Знахідка українця, за яку боролися тоталітарні режими

Більше 90 років археологи намагаються встановити, чий же скелет знайдено у Празькому граді. Рештки датовані Х століттям виявив ще у 1928 році український археолог Іван Борковський. Своє трактування намагалися нав'язати нацистські та комуністичні режими. Істинну етнічну належність тисячолітніх решток, однак, вдалося встановити аж у ХХІ столітті.

Знахідка викликала чималий інтерес серед вчених ХХ століття. Здавалося б, нічого незвичайного: права рука спочиває на руків'ї залізного меча, два кинджали лежать поблизу лівої - так нібито він от-от дотягнеться до них кінчиками пальців. Біля ліктя знаходиться предмет, який міг бути бритвою або кресалом - середньовічною запальничкою, що свідчила про високий статус власника, а в ногах лежать рештки дерев'яного відерця - схожого на ті, якими вікінги користувалися для церемоніального пиття - і залізна сокира. Однак найбільше притягував увагу воїнський меч - майже у метр завдовжки, він, хоч і пролежав під землею тисячу років, досі не втратив величі та краси.

Такі мечі були у вікінгів Північної Європи, на території сучасних Німеччини й Англії, а також у Центральній Європі. Втім, їх використовували не лише вони.

"Отже, його зброя та знаряддя переважно такі, як у вікінгів, або принаймні дуже подібні. Та його національність усе ще під питанням", - розповідає викладач археології з Чеської академії наук Ян Фролік.

Питання національної приналежності знахідки інтригувало істориків ще з 1928 року, коли український археолог  Іван Борковський відкопав останки у Празькому граді. 

Коли у 1939 році Прагу захопили нацисти, вони одразу ж підтримали версію з "вікінгом", адже вона прекрасно доповнювала їхній наратив про расову чистоту.

Вікінги були скандинавами, тобто германцями. Цей збіг обставин виявився дуже корисним для окупантської пропаганди, адже він нібито підтверджував гітлерівську ідею про те, що німецька раса лише повертає собі ті землі, що здавна належали їй по праву. Під загрозою концтаборів історику довелося "підкорегувати" свої висновки на користь нацистської науки. 

На зміну нацистам прийшов не менж  насильницький вплив Радянського Союзу й Борковському під тиском небезпеки уже інших концтаборів знову довелося внести до історії правки. Тепербуцімто скелет насправді належав вельможному представнику давньослов'янської династії Пржемисловичів, яка правила Богемією понад чотири століття аж до 1306 року. Тепер скелет буцімто належав вельможному представнику давньослов'янської династії Пржемисловичів, яка правила Богемією понад чотири століття аж до 1306 року.

Минуло близько сімдесяти років аж поки сучасні археологи - включно з Яном Фроліком - отримали свободу керуватися об'єктивною наукою, а не ідеологією.

"Ми точно знаємо, що народився він не в Богемії", - каже пан Фролік і пояснює, що аналіз радіоактивних ізотопів стронцію з зубів воїна доводить, що той виріс на півночі Європи, найімовірніше - на південному узбережжі Балтійського моря або у Данії.

Однак те, що він народився у Балтійському регіоні, автоматично не означає, що він був вікінгом. У ті часи південне узбережжя Балтики було домівкою і для слов'янських племен, і для балтійських, і для інших. Вчений вважає, що воїн з півночі (який помер з невідомої причини приблизно у 50 років) приїхав до Праги у молодому віці й поступив на службу у почет - або до Боривоя І, першого князя Богемії й родоначальника династії Пржемисловичів, або до його старшого сина і спадкоємця Спитігнєва І.

"Строката колекція речей у власності цього чоловіка, можливо, символізує його багатогранну особистість. Навряд чи можна однозначно сказати, чи він вікінг, чи слов'янин", - міркує професор Сондерс.

І хоч дослідження продовжуються, навряд вдасться знайти точне походження чоловіка, скелет якого був знайдений українським ученим ще на початку ХХ століття.

За матеріалами BBC Україна.