Мова була і залишається зброєю. Тим більше в умовах запеклої інформаційної війни

Історія, як відомо, не любить умовних речень. Цю сентенцію приписують Гегелю, хоча в його роботах чимало "якби" і "якщо б". Проте, саме умовні речення дозволяють отримати інший результат за наявності інших умов. Отже.

Якби українці не знали російської, вони б не дивилися, не слухали і не читали російські ЗМІ. Вони б не знали пуцкіних з толстими і не вірили так званій історії карамзіна. Вони б не обманювалися братерством і ставилися б до росіян як до запекліших ворогів, які відмовляють українцям навіть у праві на існування.

Якби українці не знали зловонну рашистську мову, рашистам не було б кого «звільняти». У росіян навіть думки б не було, що їх можуть в Україні зустрічати з квітами. А наші б точно знали, що є різниця, між українцем і цапом з оркостану.

Якби українці не знали рашистського язика, не було б ніякого «народу Донбасу» і російського паханату у Лаврах. Не було б гастролей російської попси і більшості олігархів, виросших на російських кредитах. Не було б обленерго в руках росіян і знищеного літако- і кораблебудування. Не було б багато чого.

Я знаю російську, я розмовляв нею більшу половину свого свідомого життя. Читав непотріб і спілкувався з таким же непотребом. Але вчасно зрозумів "КАКАЯ РАЗНІЦА".

Російська мова це пагубна звичка, яка вбиває швидше цигарок і алкоголю. Бо це наркотик рашизму, ліків від якого нема.

Я мрію, щоб діти моїх дітей говорили українською, знаючи польську, англійську, німецьку, італійську… і зовсім не розуміючи російську. АДЖЕ РІЗНИЦЯ Є!

І от що цікаво, варто мені зробити будь-який допис про МОВУ у Facebook, як миттю налітають цапобазікаючі круки з критикою, погрозами і прокльонами. Навіть пишуть в приват.

Більшість закликає йти добровольцем на фронт і бажано загинути.

Одна так і написала, мовляв, чекаю, коли усіх "цих йоб...х українців" повбивать і ніхто не зважатиме на "наш язик".

Більшість з "узкоговорящих" вважають питання МОВИ провокативним і не спостегігають зв'язку між вбивствами, зґвалтуваннями, знущанням рашистів і їх язиком. Їм просто так зручно.

Багато хто пише, що є захисники, які також говорять російською. Я завжди їм відповідаю, що є й такі захисники, які хворіють на сифіліс і це не робить винеричну хворобу гідною поваги. Є ті, хто палить, страждає на алкоголізм і наркоманію. І це теж не те, за що ми любимо і поважаємо наших воїнів. Вади і згубні звички не стають чеснотами лише від того, що їх власники захищають Вітчизну. Радше навпаки.

Тому ще раз наголошую: російська це ніщо інше як погана звичка, насаджена або освітньою системою СРСР, або несвідомими громадянами своїм наївним дітям.

Розмовляйте МОВОЮ! Скиньте ярмо духовного рабства! Вбийте рашиста в самому собі!