[]

Воля або смерть: життєвий шлях Романа Шухевича

Воля або смерть: життєвий шлях Романа Шухевича

30 червня 1907 року народився Роман-Тарас Йосипович Шухевич, український політичний і державний діяч, військовий очільник, заступник міністра оборони УДП, активіст українського революційно-визвольного руху, генерал-хорунжий УПА (1944) та палкий борець за незалежність України.

Роман Шухевич (псевдо — Дзвін, Борис Щука, Тур, Тарас Чупринка, Р. Лозовський) походив з відомого роду в Галичині. Народився у 1907 році у Львові у родині відомого адвоката Осипа Шухевича та його дружини Євгенії. Вчився у гімназії, у Львівській політехніці, здобув фах інженера-будівельника, паралельно здобував музичну освіту в Львівському музичному інституті.

У 1924 році, через рік після закінчення гімназії, він вступив до Української військової організації (УВО), за дорученням якої 19 жовтня 1926 року разом із напарником вчинив замах на куратора освіти у Львові Станіслава Собінського. Польській поліції так і не вдалося вийти на слід справжнього виконавця, натомість були засуджені інші члени УВО Василь Атаманчук та Іван Вербицький.

Протягом 1928-29 років Шухевич відбував службу в польському війську як артилерист, у 1929-у став членом Організації Українських Націоналістів (ОУН). З 1930 року як військовий референт Краєвої екзекутиви ОУН з на західноукраїнських землях (ЗУЗ), Шухевич брав участь у серії пограбувань банківських і поштових установ, організації замахів на комісара поліції Чеховського, спецуповноваженого представника з контролю над дипломатичними установами СРСР у Речі Посполитій Олексія Майлова та вбивстві міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького, за що у 1934 році був заарештований та засланий до концтабору Береза Картузька.

на фото: Роман Шухевич з дружиною Наталією Березинською, 1930 рік

Наступного року він виступав свідком під час Варшавського процесу, а на Львівському процесі у 1936-у над крайовим активом ОУН був звинувачений у державній зраді і засуджений на 3 роки ув'язнення, з якого був звільнений через рік по амністії.

Після звільнення з ув’язнення 1937 р. створив рекламну фірму "Фама" (у пер. з латини – розголос). Вона виконувала подвійне завдання: була легальним прикриттям інформаційної діяльності ОУН та створювала для неї легальну фінансово-економічну базу. Підприємство швидко зростало, давало оголошення у польських, німецьких та угорських газетах.

З утворенням Карпатської України Роман Шухевич перебрався на Закарпаття, після окупації якого Угорщиною повернувся до Польщі. Під час розколу ОУН у лютому 1940 року він підтримав Степана Бандеру і став крайовим провідником ОУН (б) на ЗУЗ.

Навесні 1941 року в ранзі сотника Шухевич очолив батальйон "Нахтігаль" у складі диверсійно-розвідувальних формувань Абверу, який 30 червня 1941 року увійшов у залишений радянськими військами Львів, де того ж дня ОУН(б) був проголошений Акт відновлення української державності.

на фото: Роман Шухевич (2-й зліва сидить) серед старшин легіону «Нахтігаль»

У лютому 1941 року, на зустрічі Степана Бандери з німецьким командуванням було досягнуто домовленості про вишкіл восьмиста чоловік. ОУН мала на меті в подальшому створити з цих вояків ядро української армії. Ніяких письмових угод з приводу вишколу солдатів між ОУН та Німеччиною укладено не було. В ході комплектації, відділ було поділено на дві частини: спеціальний загін «Нахтіґаль» та організація «Роланд». Саме під такими назвами фігурували дані військові підрозділи у документах Третього Райху. У документах ОУН підрозділам було надано назву «Дружини українських націоналістів» (ДУН).

Дружини українських націоналістів — українські військові формування, створені під час Другої світової війни організацією українських націоналістів. Складалися з двох батальйонів — «Нахтіґаль» та «Роланд» загальною кількістю 800 чоловік. В ДУН брав участь і Роман Шухевич.

на фото: Роман Шухевич у ДУН (3-й зліва сидить)

Під керівництвом Р. Шухевича ОУН зробила цілий ряд вкрай важливих політичних кроків:  в серпні 1943 проведено 3-й Надзвичайний великий збір ОУН, прийнято розгорнуту програму організації, що була по суті програмою національно-визвольного руху. В листопаді за участі Шухевича було проведено Конференцію поневолених народів, своєрідний антикомуністичний Інтернаціонал, який мав стати основою антирадянського фронту боротьби народів СРСР. В липні наступного 1944 року ОУН створила підпільний парламент – Українську головну визвольну раду. До неї увійшли представники різних політичних сил, причому головним критерієм відбору була готовність до збройної боротьби за створення Української держави. Р. Шухевич вважав, що єдність українського визвольного руху є важливою запорукою успіху. 

Шухевич має високий авторитет серед повстанців і рухівців супротиву - на 3-му надзвичайному зборі ОУН Шухевич був обраний головою Бюро Проводу та призначений головним командиром УПА, у липні 1944 року — Головою генерального секретаріату та генеральним секретарем військових справ Української Головної Визвольної Ради (УГВР) — Тимчасового уряду воюючої України. Все це стало результатом визнання організаційного таланту та заслуг Романа Шухевича у розбудові структури УПА — у листопаді 1943 року він провів масштабну реорганізацію, створивши Головну Команду УПА, Головний Військовий Штаб (ГВШ), Головні Військові Округи УПА та ефективну вертикаль управління повстанським рухом, яка забезпечила його тривале існування.

Задля подолання "отаманщини" поставив ультиматум командирам усіх загонів – визнати єдине повстанське командування або скласти зброю і припинити боротьбу. Роман Шухевич та його спільники будували УПА за зразками регулярних армій: створювались штаби (Головний та регіональні), офіцерські (старшинські) школи, система звань та посад, і навіть власна нагородна система. Запроваджені ним принципи і норми політичної та військової діяльності стали концептуальною основою української визвольної боротьби 1940–1950 років.

фото: Роман Шухевич на Волині, 1940

фото: Ірина Райхенберг, єврейська дівчинка, яку подружжя Шухевичів у роки ІІ Світової війни переховувало від фашистів, врятувавши їй життя

Найбільш складний етап в повстанській боротьбі припав на період після 1944 року, коли українське підпілля опинилось в глибокому радянському тилу. Аби зламати опір у січні-квітні 1946 року карально-репресивні органи радянської влади взяли під контроль всі населенні пункти у Львівській, Тернопільській, Станіславські (Івано-Франківській), Дрогобицькій, Кам'янець-Подільській, Чернівецькій, Закарпатській, Рівненській, Житомирській та Волинській областях, що становили основний терен дій УПА. У акції, відомій в історії під назвою "Велика блокада", проти УПА було задіяно 229 тисяч військових. Таким чином радянська влада позбавила УПА доступу до їх соціальної бази, що спровокувало великі втрати серед повстанців.

В червні 1946 року командування УПА і УГВР прийняли рішення розпочати процес поступової демобілізації і до 1949 року відбувався перехід УПА до збройного підпілля. 3 вересня 1949 року вийшов наказ УГВР та ГВШ про розформування залишків активних підрозділів та бойових одиниць УПА і влиття її відділів та штабів в підпільні структури ОУН (б).

Загинув Роман Шухевич 5 березня 1950 року під час збройної сутички  у селі Білогорща (нині — місто Львів) на конспіративній квартирі у перестрілці з працівниками оперативної групи МГБ УРСР. Спецоперація стала можливою завдяки арешту однієї зі зв'язкових Шухевича — Дарії Гусяк ("Дарки"), яка через необачність виказала підсадженій до неї в камеру агентці МГБ конспіративну квартиру. Зранку 5 березня 700 працівників МГБ оточили будинок Наталії Хробак у Білогорщі та прилеглу територію, де переховувався Шухевич. Розуміючи, що іншого шляху немає, він спробував прориватися з боєм, у перестрілці вбив майора МГБ Ровенка, але й загинув сам. Місце його поховання й досі залишається невідомим.

Роман Шухевич нагороджений Золотим Хрестом Бойової заслуги 1-го класу та Золотим Хрестом Заслуги посмертно (1950), Пластовим Золотим хрестом посмертно (1951)

Наступником Романа Шухевича став Василь Кук (псевдо — Леміш, Ле, Коваль, Юрко, Ведмідь), який за рішенням УГВР від 8 липня 1950 року був призначений головою секретаріату УГВР, головним командиром УПА та провідником ОУН в Україні.

на фото: Пам'ятник Р. Шухевичу поблизу с. Гуків

12 жовтня 2007 року Указом Президента України Віктора Ющенка Роману Шухевичу було присвоєно звання Герой України (посмертно). 21 квітня 2010 року рішенням Донецького апеляційного суду позбавлений цього звання шляхом визнання указу 2007 року незаконним; у серпні 2011 року Вищий адміністративний суд залишив це рішення в силі.

Визвольним Рухом українських повстанців у 1932 році було стверджено Марш українських націоналістів, який є актуальним для укріплення української незалежності і понині. Пісня затверджена Проводом Українських Націоналістів, керівним органом ОУН, як гімн організації.

Зродились ми великої години,
З пожеж війни і з полум'я вогнів,
Плекав нас біль по втраті України,
Кормив нас гнів і злість на ворогів.
І ось ідем у бою життєвому
Міцні, тверді, незламні мов граніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець, той здобуває світ.
Не хочемо ні слави, ні заплати.
Заплатою нам радість боротьби!
Солодше нам у бою умирати,
Ніж в путах жити, мов німі раби.
Доволі нам руїни і незгоди:
Не сміє брат на брата йти у бій!
Під синьо-жовтим прапором свободи
З'єднаєм весь великий нарід свій.
Велику правду для усіх єдину,
Наш гордий клич народові несе:
Вітчизні будь ти вірний до загину,
Нам Україна вище понад усе!
Веде нас в бій борців упавших слава.
Для нас закон найвищий то наказ:
«Соборна Українськая держава —
Міцна й одна від Сяну по Кавказ».[3]

[]
Теги
Новини партнерiв
Схожi
Леонід Кучма став другим Президентом України
Історія
Леонід Кучма став другим Президентом України
10 липня 1994 року Леонід Кучма набрав на виборах 52,15% голосів проти 45,06% чинного президента Леоніда Кравчука і став Президентом України...
Петро Сагайдачний - славетний гетьман Війська Запорозького
Історія
Петро Сагайдачний - славетний гетьман Війська Запорозького
9 липня народився український полководець та політичний діяч, гетьман Війська Запорозького, організатор походів проти Москви - Петро Сагайдачний...
Лесь Танюк. Все життя - Україні
Історія
Лесь Танюк. Все життя - Україні
8 липня 1938 народився Леонід (Лесь) Танюк, український режисер, сценарист, мистецтвознавець, перекладач, громадський і політичний діяч...
Московські війська розбиті вщент: Конотопська битва
Історія
Московські війська розбиті вщент: Конотопська битва
У битві під Конотопом війська гетьмана Івана Виговського за підтримки Кримського ханату 8 липня 1659 року завдали нищівної поразки московським військам...
Український Дон Кіхот: смерть «радянського націоналіста» Миколи Скрипника
Історія
Український Дон Кіхот: смерть «радянського націоналіста» Миколи Скрипника
7 липня 1933 року покінчив життя самогубством Микола Скрипник - більшовик, учасник Комінтерну і, водночас,прихильник українізації і борець української культури...