Закон Латвії: «Існує тільки одна форма розмови з окупантом - збройний опір»
В цей день, 17 березня 2017 року, Сейм Латвії прийняв поправки до Закону про національну безпеку, згідно з яким тепер у разі нападу ворога ніхто не має права вести переговори, просити про помилування або капітуляцію.
У новому законі прописана тільки одна форма розмови з окупантом - збройний опір.
В 1940 році, коли радянські війська увійшли в Латвію, вони по суті надали латишам урок з національної безпеки «Безпека або є, або її нема. Все решта – політика і пропаганда». Латвія засвоїла науку: за свою безпеку треба битися. 76 років по тому, країна нарешті виповнила домашнє завдання: «Більше ніяких поступок ворогові».
Тепер так прописано в новому законі. Сейм Латвії нарешті прийняв остаточне рішення: «У випадку агресії Латвія буде воювати».
Коли латвійські політики виносили це рішення, безумовно, вони враховували і останні події в «сусідському просторі», а саме кримський сценарій і напад РФ на Україну у 2014 році і війну нового типу, коли «ввічливі людинки» заходять на територію раптово, начебто захищаючи російськомовних громадян, і з «референдумом».
За новим законом командир в кризовій ситуації зобов'язаний розпочати бойові дії одразу, не чекаючи наказу «зверху». Тепер ніякі озброєні «вежливые люди» не мають права гуляти просто так по чужій землі – їх зустрінуть вогнем. І ніхто з вищої влади Латвії тепер не в праві віддати наказ про капітуляцію – це теж норма нового закону.
До речі, в Естонії такий Закон вже діє давно: коротко він говорить - якщо тобі віддають наказ не битися з окупантом, спочатку стріляєш в того, хто віддав наказ, а потім в окупанта.
Крім того, в Латвії з 2014 року прийнято Закон, який вводить кримінальну відповідальність за заперечення злочинів, скоєних в період радянської окупації, а також «За публічне прославляння, заперечення, грубе нехтування або виправдання геноциду, злочинів проти людства, проти світу або військових злочинів, здійснених СРСР або нацистської Німеччиною, а також геноцид або військові злочини проти Латвії та її жителів». За це передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років, або короткострокове позбавлення волі, примусові роботи або грошовий штраф.
Є, правда, одвічне питання, на яке нема однозначної відповіді: "А щоб було б, якби тоді, у 1940, армія Латвії дала б опір?". Адже сили були нерівні. Ніхто не знає, що могло б з того вийти - історія не терпить умовного способу. Але, та ж Фінляндія прийняла бій, і вистояла, і врятувала свою незалежність. Чи вдасться, врешті решт, це Україні на шостому році війни з Росією та з вектором нового уряду на «примирення» та «діалог» з ворогом? Хто зна.