[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/images\/8-48452299.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":"https:\/\/ukrrain.com\/blogi\/tetyana_danilenko.html"}]

Три маленькі історії за маршрутом Київ-Луцьк-Львів-Закарпаття

Три маленькі історії за маршрутом Київ-Луцьк-Львів-Закарпаття
Воєнний час передбачає більш свідомий і виважений погляд на речі. Менше емоцій - більше аналізу і вдумливості. Інакше можна поїхати дахом. Постійно курсуючи за маршрутом Київ-Луцьк-Львів-Закарпаття, стикаюся з дуже різними проявами зібраності і розбалансованості у наших громадян.
 
Наведу лише кілька прикладів.
 
Київщина, Білоцерківський район. Маленький шиномонтаж по дорозі на Козятин. Купа машин, що прямують на захід України біля закладу.
«Я ні з кого грошей не беру, - каже господар точки, - війна, люди тікають, дехто не встиг навіть лахи взяти, не те що гроші. Кажуть, на руках одні документи і все. Вирішив, якщо не зараз, то коли ще бути людиною. Але є такі тварини, що хочеться розстріляти власноруч: приїде поза чергою, обматюкає, а потім по газах і щебінь у лобове скло. Іноді жалію, що калаша не маю на монтажі».
Львів. Стихійна торгівля перед ТЦ «Роксолана». Мужик років 60 кричить на всю вулицю:
«Курва-мать, понаїхали мля, кияни, харків’яни, донецькі... Нехай пиз…ють воювати! А то приїхали, повітря псують».
Підходжу і кажу, мовляв, а ти сам не хочеш Батьківщину захищати? Десь у Маріуполі, Харкові, Києві...
«Я вже захищав батьківщину. Воював у Афгані. Більше не хочу».
Питаю, а кого ж ти захищав у Афгані, вояко. А він на чистому "глазу" - Росію-матушку. І отут я, звичайно, зніяковів. Але маємо те, що маємо.
 
Закарпаття. Дубове. Повна відсутність доріг і присутність тисяч біженців. Гастроном. Продавчиня.
«У нас і горілчані напої продаються і багато чого ще. У нас, можна сказати, сезон. І людей буде ще більше, бо руські сюди не попруть, побояться. Звідси ж нікуди не вибратися. Тож розслабтеся, випийте, закусіть. А якщо вільні, то у нас тут неподалік і баня є з гарними банщицями. Не в самому Дубовому, але якість гарантую»…
Отака вона наша Україна: демократична до неможна і попри все непереможна.
 
Тримаємося, друзі, і наближаємо перемогу кожен як може!
[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/root\/images\/house1.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":""}]
Теги
Iншi дописи автора
В питанні мови треба бути не суддями, а мудрими проповідниками
Мова була і залишається зброєю. Тим більше в умовах запеклої інформаційної війни
Між де-юре і де-факто: півроку Євросоюз плаче за російським газом як наркоман за дозою
Мова має значення і завжди на часі: пара слів про мовне питання під час війни