Український Вільний Університет в центрі Європи
Цього дня, 17 січня 1921 року, засновано Український Вільний Університет – єдиний університет поза межами України з українською мовою викладання, з правом присвоєння вчених ступенів магістра та доктора наук.
Університет було засновано у 1921 році у Відні українськими вченими, які у той час не мали можливості вільно працювати і творити вільну українську науку на території України. Це сталося після революції в Росії, коли територія України була, фактично, захоплена російськими військами, і науковці, культурні та політичні діячі, які не могли миритися із ситуацією в країні, змушені були виїхати за кордон. У силу певних обставин частина науковців опинилася у Відні.
Серед ініціаторів створення університету були такі відомі вчені як Михайло Грушевський, Олександр Колесса, Станіслав Дністрянський та Іван Горбачевський. Але у Відні університет проіснував недовго.
Тоді була дуже сприятлива ситуація для розвитку і підтримки університету у Празі, тому що тодішній президент Томаш Масарик підтримував ідею існування такої інституції та пообіцяв підтримку університету. Тому того ж 1921-го року університет переїхав з Відня до Праги, де існував на базі Карлового університету. Це був надзвичайно активний період у діяльності університету і тривав він до завершення Другої світової війни, коли у Прагу увійшли радянські війська, тож історія, фактично, повторилася.
Без архіву, без бібліотеки, без матеріальних засобів для функціонування (зі вступом радянських військ до Праги весною 1945 року майно, бібліотека й архіви віденського й празького періодів Університету були частково знищені, частково вивезені до Радянського Союзу, ректора о. Августина Волошина арештовано, згодом замучено у в’язниці). Частина професорів університету були арештовані, вивезені в Сибір, радянською владою були конфісковані усі фонди університету, але частина людей змогла переїхати у Баварію, яка знаходилася під американським контролем. І на території Баварії, на території Мюнхена виявилося багато українців, які змушені були тікати від радянської влади й опинилися в таборах переселенців.
Таким чином, в той час у Мюнхені зібралися і потенційні студенти, й викладачі. Вже восени 1945 року Університет відновив свою роботу. А завдяки субсидіям Федерального уряду Німеччини та Баварського уряду було створено фінансову базу для успішного функціонування університету. УВУ став відомим науковим центром студій україністики в Західній Європі.
Після проголошення незалежності України уряди Німеччини й Баварії припинили дотації УВУ з надією, що в подальшому університет фінансуватиме українська держава. Сьогодні УВУ функціонує на базі власних доходів. Будучи спершу «екзильним університетом», УВУ згодом повністю трансформувався в університет «євросоюзного характеру», не втративши при тому своїх особливостей.
УВУ – чи не єдиний університет поза межами України з українською мовою викладання, з правом присвоєння вчених ступенів магістра та доктора наук. На сучасному етапі головна місія УВУ - стати провідним науково-дослідним центром українознавчих студій в Євросоюзі, своєрідним інтелектуальним мостом між Україною, Німеччиною та країнами Євросоюзу, а також науковим, культурним і орієнтаційним центром для представників нової, т.зв. «четвертої хвилі» української діаспори з різних країн Євросоюзу.
Своєю багатогранною діяльністю Український Вільний Університет прагне до подолання бар’єру між державами і до кращого порозуміння між народами. На сьогодні в університеті діє 3 факультети: державних та економічних наук, філософський факультет та факультет україністики. Загалом там навчається близько 250 магістрантів і докторантів, головним чином це студенти з України (приблизно 90%), проте також є студенти з Канади, США, Німеччини та інших країн Європи. І практично усі студенти якимось чином пов’язані з Україною, адже одним із критеріїв прийняття на навчання є знання української мови.
На навчання можуть вступати також іноземці, але вони мають знати українську мову. Часто трапляється, що приїжджають вступники, намагаються нас переконати, що добре знають українську мову, проте студентами УВУ можуть стати тільки в тому випадку, якщо успішно пройдуть співбесіду і підтвердять знання української мови.
Загалом на трьох факультетах університету представлено 15 спеціальностей. На факультеті державних та економічних наук – міжнародні відносини, правознавство, економіка бізнесу, менеджмент організацій та політологія. На філософському представлені гуманітарні спеціальності, зокрема, літературознавство, психологія, педагогіка, філософія та історія. І є факультет україністики, який об’єднує спеціальності українознавчого спрямування.
Особливість університету полягає в тому, що у нас немає постійного викладацького складу, тому викладачами є професори з інших університетів з різних країн світу. До університету приїжджають викладачі з близько десяти країн. Головним чином це США, Німеччина і Україна. Є також викладачі з Австрії, Італії, Бельгії тощо. Це велика перевага УВУ, тому що студенти мають можливість отримати погляди на ту чи іншу проблематику з різних університетів та з різних куточків світу. Зазвичай тут викладають професори відомих університетів і це як люди українського походження, так і іноземні.
Фінансування університету є ще однією дуже важливою темою, адже університет є неприбутковою організацією. Є три основних джерела фінансування: це Фундація Українського вільного університету в Нью-Йорку, яка вже існує понад сорок років і щорічно підтримує університет, власний капітал університету і плата за навчання. Ці надходження дозволяють забезпечити засадничі потреби університету.
Наразі для подальшого розвитку університету ці ресурси є недостатніми. Тому, напередодні столітнього ювілею університету започаткувано проект «100 років УВУ», метою якого є залучення нових інвестицій задля реалізації конкретних цілей: розширення навчальних програм університету, створення Центру української культури в Німеччині, проведення інформаційних заходів та наукових конференцій тощо. Ще однією важливою метою є придбання нового сучасного навчального корпусу для студентів із бібліотекою та архівом.
