Україна майбутнього – це мрія, напередодні якої ми, на жаль, не живемо, а животіємо
...Народи всi живуть сьогоднi,
А ми живем напередоднi.
Ми на горi чи у безоднi?
Нi тут, нi там – напередоднi.
В нас реформаторiв три сотнi.
Реформи де? Напередоднi...
Юрій Рибчинський
Україна майбутнього зовсім не схожа на ту пародію, яку ми бачимо за вікном, слухаємо по радіо, дивимося по телевізору і про яку читаємо на шпальтах інтернет-видань. Майбутньому не дістанеться геть нічого з нашого безглуздого і бездарного сьогодення. Ця епоха увійде в історію під абстрактною назвою "Україна напередодні", бо ми дійсно знаходимося на порозі якихось важливих подій, до яких, на жаль, ми не матимемо ніякого відношення. Бо передумов для суттєвих змін на краще, не кажучи вже про більш менш конкретні дії та рішення, нуль цілих хрін десятих. Неможливо створити щось нове, роблячи все по-старому, або не роблячи нічого взагалі.
Ми застрягли між прийдешнім і минулим, між ЄС і РФ, між цивілізацією і відстоєм як застрягає пережована їжа там, де неочікувано випадає пломба.
За останніх 28 років відбулося багато історично цікавих, але соціально – трагічних явищ і подій. Ми втратили одну могутню тоталітарну державу-тюрму і ніяк не можемо створити другу - цільну, незалежну, сильну і справедливу.
Ми знищили справді потужну економіку і роздали руками вибраних нами президентів державоутворюючі підприємства купці олігархів. А тепер не уявляємо, як побудувати іншу - ринкову, немонополізовану, сучасну. Ми хочемо, щоб усі жили за законом, але переважна більшість ніколи не відкривала Конституцію і не читала жодного з правових актів. Ми споживаємо, нічого не виробляючи, критикуємо, не аргументуючи, знищуємо, не пропонуючи нічого взамін.
Ми хочемо жити, як європейці, але навіть близько не уявляємо, яким життям насправді вони живуть.
Якщо нам раптом відключать телебачення та інтернет, багато хто просто впаде в депресію. Відтоді нам нічим буде себе зайняти і розважити. Віртуальні візуальні образи нам повністю замінили фантазію і абстрактну уяву, а скандальні політичні шоу - комедії і мелодрами.
А найголовніше це фатального небажання аналізувати і робити висновки. Інакше б ми ніколи в житті не вибрали ані такі партії, ані таких президентів, ані таких парламентаріїв і далі по ранжиру. Бо навіть голодний звір не їсть екскременти, а ми це робимо після кожних чергових та позачергових виборів.
Ми були і все ще залишаємося напередодні.
Україна майбутнього зовсім не схожа на те, що ми маємо і бачимо навколо. Вона голосуватиме електронно, а не на крапчастих папірцях. Вона не споживатиме чужий газ, не їстиме чужий хліб і не говоритиме чужою мовою. Україна майбутнього матиме сильну контрактну армію і найсучаснішу зброю. Вона позбудеться сотень тисяч ув'язнених, як і сотень тисяч правоохоронців. Україна майбутнього не матиме потреби в кредитах.
Україна матиме таку систему освіти, при якій потенціал кожної дитини розкриватиметься максимально.
Україна майбутнього отримуватиме енергію від усього, навіть від тиску автошин на поверхню дороги.
Українці заряджатимуть мобільні телефони від елементарного дихання повітрям.
Україна майбутнього – це фантастичні технології і гуманний соціальний устрій, це суди без засудження і віртуальна гривня, це зручне дешеве житло і висока соціальна свідомість суспільства.
Україна майбутнього – це мрія, напередодні якої ми, на жаль, не живемо, а животіємо.
Тому що задля кращого майбутнього замало з піною у рота критикувати минуле і сьогодення, задля майбутнього треба запропонувати суспільству нові орієнтири і нові засоби досягнення будь-якої високої мети.
А не вибрати нуль і множити на нього державу і самих себе.
