Еволюція святкування Дня Перемоги в моїй голові

 

Те, що сьогодні в Росії стало «побєдобєсієм», почалося, як на мене, зі святкування 30-річчя Перемоги, 9 травня 1975 року. КПРС зрозуміла, що СРСР починає все швидше в і швидше програвати Заходу за параметром «рівень життя населення», і потрібно щось робити з головами «гомо совєтікус». І придумали фанатично відмічати День Перемоги.

 

А молодь змушували читати/вчити/конспектувати військові (а потім – і трудові) «звитяги» Генсека КПРС Леоніда «Бровеносця» Брежнєва. Це він, як ми прозріли, героїчним політруком «розрулив» бої на Тамані, що і виклав в забутому нині назавжди творі «Малая земля».

 

Брежнєв, хто не знає – 4 рази отримав звання Героя Радянського Союзу! Перше з них – через 21 рік по закінченні війни, уявляєте ступінь маразму в СРСР!!! З відстані нинішніх днів незбагненно – яке нікчемне і недалеке створіння керувало СРСРом! Культ Брежнєва став однією з основних причин його, «совка» кончини.

 

Далі настала перебудова, і історію Великої Вітчизняної війни можна було вивчати не лише з брехливих радянських підручників. Відкривши рота, я прочитав якусь книгу Віктора Суворова («Ледокол», мабуть, не пам’ятаю). Потім – ще десяток статей і мемуарів про те, що та історія ВОВ, яку я вивчав у школі – велика брехня! Брехня, цинічно побудована радянськими комуністами і кегебістами на кістках мільйонах загиблих радянських людей – солдатів і цивільних – через бездарне і злочинне так зване «командування» партією і військовими командирами-м’ясниками, на кшталт Жукова чи Ватутіна.

 

Масовий героїзм радянських ( в тому числі – українських) людей, які боролися з німецько-фашистськими загарбниками – був,і в основі такого героїзму було бажання захистити свою землю, свої домівки, свою Батьківщину. А колосальні втрати СРСР – значно більші, ніж Німеччини - були лише через нелюдську радянську комуністичну систему!

 

А ще всім нам стало відомо, що насправді тієї Перемоги без допомоги країн Заходу – в основному США – могло би і не бути саме у 1945-му році! Що допомога була колосальною - продукти, техніка, зброя. І тому перемога над гітлеризмом є спільною перемогою багатьох країн Європи і світу. Тому чесно і порядно було відзначати її разом – 8 травня. І відзначати не перемогу у Великій Вітчизняній війні, а – перемогу у Другій Світовій, як це роблять всі союзники по антигітлерівській коаліції.

 

Так для мене День Перемоги 9 травня доповнився Днем Пам’яті 8 травня.

 

Вже майже немає тих, хто воював в окопах Другої Світової. Вже неможливо їх побачити на парадах Перемоги, або взяти у них інтерв’ю. Ідіотські псевдопатріотичні вистави, які розігруються на деяких телеканалах країни ніякої виховної ролі не грають, бо часто-густо оперують штампами, придуманими ще брехливими комуністами-істориками ВВВ. Тим паче, що наразі йде війна з реальним ворогом, а не тим, якого вже 75 років не існує!

 

Ми всі змалку вчили і думали, що День Перемоги 9 Травня – це символ перемоги над війнами в Європі. Але у нас під боком виріс новий агресор – путінська Росія. Послідовник гітлерівської Німеччини. Фактом розв’язання війни проти України у 2014-му році Росія смачно плюнула на ту Перемогу 1945-го року. Виходить, Росія не може без нових жертв і не може жити без крові! Вдумайтесь: російська анексія Криму та агресія на сході України триває вже більше, ніж друга світова війна! Російська агресія проти України назавжди переконала мене не святкувати День Перемоги саме 9 Травня. Бо це неприродньо - святкувати свято перемоги над колишніми загарбниками моєї Батьківщини разом з її нинішніми загарбниками.

 

Віднині для полеглих в боях другої світової війни 1939-1945 років українців та інших народів залишилась у мене лише одна пам’ятна дата - День Пам’яті 8 травня. Вигнали німецько-гітлерівських фашистів – вигонимо і російсько-путінських рашистів!