Економіка війни: з точки зору професіонала

 

Думка, що це розвал назавжди, недостатньо обгрунтована: після зняття санкцій бензоколонка зможе відновити поставки пального та рідкоземельних металів на світові ринки, які будуть для неї доступними. Зупинити це відновлення економіки орди можуть репарації на користь України, які мають бути обгрунтованими, значними і стануть можливими при безумовній перемозі у війні нашої країни ( разом з західними партнерами).

 

Те, що війна - на нашій території, завдає нам значно більших економічних втрат ніж агресору. Виробничі потужності підприємств зруйновані за 3 тижні війни на приблизно 30-35 %. Шляхопроводи втратили мабуть половину своєї пропускної спроможності. Звільнилося з роботи біля 30- 40 % працівників. Виключена з обороту десь третина посівних площ. Впадуть (за оцінками, на 60-70 %) також платежі за послуги ЖКГ. Реально зменшуються доходи бюджету і скоротилася їх частина, що витрачається на соціально-економічні потреби (бо збільшені видатки на оборону).

 

Тут виникають заклики Уряду: стримати падіння шляхом відновлення кожного працювати на своєму робочому місці (?); відкрити для наших потреб банківський рахунок в ЄС, на який будуть відраховуватися кошти від оплати мордорівської нафти і газу (але ці кошти будуть отримувати компанії агресора і хто сказав, що він погодиться ділитися з нами); знизити податковий тягар на бізнес (а чому не знизити і на заробітну плату?) та інші.

 

На мою думку, Уряд ще не усвідомив, що ми перейшли в іншу реальність, що економіка війни вимагає інших механізмів своєї організації та дії. Якщо усе залишати, як у мирний час, то країна не зможе ефективно відповідати агресору і перемогти у війні. (Правда у нас є допомога Заходу і саме завдяки їй наші воєнні ресурси поповнюються).

 

 

1. Метою функціонування стало багатократне збільшення виробництва зброї, військової техніки, обладнання, матеріалів, продуктів, палива та іншого для потреб армії та безпеки. Має суттєво зрости фінансування конструкторсько-технологічних розробок для оборони. Випуск споживчих товарів і послуг відходить на другий план. І ми усі маємо скоротити особисте споживання. Можливо влада піде на контроль за особистим витратами мільйонерів.

 

2. Управління промисловістю для оборонних потреб стає централізованим, підпорядкованим мінобороні, поставки усіх засобів для армії - регулюватися командним (не комерційними) методами. Заборгованість по оплаті оборонних поставок оформлятиметься борговими паперами Уряду з поступовим їх викупом (навіть після війни) Нацбанком України.

 

3. Фінансовими ресурсами для оборони є головним чином видатки державного бюджету (звичайно, плюс добровільні внески, пожертви, благодійність, безоплатні послуги тощо). Обсяги видатки не обмежуються рамками допустимого дефіциту бюджету. Усі потреби оборони повинні бути профінансовані, а збільшення бюджетного дефіциту, що відбувається при цьому, будуть фінансуватися усіма можливими борговими інструментами (перш за все внутрішніми і зовнішніми позичками).

 

4. Уряд і НБУ різними інструментами (перш за все іноземними позиками під єврооблігації) забезпечуватимуть стабільність валютного курсу гривні.

 

5. Питання відбудови житла та інфраструктури відкладаються на післявоєнний час. Основні ресурси для цього - від надходжень за репараціями та новим "планом Маршала". Це стає можливим лише при досяггненні перемоги у війні (зараз говорити про це, а такі розмови почалися, - безвідповідально). Контроль за розподілом коштів та їх використанням покладатиметься на адміністрацію, створену західними країнами.

 

Також після перемоги ми здійснемо реформи, які приведуть до розквіту України і поваги до неї усіх розвинутих країн.