Руслан Кошулинський: «На Донбасі після деокупації потрібно провести перепаспортизацію всього населення»
Руслан Кошулинський - унікальний у своєму роді політик: ідейний, мужній, затятий, не схожий на інших. Політологи вважають, що він міг би досягнути значно більшого, якби був меркантильнішим і цинічнішим, як решта.
Однак, Руслан такий, який він є - націоналіст, консерватор, безсрібник. Його прямота інколи обеззброює, а юнацький запал надихає. Мабуть на таких політиках і тримається держава.
"Український Дощ" публікує інтерв'ю з віцеспікером Верховної Ради VII скликання і заступником голови ВО "Свобода" в розпал епідемії коронавірусу і напередодні осінніх місцевих виборів в Україні.
- Пане Руслане, як Ви оцінюєте шанси “Свободи” пройти у місцеві ради, якщо місцеві вибори таки відбудуться цьогоріч?
От дивіться, я нещодавно бачив інтерв’ю з Давидом Арахамією і він каже: «Слузі народу» взагалі нема сенсу йти на місцеві вибори у Івано-Франківськ, бо там все місто за «Свободу». І, знаєте, він абсолютно має в цьому рацію. Така ж ситуація в нас і у Хмельницькому, і у Тернополі, де маємо своїх мерів. Ми працюємо без перестанку і будемо працювати, аби наші шанси були якнайвищими в усіх регіонах України. А вибирати – українцям.
- Бачу, Ви сповнені оптимізму. Я трохи верну нас обох на грішну землю. Чому на Вашу думку рейтинг «Свободи» так сильно впав у порівнянні з 2012 роком? Тоді ви набрали 10,44%, а вже у 2014 - 4,71 %, а у 2019 - 2,15%. В чому причина невдач націоналістів, на Вашу думку?
Змагатися з олігархами у державі, якою вони ж і керують протягом десятків років – насправді не зовсім легко. Починаючи з фінансів, з грошей, за які тобі треба розвісити по країні білборди, і закінчуючи телеканалами, до яких ти на жаль не маєш доступу і які на чиєсь замовлення роблять із тебе рогатого чорта - усе для ідейної і безкомпромісної партії є проблемою. Про це можна говорити безкінечно довго і детально, але не в цьому суть, як на мене. Є процеси, які не залежать від піару і забаганок олігархів.
От ви помітили, що бути українцем стало сьогодні престижно? Говорити українською – модно? Вітатися «Слава Україні!» – честь? Помітили? Це вже офіційне вітання у війську. Вже 239 місцевих рад у 17 областях України – від Львова до Сум, від Києва до Миколаєва з ініціативи депутатів-свободівців ухвалили рішення про вивішування червоно-чорних прапорів революційної боротьби на державних будівлях на свята. Є декомунізація, є вулиці, названі іменами українських героїв. Українська національна ідея перемагає по всій Україні. Ну хіба це не перемога націоналістів? Хіба не націоналісти агітували українців протягом десятиліть до всього цього? Хіба не націоналісти не давали владі спокою впродовж багатьох років?
А Івано-Франківськ, Хмельницький, Тернопіль? Погляньте, як змінилися ці міста за останні роки! Як вони розвиваються! Міські голови там – націоналісти! І підтримка серед населення в них – шалена. Усе це – наш результат і наша мотивація до праці надалі. Вибачте за патетику!
Але «Свободі» вже 28 років. Ми – ідеологічна політична партія, а не якийсь політпроєкт для банального заробляння грошей. Тому від того, що ми не пройшли до Парламенту, ми не зникнемо нікуди. Ми працюємо скрізь, де є можливість працювати і завжди показуємо результат. Але прагнемо того, аби цих можливостей було якомога більше.
- Багато аналітиків висловлюють думку, що ВО "Свобода" це “партія Західної України”.
«Свобода» має свої осередки в усіх без винятку областях України. Мерів - від Заходу до Сходу, від Рави-Руської до Конотопа. А ще у нас тисячі бійців на російсько-українському фронті – на Луганщині і на Донеччині. Взагалі, у тих «аналітиків» варто питати, звідки вони таке вигадали.
- Ну добре! А що «Свобода» робить для убезпечення українців від коронавірусу? Є конкретні приклади?
«Свобода», як і завжди - на передовій. Ми допомагаємо українцям: шиємо захисні маски, закуповуємо антисептики, допомагаємо продуктами харчування літнім людям. Багато робиться за особисті кошти партійців, але інколи залучаємо і меценатів. Там, де маємо у владі своїх представників, стараємося працювати якомога ефективніше. Наші міські голови на час карантину перераховують свої зарплати на забезпечення медиків і місцевих лікарень. А взагалі, в такий час, в умовах епідемії, повна відповідальність за помилки лягає на центральну владу. Це її завдання ефективно розподіляти бюджетні кошти, забезпечувати медичні заклади та контролювати дотримання карантину.
- Це ясно... Читав я напередодні Вашу біографію і відзначив цікавий факт: у 90-х Ви працювали в Росії. Начебто кухарем в артелі шукачів золота у Сибіру. Що доброго можете сказати про росіян? Безвідносно до політики.
Чесно? До українців завжди ставилися як до людей «другого сорту». Повірте, так само в переважній більшості ставляться й зараз. Наївно міркувати, ніби поза політикою все якось інакше, ніби в РФ зміниться влада і все у наших з ними стосунках стане прекрасно. Не стане. Ніколи! І «братніх народів» із нас ніколи не буде. Українці будуть в безпеці тільки тоді, коли Московія розвалиться на 20-30 незалежних держав. І я в це вірю.
- Після розвалу СРСР, за переконаннями політологів, світ став однополярним. Домінуючу роль в ньому стали відігравати США. Протистоять Штатам Росія, Китай і частина арабського світу. Яку роль у сьогоднішньому розкладі сил Ви відводите Україні? Ми повинні стати частиною північноатлантичного світу, слов’янської єдності, чи багатовекторною країною зразка Леоніда Кучми?
Стратегічний курс України, на моє переконання, це європейський україноцентризм. Ми маємо прагнути стати не лише географічним, а й геополітичним та економічним центром Європи. І це цілком можливо восяжній перспективі.
Пригадайте, після розвалу СРСР економіку України називали сьомою в світі за потенціалом і одною з перших в Європі. Ми поступалися лише США, Німеччині, Японії, Китаю, Росії та Франції. Одразу за нами була Велика Британія. Ви сьогодні таке собі можете уявити? Нам пророкували розкішне майбутнє. Але потім було багато років олігархічного управління і в результаті ми скотилися на дно. Сьогодні ми внизу усіх можливих рейтингів. Тобто передумови в нас були і ще є. Не вистачає тільки справді проукраїнської влади, яка скористалася б цими можливостями в інтересах держави і людей.
Що ж до наших партнерів, то найперші це - США та Велика Британія. Це найпотужніші вороги Московії і наші стратегічні союзники. Ну і, звісно, Балто-Чорноморський союз. Цю ідею геополітичної єдності висловлював ще ідеолог українського націоналізму Юрій Липа. У своїй «Чорноморській доктрині» він вказував на історичну спільність орієнтації за віссю Північ - Південь – від Скандинавії та балтійських країн до Чорного моря і Малої Азії. На першому етапі ця спільнота могла б об'єднати Україну, Польщу, Грузію, Литву, Латвію й Естонію. Далі могла би розширитись через Молдову, Азербайджан, Туреччину, Румунію, Болгарію, Хорватію (яка має проблеми з Сербією та РФ), Словенію, Словаччину, Чехію, Фінляндію. Сюди ж - Білорусь - «шапка України», як називав її Липа. У Балто-Чорноморському союзі вона стала би потужним щитом для Європи від московських імперських планів.
- Ви ніби все правильно говорите, і коли стоїш на патріотичних засадах, розумієш, що інакше і бути не може. Але парадокс в тому, що ми маємо досить поляризоване суспільство всередині країни. Як пояснити, чому в Україні так багато прихильників Путіна і партії ОПЗЖ?
За всі 28 років незалежності в Україні і року не було притомної влади, яка провадила би дієву національну політику і водночас карала за антиукраїнську діяльність - чи то на телеканалах, чи то у партіях. Безкарність українофобів - це і є причина хвороби москвофільством. Звідси і ОПЗЖ.
- Чи можна і чи потрібно реінтегрувати Донбас, на Вашу думку? На яких умовах це може відбутися? Як з мешканців Донбасу зробити українців по духу, а не за паспортом?
На Донбасі в нас зараз багаття горить. І наше завдання - не просто його погасити, а й унеможливити будь-яке займання в майбутньому. Зробити це реально. Розумієте, потрібна сильна політична воля влади, потрібен час і механізм. «Свобода» такий механізм пропонує. Після повної деокупації захоплених Московією територій потрібно провести перепаспортизацію всього населення, перевірити його на наявніть громадянства інших держав, співпрацю з окупаційним режимом і лояльність до України. Хто перевірку пройде - з тим ніяких проблем не буде. А хто здійснив злочин проти українців - має понести відповідальність.
- У переважній своїй більшості найбагатші люди України - російськомовні. Як це пояснюється?
Найбагатші люди України в абсолютній своїй більшості – олігархи. От і все. Це є залишки комуністичної партійної номенклатури, або пов’язані з нею члени кримінальних угруповань, які нажили свої статки на незаконній приватизації держмайна і на владі. Ніякої іншої мови окрім російської в них і бути не могло. Вони усі made in USSR.
- Історики наголошують, що до Переяславської Ради українці не знали московської мови. За кілька століть нація повністю русифікувалася. Навіть брат Шевченка відповідав Тарасу Григоровичу в листах імперською мовою. Взагалі, що робити з тотальним "окацапленням" населення? Як ви бачите кроки до повернення нації до витоків?
10-та стаття Конституції каже: Державною мовою в Україні є українська мова. Хто у нас гарант Конституції? Президент. То чого нам бракує? Нам бракує сильного і свідомого президента, який би забезпечив виконання Конституції на усіх рівнях в державі. Крапка.
Загалом же, «тотальне окацаплення», як ви кажете, потроху минає. Це відчутно і в культурі, і в ЗМІ, і на вулицях. Не так швидко, як би хотілося, звісно, але процес пішов. І не думаю, що він зупиниться чи розвернеться в інший бік. Під час Революції Гідності в українців спрацював інстинкт самозбереження і заспокоїться він тільки тоді, коли Революцію буде завершено.
- А чим має завершитися Революції Гідності? Україною - для українців? Цьому гаслу вже понад сто років. Сьогодні ДНК-тести довели, що не існує “чистих” рас і націй, виявити етнічного українця практично неможливо, тест покаже, що є домішки інших народів. Хто такий українець, на Вашу думку, у сьогоднішньому етнічному і політичному розумінні?
Україна - для громадян України, які знають і шанують українську історію, культуру та мову, які дбають про розвиток країни і в разі потреби готові стати на її захист. А суперечка про «етнічну» та «політичну» нації є безглуздою. Її нам нав’язали ліберали - навмисно, аби демонізувати націоналістів, зробити з нас якихось ретроградів і ксенофобів. Українська нація велика. Українська держава - найбільша в Європі. В нас проживає немало національних меншин та імігрантів - їх же не можливо кудись позбутись чи примусово асимілювати! То про що тут говорити?
- Якщо дозволите, я перейду у трохи іншу площину. В усіх цивілізованих країнах першочерговим, я би сказав державоутворюючим, питанням є ставлення влади до приватної власності. Ще 100 років тому деякі українські державотворці стояли на засадах українського буржуазного націоналізму, наполягаючи на домінуванні приватної власності, як основі розвитку держави. В засадах ВО Свобода стоять принципи націоналізації багатьох сфер економіки і непродаж землі. Як ви збираєтеся розвивати економіку, спираючись на малий і середній бізнес?
«Свобода» також наполягає на домінуванні приватної власності як основі розвитку держави. Навіть не сумнівайтеся. Дуже раджу Вам для кращого розуміння нашої економічної доктрини прочитати нашу «Програму захисту українців». От посилання на неї - https://svoboda.org.ua/party/program/ii/.
Щодо землі - цитую з Програми. Пункт 2.5.4.: «Дозволити право приватної власності на землю на присадибні земельні ділянки, землі сільськогосподарського призначення, отримані під час розпаювання, одержані в спадщину (даровані, відступлені) прямими родичами та ті, що перебувають під житловими будинками й іншою нерухомістю». Вважаємо, що такі землі громадяни повинні здавати у довгострокову оренду із правом родинного успадкування або продавати за справедливою ціною - державі в особі Державного земельного банку або громадам. У жодному разі - не іноземцям або особам без громадянства. Водночас сільськогосподарські землі, які вже перебувають у власності держави, там і повинні залишатися. Любителям згадати тут про «Аргентину» кажу відразу: найліберальніша країна світу - США впродовж останніх 10 років активно скуповує землі назад у державну власність. Бо вони розуміють: земля - стратегічний ресурс і основа розвитку економіки!
Щодо підприємств - ми також «за» приватну власніть. Більше того, вважаємо, що малий і середній бізнес зокрема мають стати основою українського середнього класу. Ми пропонуємо нову редакцію Податкового кодексу, яка сприятиме розвитку підприємництва. Пропонуємо запровадити прогресивну шкалу оподаткування за принципом: малий бізнес - малі податки, великий бізнес - великі податки. Пропонуємо забезпечити малий та середній бізнес доступними кредитами, запровадити безвідсоткові цільові державні кредити на відкриття власної справи.
Але не треба порівнювати дерибан із приватизацією. За час незалежності в Україні приватизували 133 тисячі підприємств - державних і комунальних. Якщо це така «геніальна» можливість розвинути економіку, то чому ми досі не живемо як арабські шейхи?! А тому, що більшість із цих підприємств була приватизована незаконно! Зі збитками для держави! Простими словами - вона була вкрадена! А те, що вкрадене, має бути повернуто у власність держави. Це не обговорюється. Крім того, у державній власності є стратегічні та прибуткові підприємства. Там вони, на нашу думку, і мають залишатися. Бо це - гарантія справедливих тарифів і джерело навповнення державного бюджету, з якого завжди треба платити пенсії і розвивати інфраструктуру.
- Добре, що Ви згадали про соціальну сферу. Все хотів спитати... Ви на диво стабільні у своїх особистих стосунках: одна дружина і троє дітей, одна партія, одні друзі, один світогляд. Світ змінюється ледь не щодня. Чи змінювалися Ваші погляди протягом життя і в чому саме?
Завжди кажу: націоналістами не народжуються - націоналістами стають. До мене, наприклад, націоналізм прийшов, як не дивно, на заробітаках в Московії, про які Ви вже згадували раніше. Там я дуже різко відчув: де свої, а де чужі. Це я про зміни, якщо це можна назвати змінами. Це швидше за все - еволюція. Загалом же стабільність абсолютноприродна, так і має бути, як на мене.
- У Вашій сторінці у Вікіпедії написано, що Ви за традиційні сімейні цінності. Чи означає це несприйняття Вами прав і свобод сексуальних меншин?
За пропаганду цих збочень в суспільстві треба карати. А хто чим займається в себе вдома -мене аболютно не обходить.
- На останок запитаю, яка з нинішніх парламентських партій є для Вас найбільш близькою і зрозумілою?
А ви бачите між ними якусь різницю? Сьогодні кажуть одне, завтра приходять до влади - і роблять інше. Сьогодні в якості «опозиції» «борються за інтереси українців» - завтра домовляються про дивіденди і голосують за «ринок землі» разом із владою. Може, в програмах у них написано й різне, але суть одна - олігархічна. Тому близьких і зрозумілих партій для мене у цьому парламенті нема.
Брав інтерв'ю голова творчого об'єднання "Український Дощ" Олесь Вишиваний
