шевченка використовувалися у пошуках багатьох художників того часу, і не лише українських. Великий вплив душевності й простоти шевченківських робіт відчув на собі відомий художник Микола Реріх. Картини Шевченка часто порівнюють з роботами Альбрехта Дюрера, Рембрандта, Ореста Кипренського, з японською гравюрою. Оценіть красу декілької його робіт.

Шевченко - модник

Самий поширений портрет Тараса Шевченка – це портрет старого бундючного дядька в кожусі. Таким - похмурим і грізним - нам підносила поета радянська пропаганда. Це портрет з шкільних підручників, які ліпили з нього лише селянського романтика і таврувальника панів, понижуючи образ національного генія до постаті бідного Кобзаря.

Скиньте з Шевченка шапку.
Та отого дурного кожуха.
Відкрийте в нім академіка.
Ще одчайдуха-зуха.
Ще каторжника роботи.
Ще нагадайте усім:
Йому було перед смертю
всього лише сорок сім.

Автор вірша: Іван Драч

Насправді, Шевченко був модник і гарно одягався. Він був модерний, сучасний парубок і під час життя в Петербурзі, коли він працював портретистом, він заробляв непогані гроші і купував модний одяг. У щоденнику Шевченко писав, що особливе задоволення йому доставила покупка гумового плаща-макінтоша. Такий плащ тоді коштував 100 рублів. Щоб було зрозуміло, скільки це: в Археологічної комісії Тарас заробляв 150 рублів на рік. (див.автопортрет внизу)




Кохання Тараса

Тарас – був молодий темпераментний чоловік, який часто закохувався і в якого часто закохувалися. Ми знаємо 6 його жінок.

Першим коханням юного Тараса була його односельчанка Оксана Коваленко. Батьки були впевнені, що Тарас і Оксана одружаться, коли стануть старше. Але надії були марними: Шевченко виїхав з Енгельгардтом в столицю, а Оксана вийшла заміж за іншого. Уже в зрілому віці поет неодноразово згадував дівчину в віршах.

Наступною жінкою, яку Шевченко полюбив, була польська швачка Дзюн Гусиківську. Але і тут не склалося.

У 29 років він зустрів зустрів 21-річну Анну Закревську, яка була одружена з полковником. Їй він присвятив вірш "Г.З."

В молодості Тарас відвідував численні бали. На одному з них Тараса помітила княжна Варвара Рєпніна-Волконська. Вона запропонувала Шевченко пожити йому в своєму маєтку в Яготині, ніж поет і скористався. Але княжна була на шість років старше Тараса, іншого суспільного становища, і він не сприймав її як коханку, а тільки як дуже близького друга. Через півроку вони розлучилися. Сама Рєпніна пізніше присвятив йому поему "Дівчинка", в якій Шевченко фігурує під псевдонімом Березовський.

Після десятирічного заслання наступним захопленням Тараса Шевченка стала 14-річна актриса Катерина Піунова. Він зробив їй пропозицію, але батьки дівчини були не раді цьому - Тарас Григорович був на 30 років старше.

Фантазія про одруження не полишала Шевченка протягом усього життя. Останньою дівчиною, яку він серйозно розглядав на роль дружини, стала Ликера Полусмак.

Незадовго до смерті поета, у віці 46 років Тарас Шевченко закохався в 20-річну працівницю. Вона спершу прислужувала у його друзів Карташевських і, убрана в український стрій, виконувала насамперед декоративну роль; потім служила наймичкою у Кулішів. Шевченко нею зацікавився, спалахнув пристрастю. Самій же Ликері він подобався, але не більше. Вона весь час вагалася, і ця непостійність підкріплювалася намовинами з боку панів, які в певний момент вирішили, що Шевченкові потрібно підшукати іншу, серйознішу, наречену. "Сибіряк" — ось яке визначення найбільше лякало Ликеру. Про це говорили пани, це підкріплювалося і численними історіями, які розказував поет, згадуючи своє минуле. Мався на увазі досвід заслання, куди потрапляють за різні провини і повертаються травмованими, надламаними особистостями.

Але Тарас готувався до весілля, купував придане, обсипав дорогими подарунками, купував сукні, капелюшки, туфлі, персні, сережки і навіть Євангеліє в оправі з золотими краями. Також найняв для грубуватою Лікери вчителя, щоб прищепити манери. Однак одруження так і не було. Серед причин розриву називають кілька версій: Шевченко застав дівчину в обіймах того ж вчителя або Ликера не захотіла їхати з Шевченком в Петербург. Вони розсталися і через півроку Тараса не стало. Після його смерті, вона переїхала в Канів, де був похований Шевченко і все своє життя ходила до нього на могилу.

Викуп з кріпацтва

Загальновідомо, що у 1838 році Брюллов написав портрет Жуковського і продав його за 2500 рублів, за ці гроші і був викуплений з кріпацтва Шевченко. Потім, отримавши свободу, Тарас Григорович вступив до Академії мистецтв. Але є ще одна версія цього епізоду - Петро Мартос, який фінансував видання першого "Кобзаря" 1840 року, наводить відмінну від традиційної версії історію викупу Тараса Шевченка з кріпацтва.

Якось художникові-кріпакові один генерал замовив свій портрет. Намалював художник гарно і, що важливо, дуже схоже. Але в житті генерал був некрасивим, а отже, реалістичну роботу приймати відмовився. Тоді Шевченко переробив картину: зафарбував генеральські атрибути, намалював натомість рушника і інструменти для гоління і віддав роботу у цирульню як вивіску. Але генерал побачив там свій портрет, впізнав себе і дуже розгнівався. Розлючений генерал запропонував Енгельгардтові викупити кріпака. Розуміючи, чим це може закінчитися для Тараса, Жуковський вмовив імператрицю прохати Шевченкового власника призупинити перемовини з покупцем — а на знак подяки імператриця захотіла, щоб Карл Брюллов нарешті докінчив давно розпочатий портрет Жуковського, який і був потім розіграний у знамениту лотерею.

Трохи статистики

  • У Шевченка є дві могили: на Смоленському кладовищі в Петербурзі, місті, в якому він помер і був спочатку похоронений, та в Каневі. До Канева труну із тілом перевезли через два місяці після смерті поета, відповідно до його заповіту.
  • Поезію нашого майстра слова перекладено більше ніж ста мовами світу. Серед них —японська, корейська, арабська і міжнародна мова есперанто. Найбільше перекладів зроблено польською, англійською та російською.
  • Іменем Шевченка названо багато населених пунктів та географічних локацій по всій планеті. Наприклад, тільки в Україні — 164 назви. Окрім того, на честь Кобзаря названа гірська вершина Північного Кавказу (висота 4200 м), морська протока в Аральському морі та навіть кратер на Меркурії, діаметр якого — 137 кілометрів.
  • У 1861 році Тарас Григорович за власні кошти видав перший в Україні «Буквар». Книга вийшла накладом у 10 тис. примірників і була призначена для вивчення грамоти у безкоштовних школах.
  • Освіта митця — всього 2 класи. Здобував він її у церковно-приходській школі. Проте поету вдалося створити одну з найбільш популярних книг української класичної літератури. Мова йде про «Кобзар», який було перевидано понад 8 мільйонів разів. 
  • У світі налічується 1384 пам'ятника Тарасу Шевченку, які розміщені в 36 країнах світу - від Бразилії до Китаю. Це друге місце за кількістю пам'ятників одній особі. Найбільше на Землі, вважають дослідники, існує монументів Ісусу Христу.

Багато віршів поета стали піснями

За життя Тарас  не писав тексти для пісень, хоча міг би. Уже після смерті автора багато його творів покладені на музику відомими композиторами: Миколою Лисенком, Модестом Мусоргського, Петром Чайковським, Сергієм Рахманіновим. А вірші "Думи мої, думи мої", "Заповіт", "Реве та стогне Днiпр широкий" стали народними піснями. Шевченко мав чудовий голос и красиво співав в компаніях. Тарас Григорович сам надихався музикою і надихав багатьох на творчість, навіть у наші часи.

Шевченко мав два джерела сили – Біблія і історія Русі

Останній період життя Шевченка був біблійний - він один із перших переклав Давидові псалми сучасною українською мовою. А історію Русі він вивчав по версії українського історика (1702 року видання), яка кардинально відрізнялася від тієї історії русів (або русинів), що надавалася московітами, поляками, німцями та литовцями. Взагалі, до німців Тарас Григорович ставився дуже вороже – «ви онімечилися», «поки ви воююте, німець на Січі картопельку садить». Якщо згадати вплив німців на життя українців в 18, 19, 20 та 21 столітті, то може в словах великого Кобзаря насправді є якесь сумне застереження.

"Нехай скаже

Німець. Ми не знаєм».

Отак-то ви навчаєтесь

У чужому краю!

Німець скаже: «Ви моголи».

«Моголи! моголи!»

Золотого Тамерлана

Онучата голі.

Німець скаже: «Ви слав’яне».

«Слав’яне! слав’яне!»

Славних прадідів великих

Правнуки погані!"

Шевченко і алкоголь

Шевченку подобався алкоголь. У всіх є недоліки, були вони у Шевченка. Про його пристрасть до алкоголю згадували багато знайомих. Український етнограф Микола Білозерський писав: "Живучи в Петербурзі, Шевченко любив відвідувати трактир біля біржі, в якому збиралися матроси з іноземних кораблів ... і в який тому дуже рідко заглядала поліція. Завжди тихий і лагідний, Шевченко напідпитку страшенно збуджувався стан, ганив усе, і старе і нове, і з усього розмаху грюкав кулаком по столу ". Поет пристрастився до алкоголю ще в молодості. Він зі своїми приятелями навіть організував алкогольне суспільство "мочемордія", на регулярних засіданнях якого обирався голова "його всепьянейшество". Під час засідань пили ром, настоянки і наливки, ведучи розмови "про життя" і мріяли про свободу і світле майбутнє.

Останнє побажання

У свій останній день народження Тарас Шевченко в розмові з близьким другом художником Григорієм Честахівським висловив бажання, щоб в разі смерті його поховали в рідному Каневі. Вранці 10 березня в Петербурзі Тараса Григоровича не стало. Через два роки поета перепоховали в Каневі.

Відродження української мови

Кобзар, написаний Шевченком, мав шалений успіх і серед російської інтелігенції того часу, але вони були незадоволені тим, що він вийшов українською мовою. За що і був засуджений Шевченко царською владою – за те, що писав малоросійською мовою. Тоді російського читача більше за все вибісила саме мова, якою був виданий Кобзар. Один з тодішніх критиків сказав, що повстання української мови набагато згубніше для російської імперії, ніж 2 польських повстання разом взятих, тому що воно розполовинить російську імперію – там де є мова, там є дух і свідомість. Тарас зміцнив дух і українці почали вчити свою мову, бо багато років їм московіти розказували, що

"никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может, и что наречие их, употребляемое простонародьем, есть тот же русский язык, испорченный влиянием на него Польши…"(Валуєвський циркуляр— від18.07.1863) 

Сила Кобзаря

Кобзар зробив переворот в українській свідомості, хоча вмістив в себе всього 8 поезій. Він наче одкрив двері і пролив світло на темне царство українського побуту і люди побачили себе і своє життя чесно, болюче і без прикрас. Друг Шевченка - Пантелеймон Куліш - згадував, що коли Тарас починав читати свої тексти, «ми затуляли вуха бо нам було страшно від цієї правди».

В поемі "Сон Шевченко" так пророче критикує російську самодержавну систему:

Той (царизм)неситим оком

За край світа зазирає,—

Чи нема країни,

Щоб загарбать …

Це точно передає і сьогоднішню політику сучасною Росії. Тому. Шевченко ще за свого життя став на захист не тільки України, а й  народів Кавказу і присвятив вірша своєму другові офіцерові Якову де Бальманові, який воював на боці російської армії і мусив вбивати кавказький народ. Шевченко стидив його і намагався зупинити,  тому і грузини, і вірмени мають Шевченко за святощі. І наш вірменський українець Сергій Нігоян цитував саме Шевченка на Майдані і його полум’яне «Борітеся поборете…» взяв за стяг і пройшов з ним до самого свого героїчного кінця.

І вам слава, сині гори,

Кригою окуті.

І вам, лицарі великі,

Богом не забуті.

Борітеся — поборете!

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/root\/images\/house2.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":""}]
Теги
Схожi
Знищення російською імперією Запорозької січі
Історія
Знищення російською імперією Запорозької січі
3 серпня 1775 року російська імператриця Катерина II видала маніфест, яким оголосила про ліквідацію Запорозької січі...
105 років тому було ухвалено II Універсал Центральної Ради: росія визнала право України на автономію
Історія
105 років тому було ухвалено II Універсал Центральної Ради: росія визнала право України на автономію
16 липня 1917 року на відкритому засіданні Центральної Ради Володимир Винниченко урочисто виголосив ІІ Універсал...
Декларація незалежності США: з днем народження, Америко!
Історія
Декларація незалежності США: з днем народження, Америко!
4 липня 1776 року у Філадельфії Другий континентальний конгрес прийняв Декларацію незалежності Сполучених Штатів Америки від Великої Британії і її короля...
Життя і смерть Леді Ді – все, що потрібно знати про принцесу Уельську
Історія
Життя і смерть Леді Ді – все, що потрібно знати про принцесу Уельську
1 липня 1961 року у Сандрінгемі народилася Діана Френсіс Спенсер. Їй не судилося стати королевою Британії, але вона стала «королевою людських сердець»...
25 років тому були підписані так звані «Великі угоди» між Україною і росією
Історія
25 років тому були підписані так звані «Великі угоди» між Україною і росією
31 травня 1997 року підписано «Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією»...