[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/images\/8-48452299.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":"https:\/\/ukrrain.com\/blogi\/tetyana_danilenko.html"}]

Позбавити країну від панування жирних котів

Позбавити країну від панування жирних котів
Планова економіка, яка успадкована нами від комуністичної країни, поступово перетворена на корупційно-мафіозну державу з пануванням олігархічного і бюрократичного класу та поневоленням мільйонів звичайних громадян й виштовхуванням непокірних за кордон.
 
Разом з професійними корупціонерами у владі (склад непостійний: відбувається ротація кровососів на хлібних місцях) та у державних монополістичних корпораціях олігархи створили об’єднану псевдо управлінську систему, суттю якої є тісні корупційні відносини між вказаними трьома структурними групами. Ці корупційні відносини - нерозривні і неможливі без будь якої з цих груп. Вони зрослися у єдиний організм, який привів країну до гнітючих соціально-економічних результатів. У злочинний оборот між собою вони затягнули більшу частину фінансових ресурсів економіки, залишивши реальний сектор на голодній пайці, а також спільно витіснили конкурентів з ринків (як у 90-ті роки монополісти зупинили розгортання мережі нафтопереробних міні-заводів чи міні-пекарень у наших містах). При цьому державні монополії фактично фінансують олігархічні холдинги та корупційне чиновництво, свідомо заключаючи невигідні, збиткові контракти з приватними компаніями – постачальниками і споживачами і відраховуючи хабарі урядовцям, дбаючи лише про підвищення зарплат своїх менеджерів.
 
Корупціонери при владі покривають збитки державних корпорацій і сприяють незаконним надприбуткам олігархів, здійснюючи це шляхом корисливої регуляції ринків, розтринькування державного майна та збільшення державного боргу. Олігархи ж «годують» урядових і політичних корупціонерів та піклуються лише про зростання капіталів за кордоном і про «ефективність» своїх політичних проектів. При цьому жодний із трьох монстрів не робить інвестицій в національну економіку, не прирощує національний капітал, а тому не створює нові робочі місця, без яких не можна повернути економічних біженців назад, в Батьківщину і підняти країну. Отже ця паразитуюча, псевдо управлінська система просто розкрадає та проїдає ресурси економіки, не сприяючи її росту.
 
Послідовність становлення олігархо-монополістично-корупційної системи була такою. Ініціатива виходила з кіл пост-партократів і так званих червоних директорів, які вже з перших років незалежності укріплювали клас корупційно-бюрократичної верхівки у системі влади. Вони забезпечили організацію і підпорядкування собі державних галузевих монополістичних корпорацій. Останні на початку показували супервисоку прибутковість. Проте «монокорпорації» ніколи не прагнули до прибутковості і з часом успішно позбулися прибуткового тягаря. Так, Нафтогаз України, утворений у 1997 році, був високоприбутковим при ціні російського природнього газу у 50 дол./ куб. м (1996-2000 рр.). Сьогодні керівники компанії заявляють про її збитковість при ціні газу всередині країни у 360 дол./куб. м.
Олігархи почали з’являтися на авансцені у кінці 90-х. Великі металургійні комбінати, які майбутні олігархи отримали в ході прихватизації, були збитковими (окрім Криворожсталі) і вийти зі стану банкрутства їм допомогли підгодовування державними монополіями. Ставши на ноги, нувориші-олігархи заволоділи важелями державної влади і повернули грошові потоки у свою сторону. Тепер саме вони замовляють музику у країні, а інші дві потвори призначені задовольняти примхи нових магнатів.
 
ТРАНСМІСІЙНИЙ МЕХАНІЗМ РОЗВАЛУ ЕКОНОМІКИ
 
Для грошового обслуговування паразитуючої олігархо-монополістично-корупційної системи в останні роки – приблизно, починаючи з 2014 року - був створений і продовжує діяти новий трансмісійний грошово-кредитний механізм. Його особливістю є централізація основної частини грошово-кредитних засобів країни інструментами Нацбанку України і подальше штучне насичення ними державного бюджету України. Бюджет же став джерелом адресного фінансування державних корпорацій та олігархічних холдингів. Тобто гроші беззворотньо надходять до цих паразитуючих структур замість кредитування ними реальної економіки.
 
До 2014 року трансмісійний механізм грошово-кредитного регулювання залучав у ринковий оборот децентралізовані ресурси монетарної системи. Тоді основними грошово-кредитними потоками були банківські депозити і кредити суб’єктам господарювання й населенню. НБУ мав лише зважено поповнювати загальну грошову масу, не допускаючи інфляційної емісії грошей, і забезпечувати рівномірний її розподіл в банківській системі (він дуже часто хибив у цих операціях, надаючи комерційним банкам необгрунтовані емісійні позики – у 2014 і 2015 роках вони складали за рік приблизно по 400 млрд. грн.; найбільший одноразовий кредит отримав Приватбанк - у 30 млрд. грн. у 2014 р.).
 
На жаль, зараз, за новим трансмісійним механізмом центробанк мобілізує усі ресурси в інтересах корупційного чиновництва, заохочуючи банки депонувати свої ресурси на рахунках грошового регулятора (він сплачує за це банкам надвисокі проценти - до 20 %, що не бачено у світі, де не нараховують відсотки за депонування грошей у центробанку, а у більшості країн взагалі не застосовуються такі операції). Мобілізовані ресурси разом з основною частиною щорічної суми грошової емісії прямують на фінансування гіпердефіциту державного бюджету (у цьому році він досяг біля 1/4 усіх доходів: по плану – біля 300 млрд. грн., а фактично буде набагато більше) та покриття наявного державного боргу. Для цього грошовий регулятор купує на вторинному ринку облігації державної позики (або надає кредити під заставу ОВДП) за цей рік – біля 600 млрд. грн. Цим відновлюються кредитні фонди комерційних банків для нових фінансувань бюджетного дефіциту. За рахунок останнього Уряд передає гроші державним корпораціям, використовуючи для цього інструментарій державних комерційних банків. Останні формують від’ємне сальдо свого кредитно-дебіторського балансу, яке покриває державний бюджет. На мій погляд, такі операції є незаконними, оскільки вони порушують закони ринкової конкуренції і рівності прав учасників ринків. Від’ємне ж сальдо державних банків утворюється внаслідок фінансування ними збиткових програм державних монополій, накопичення кредиторської заборгованості останніх, а також штучного заниження ставок процентів за кредитами (до 0 % річних). Зараз половина банків належить державі і це дає змогу підтримувати на плаву реально і штучно збиткові державні корпорації (які майже усі є монополіями).
 
ДЕМОНТАЖ ОЛІГАРХО-МОНОПОЛІСТИЧНО-КОРУПЦІЙНОЇ СИСТЕМИ
 
Починати демонтаж старої і побудову нової управлінської системи треба, як на мене, у такому порядку:
 
- здійснити політичні зміни, які усунуть корупціонерів при владі, ліквідують функції Президента в питаннях утворення органів влади і національних регуляторів, передавши їх Верховній Раді, посилять кримінальну відповідальність очільників влади за кримінальні правопорушення і невиконання своїх обов’язків;
- оздоровити державні фінанси – складати бездефіцитний бюджет і здійснювати постійне зменшення поточних витрат на обслуговування державного боргу;
- зупинити дію централізованого лихварського трансмісійного грошово-кредитного механізму і запровадити ринковий децентралізований трансмісійний механізм; чітко дотримуватися правил погашення заборгованостей з емісійного кредитування банків;
- заборонити поповнювати капітал державних банків коштами державного бюджету і встановити їх відповідальність за прострочену кредиторську заборгованість; реформувати банківський сектор, знизивши планку мінімального капіталу банків та залучити до акціонерів державних банків крупні внутрішні і міжнародні фінансові корпорації;
- розпустити державні монополістичні об’єднання, надавши право підприємствам, що знаходяться в їх складі, права самостійних суб’єктів господарювання; ліквідувати централізований порядок регулювання доступу постачальників (газу, електроенергії тощо) до покупців і ринків;
- переглянути систему цін і тарифів у паливно-енергетичному і житлово-комунальному секторах, знизивши їх до прийнятного споживачам рівня;
- змінити функції національних комісій з регулювання ринків природних монополій та мережевих компаній; регулятори мають захищати права споживачів, забороняти без згоди споживачів піднімати тарифи на отримані послуги, встановлювати стандарти якості послуг, контролювати їх дотримання і т. і.;
- зупинити корупційну проолігархічну приватизацію, коли окремі клани за сприяння чиновництва за мізерну плату та з її відстрочкою отримують 100 % прав на великі промислові підприємства, перетворюють їх у закриті приватні товариства і експлуатують їх безконтрольно;
- скасувати стягнення ПДВ, що зупинить зацікавленість у експорті сировини і ліквідує корупційні оборудки з податківцями;
- відмінити каральний і прийняти заохочуючий та справедливий податковий кодекс.
 
Запровадження цих змін, я впевнений, позбавить нашу країну від панування жирних котів та їх обслуги, а паралельне стимулювання незалежного підприємництва разом з концентрацію суспільних інвестицій на найважливіших промислових об’єктах дадуть країні потрібну енергію підйому та розвитку.
[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/2\/273\/1196\/images\/8-7f2b7.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":"https:\/\/ukrrain.com\/blogi\/tetyana_danilenko.html"}]
Теги
<
Новини партнерiв
Iншi дописи автора
Вбити дракона, що пожирає країну
Олігархічне павутиння душить розвиток країни
Випадкові люди у владі руйнують майбутнє України
Струни терпіння народу можуть лопнути