Остаточна капітуляція фашистської Німеччини

На вимогу СРСР 8 травня 1945 року в берлінському передмісті Карлсхорст представники німецького військового командування підписали другий «Акт про беззастережну капітуляцію», яку прийняли радянський маршал Георгій Жуков та британський Артур Теддер і засвідчили американський генерал Карл Спаатц і французький Жан Марі де Латр де Тассіньї.

Акт про капітуляцію Німеччини складено російською, англійською та німецькою мовами. По своїй суті він підтвердив аналогічний документ, підписаний днем раніше у Реймсі повноважними представниками Великобританії, США, Франції та СРСР (на фото внизу).

Через два дні після капітуляції 2 травня 1945 року берлінського гарнізону, німецькі частини склали зброю в Голландії, Данії, Шлезвіг-Гольштейні і Північно-Західній Німеччині, а 5 травня — в Баварії і Західній Австрії. Цього ж дня за наказом нового глави німецького уряду грос-адмірала Карла Деніца у штаб-квартиру Верховного главнокомандуюючого експедиційними силами союзників в Європі Дуайта Ейзенхауера, що розташовувалася в Реймсі (Франція), прибув нымецький грос-адмірал Ганс-Георг фон Фрідебург з пропозицією про капітуляцію усіх німецьких частин, але лише на Західному фронті.

Отримавши відмову від Ейзенхауера, атакож вимогу повної та безумовної капітуляції, Деніц направив до Реймса генерал-полковника Альфреда Йодля, який 6 травня провів ще одні безуспішні переговори і, отимавши дозвіл від Деніца, наступного дня дав згоду на беззастережну капітуляцію.

Повна капітуляція гітлеровської Німеччини була підписана 7 травня 1945 року о 2:30 ночі і набувала чинності 8 травня о 23:01.

З радянського боку її підписав представник Ставки Верховного Головнокомандування при командуванні союзників генерал-майор Іван Суслопаров (на фото крайній зліва), який, не маючи жодних інструкцій з Кремля, зробив це із письмовим застереженням, що цей акт не повинен виключати можливість підписання аналогічного документу на вимогу однієї з країн-союзниць. на фото другий праворуч - генерал Ейзенхауер.

Отримавши звістку про події у Реймсі, Йосиф Сталін відмовився визнати чинним підписаний там документ і зажадав повторного підписання акту про капітуляцію у взятому Червоною армією Берліні. Союзником СРСР - у всіх сенсах цього слова - знову виступив генерал Ейзенхауер. Американець визнав склад  німецької делегації, що примула в Реймс, занадто непредставницьким для такої знаменної події. Йосип Сталін заявив, що «капітуляція повинна бути вчинена як найважливіший історичний акт і прийнята не на території переможців, а там, звідки прийшла фашистська агресія, - в Берліні».

На його вимогу 8 травня 1945 року о 22:43 за центральноєвропейським часом (о 00:43 9 травня за московським) у передмісті німецької столиці Карлсхорсті в будівлі колишньої їдальні військово-інженерного училища був підписаний ще один «Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини».

Будівля колишньої їдальні військово-інженерного училища в Карлхорсті, де відбулось підписання «Акту про беззастережну капітуляцію Німеччини», 8 травня 1945 року. Сьогодні в ньому німецько-російський музей «Берлін-Карлхорст»

З німецького боку його підписали начальник Верховного головнокомандування вермахту генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель, генерал-полковник люфтваффе Ганс-Юрген Штумпф і грос-адмірал крігсмаріне Ганс-Георг фон Фрідебург, з боку союзників безастережну капітуляцію прийняли маршал Георгій Жуков і заступник головнокомандувача союзними експедиційними силами маршал Артур Теддер; в якості свідків свої підписи поставили американський генерал Карл Спаатц і французький генерал Жан Марі де Латр де Тассіньї.

Німецька делегація в Карлхорсті (за столом зліва направо): генерал-полковник Ганс-Юрген Штумпф, генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель і генерал-адмірал Ганс-Георг фон Фрідебург під час підписання капітуляції, 8 травня 1945 року.

Текст другого «Акту про беззастережну капітуляцію» в основному дослівно повторював зміст документу від 7 травня і підтвердив час припинення вогню — 8 травня в 23:01 за центральноєвропейським часом (9 травня в 1:01 за московським). Ця обставина позбавила акт 8 травня будь-якого практичного значення, оскільки всі накази, віддання яких він вимагав, вже були віддані німецьким командуванням ще 7 травня і якби не цей факт, то віддати їх і довести до місць виконання довелось би за 17 хвилин, що фізично було неможливо.

Радянська делегація в Карлхорсті (у першому ряду зліва направо): представник Верховного Головнокомандування Червоної Армії командуючий 1-м Білоруським фронтом маршал Георгій Жуков, його заступник по Білоруському фронту генерал армії Василь Соколовський, 8 травня 1945 року

Не варто забувати і про те, що капітуляція німецької військової верхівки означала повного припинення кровопролиття в Європі: окремі частини вермахту і військ СС продовжували безнадійні бої аж до кінця травня. Та й сам «третій рейх» формально проіснував ще цілих два тижні: тільки 23 травня  англійські солдати схаменуться і заарештують членів уряду Деніца, що засідав в маленькому містечку Фленсбург на кордоні з Данією.

Прийнявши капітуляцію, Радянський Союз не підписав з Німеччиною мирний договір і формально залишився з нею в стані війни до 25 січня 1955 року, коли відповідний указ про припинення війни був прийнятий Президією Верховної Ради СРСР.