[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/images\/8-48452299.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":"https:\/\/ukrrain.com\/blogi\/tetyana_danilenko.html"}]

Олігархи, війна і націоналізація

Олігархи, війна і націоналізація
Усі економічні ресурси країни необхідні для нашої оборони. Не тільки кошти державного бюджету, як про це говорить влада. Війна проти божевільного дикого велетня на глиняних ногах потребує усіх вільних (незалучених) ресурсів суспільства. Перш за все – прибутків наших підприємств усіх форм власності та масштабів. Особливо це стосується корпорацій олігархів, крупних бізнесменів та державних монополій.
 
На мій погляд, зараз їх власники і керівники працюють як у мирний час, не думаючи, що вони зобов’зані надавати максимальну допомогу армії та державі, аби перемогти у війні. Вони обмежують свою часто широко розрекламовану допомогу армії коштами, виділеними за залишковим балансовим принципом, в мінімальних обсягах, яких вистачає на купівлю лише, наприклад, декількох автомобілів (як недавно повідомлялось про «волонтерство» Порошенка чи Жеваго).
 
Головною їх метою залишається отримання прибутків, мінімізація податкових та інших платежів до бюджету, максимізація власних зарплат і дивідентів та їх використання на особисті потреби. Звичайно, у Монако, Барселоні чи французьких Альпах – місцях їх тривалого помешкання - перечекати війну приємніше і там не відключають світло і воду у домівках. Війна проходить десь повз них і, як можна зробити висновок з їх поведінки, вони вважають, що нехай влада разом із союзниками сама вирішує проблеми війни, в тому числі по захисту підприємств мільярдерів в Україні. А самі олігархи намагаються вирвати у держави, як і в довоєнні часи, смачні фінансові шматки, як наприклад, надвеликі незворотні кредити Нацбанку та мінфіну, мінімізація та відтермінування податкових платежів, встановлення вигідних тарифів і цін тощо.
 
Більше того, я думаю, що зараз олігархи стурбовані виробленням моделей прискореного і пріоритетного відшкодування державою втрат їхніх активів внаслідок руйнування агресором підприємств та об’єктів нерухомості (особливо великі втрати, звичайно, на Донбасі, у Ахметова). Також не виключено, що деякі з них розробляють чи вже реалізують плани переведення власного капіталу в інші, більш безпечні країни. При цьому за кордон планується переводити не тільки фінансові активи, а й увесь бізнес. Про це сигналізують різні канали і мова йде про найвпливовіших олігархів. З часом настане можливість назвати їх імена, хоча органи безпеки, сподіваюсь про них вже знають. Отже фінансові магнати як приносили економіці та громаді шкоду раніше, так вони продовжують це робити і в умовах кривавої війни.
 
Інакше, чим ще можна пояснити нещодавну націоналізацію компаній найвідоміших українських магнатів, арешт олігарха-колаборанта богуслаєва, а також екстренне звільнення топменеджерів Нафтогазу України, Укрнафти та інших монополій. Обурює те, що усі ці фінансові мегаділки дистанціюються від потреб України, хоча свої промислові активи чи надвисокі посади вони отримали від держави і за її сприяння фактично безкоштовно. І дистанціюються тоді, коли країні стало дуже важко!
 
Але, чи достатньо результативною є сьогоднішня націоналізація раніше приватизованих компаній олігархів, як і формальна зміна членів управління державних монополій. Причинами названі: неефективна робота у воєнний час (як Кременчуцький НПЗ та КРАЗ), глибоке банкрутство компанії (Запоріжтрансформатор) або приховування податкових боргових зобов’язань (Полтавський ГЗК та інші)?
 
Приватні власники націоналізованих компаній відреагували на відповідні дії влади вивозом з підприємств залишків матеріалів, сировини, машин і різким підривом фінансового стану компаній. Лише завдяки рішенню суду СБУ встигла арештувати скарби і гроші богуслаєва, який розорював власне підприємство (МоторСіч). Відомо також, що очільники Нафтогазу України спустили наліво (в оренду газпрому) використання національних газосховищ, що стало причиною замороження росту добутку власного природнього газу. Головний же акціонер Кременчуцького НПЗ (Коломойський), як повідомляють соцмережі, але це потребує підтвердження, відмовився вкладати гроші у відбудову зруйнованого агресором підприємства. Так випливає, що ніхто не збирається відновлювати роботу зруйнованих фізично і фінансово підприємств, які у час до закінчення війни можуть бути доведені до повного спустошення.
 
Ситуація ускладнюється тим, що повернуті у державну власність авіаційні, автомобільні, електротехнічні об’єкти відносяться до складних високотехнологічних виробництв, на яких будуть продовжувати працювати ті ж досвідчені кваліфіковані спеціалісти на тих же виробничих потужностях. А потрібні створення додаткових ринків, вливання фінансових інвестицій та технологічна модернізація, без яких влада не зможе підняти ці виробництва.
 
Отже сама націоналізація підприємств і зміна їх керівників – ще не можуть вирішити проблеми.
 
Треба, по-перше, зобов’язати усі великі підприємства (як державні, так і приватні) перераховувати основну частину їхнього чистого прибутку (після сплати податків) до державного бюджету, залишаючи собі лише суми соціального призначення (в тому числі на відбудову зруйнованих помешкань тощо). При цьому держава повинна обмежити рівень зарплат і премій керівного складу підприємств, аби останні не завищували собівартість і не занижували свій прибуток. Також доцільно, щоб перерахування прибутку до бюджету відбувалося шляхом його обміну на урядові облігації (ті ж воєнні облігації), погашення яких державою відбуватиметься у мирний час. По-друге, мають бути запроваджені матеріальні санкції відносно керівних осіб, які уникають своїх фінансових зобов’язань перед державою, спотворюють податкову звітність, приховують свої майнові активи чи переводять їх за кордон і т. і.
 
Зокрема, у цьому випадку мають бути націоналізовані пакети акцій приватних власників (на період до закінчення війни). Щодо відповідальності державних монополістичних корпорацій за такі порушення, то уряд повинен не тільки звільняти винуватців, а й реорганізовувати (чи ліквідовувати) такі корпорації для повернення відповідних виробництв у прибутковий стан.
[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/root\/images\/house1.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":""}]
Теги
Iншi дописи автора
Демократична орда - це нісенітниця. Вільна Україна не може існувати поруч з імперським монстром
Динаміка оборонних потенціалів України та рф: є що порівняти
Бюджет, що може принести економічний смерч Україні
Бути сильнішими і на полі бою, і в тилу