Cьогодні Андрію виповнилося б 53...

Ми часто розходилися в поглядах і воно не дивно.

Я дивився на світ крізь призму столичного бомонду, а він крізь вікно можливостей маленького Новояворівська. Я шукав серед українського політикуму однодумців, він вважав, що усі вони "нацюцюрники" і "непотріб". Я писав пісні, аби довести, що я "яблуко від яблуні", а він тому, що так вимагало його єство, його натура, його реалістичний погляд на речі.

Ми навіть написали кілька пісень разом, але сам він писав набагато краще.

Я і нині сердечно шкодую, що його нема. Просто ця порожнеча ніким і нічим вже не буде заповнена. Бо Андрій "Скряба" був воїстину унікальною постаттю на українській сцені. Небесних пісень тобі, братику!

Світлої пам'яті

Андрія "Кузьми Скрябіна" Кузьменка

Це зрозуміло, кожен в світі гість,

Ніхто не зна, чи доживе до ранку,

Але піти з життя у 46

Це долі незбагнена забаганка.

Чому вона зі смаком вибира

Талановитих, мужніх, повних сили,

Невже для долі і буття це гра,

А ми лише ляльки її безсилі?

Хто вибира to be or not to be?

Хто замовляє засухи і зливи?

Прости, Кузьма, я не казав тобі,

Ти був серед найкращих особливим.

Хай буде пухом батьківська земля,

Хай ангели зустрінуть твою душу!

Щось зимно! Лиш твоє ім'я

Цю крижану гармонію порушить.

Євген Рибчинський, 17/8/2015