Капітуляція Німеччини в Реймсі

75 років тому, 7 травня 1945 року підписано Акт про капітуляцію Німеччини — документ, що наблизив фінал Другої світової війни і поклав край воєнним діям у Європі.

7 травня 1945 року о 2:41 за середньоєвропейським часом у французькому місті Реймс начальник Оперативного штабу Вермахту генерал-полковник Альфред Йодль підписав Акт про беззастережну капітуляцію Німецьких збройних сил, який встановив перемир'я на спрямованих проти Німеччини фронтах Другої світової війни. Акт про капітуляцію зобов'язав німецьких військовослужбовців до припинення опору, здачі особового складу в полон і передачі матеріальної частини збройних сил противнику.

Після взяття Берліна військами Червоної армії 2 травня 1945 року генерал Гельмут Вейдлінг підписав акт про капітуляцію берлінського гарнізону. Цього ж дня у нового глави німецького уряду грос-адмірала Карла Деніца відбулася нарада, на якій було вирішено зосередити головні зусилля на тому, щоб врятувати можливо більше німців від Червоної Армії, уникаючи військових дій на Заході і продовжуючи дії проти англо-американців тільки в тій мірі, в якій вони будуть перешкоджати спробам німецьких військ ухилитися від Червоної Армії. Оскільки ж, зважаючи на угоди між СРСР і західними союзниками, домогтися капітуляції лише на Заході важко, була вибрана політика капітуляцій на рівні груп армій і нижче.

Ще 29 квітня капітулювала група армій «С» в Італії. 4 травня новопризначений головнокомандуюючий німецькими ВМС адмірал флоту Ганс-Георг Фрідебург підписав акт про капітуляцію всіх німецьких збройних сил у Голландії, Данії, Шлезвіг-Гольштейні і Північно-Західній Німеччині перед 21-ю групою армій фельдмаршала Бернардом Монтгомері. Наступного дня перед американським генералом Джекобом Діверсом капітулював генерал піхоти Фрідріх Шульц, який командував групою армій «G», що діяла в Баварії і Західній Австрії.

Фельдмаршал Бернард Лоу Монтгомері, 1946 рік © London National Portrait Gallery (фото внизу)

5 травня у штаб-квартиру Верховного главнокомандуюючого експедиційними силами Дуайта Ейзенхауера, що розташовувалася в Реймсі (Франція), прибув грос-адмірал Ганс-Георг Фрідебург, вести переговори з яким було доручено начальнику штабу Волтеру Сміту. Він відхилив німецьку пропозицію про капітуляцію лише на Західному фронті і зажадав повної капітуляції. Не маючи повноважень на такі дії, Фрідебург телеграфував Деніцу, просячи дозволу підписати загальну капітуляцію.

Деніц вважав умови капітуляції неприйнятними і послав до Реймса генерал-полковника Альфреда Йодля, який був категоричним противником капітуляції на Сході. Він прибув у Реймс 6 травня і після безуспішних переговорів наступного дня, отимавши дозвіл від Деніца, дав згоду на беззастережну капітуляцію. Церемонія підписання була призначена на 2:30 ночі. Акт про капітуляцію повинен був вступити в силу о 23:01 8 травня, тобто через майже дві доби після підписання — Деніц сподівався скористатися цим часом, щоб перемістити на Захід якомога більше військ і біженців.

6 травня у штаб-квартиру Ейзенхауера були викликані представники союзницьких командувань — члени радянської місії генерал Суслопаров і полковник Зенькович, а також заступник начальника Вищого штабу національної оборони Франції генерал Севез. Сам Ейзенхауер відмовився брати участь у церемонії підписання акта з протокольних міркувань, так як німецьку сторону представляв начальник штабу, а не головнокомандувач — церемонія, таким чином, пройшла на рівні начальників штабів.

На фото (зверху) підписання Акту про капітуляцію. Зліва направо — німці сидять спиною: грос-адмірал Ганс-Георг фон Фрідебург, генерал-полковник Альфред Йодль і його адьютант майор Вільгельм Оксеніус; сидять обличчям: начальник штабу сил союзників в Європі британський генерал-лейтенант Фредерік Морган, заступник начальника Штабу національної оборони Франції бригадний генерал Франсуа Севез, начальник штабу британського флоту адмірал Гарольд Барроу, американський генерал-лейтенант Волтер Беделл Сміт, адьютант Івана Суслопарова старший лейтенант Іван Черняєв, представник Ставки Верховного Головнокомандування при командуванні союзників генерал-майор Іван Суслопаров, американський генерал Карл Спаатц. Реймс, 7 травня 1945 року.

7 травня 1945 року капітуляцію прийняли: від англо-американської сторони генерал-лейтенант армії США, начальник Головного штабу Союзних експедиційних сил Волтер Беделл Сміт, від СРСР — представник Ставки Верховного Головнокомандування при командуванні союзників генерал-майор Іван Суслопаров, від Франції, як свідок, — заступник начальника Штабу національної оборони Франції бригадний генерал Франсуа Севез. Капітуляція нацистської Німеччини набула чинності 8 травня о 23:01.

На фото зверху: Представники союзного командування після підписання Акту про капітуляцію (зліва направо): радянський генерал-майор Іван Суслопаров, британський генерал-лейтенант Волтер Сміт, американський генерал армії Дуайт Ейзенхауер (з ручкою, якою було підписано документ), британський маршал авіації Артур Теддерт і начальник штабу британського флоту адмірал Гарольд Бьюрро. Реймс, 7 травня 1945 року.

Радянський представник генерал Суслопаров підписав акт в Реймсі на свій страх і ризик, оскільки до моменту, призначеного для підписання, інструкції з Кремля ще не прийшли. Він зважився поставити свій підпис із застереженням, що цей акт не повинен виключати можливість підписання іншого акта на вимогу однієї з країн-союзниць. Незабаром після підписання акта, Суслопаров отримав телеграму з категоричною забороною підписувати капітуляцію за підписом Сталіна, який відмовився визнати реймський акт, зажадавши нового його підписання у взятому Червоною армією Берліні.

8 травня 1945 року у берлінському передмісті Карлсхорст був підписаний ще один Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини. Його текст в основному дослівно повторив аналогічний документ за 7 травня і підтвердив час припинення вогню — 8 травня в 23:01 за центральноєвропейським часом (9 травня в 1:01 за московським), що позбавила акт за 8 травня жодного практичного значення, оскільки всі накази, виконання яких він вимагав, вже були віддані німецьким командуванням ще 7 травня: в іншому разі віддати їх і довести до місць виконання довелось би за 17 хвилин, що було фізично неможливо.