«Російської не можу вивчити». Життя казкаря діда Панаса

"Добрий вечір вам, малята, любі хлопчики й дівчата…” – пригадуєте? На ці слова щовечора до телеекранів збігалося не одне покоління українських дітей. Чому “Вечірня казка” раптово зникла? Що ми знаємо про дідуся із сивими вусами й у вишиванці?

Біографія

• Справжнє ім’я Діда Панаса – ​Пінхус Хаїмович Весклер (потім записався як Петро Юхимович Вескляр, пізніше змінив на Вескляров)
• ​Народився 1911 р. у Тальне на Черкащині у єврейській сім’ї. Прізвище та ім’я змінив після втечі з фашистського фільтраційного табору. Його батьки і брат загинули на війні.
• Розмовляв тільки українською мовою, жартував: “Я російську не можу вивчити”. Це завадило йому стати відомим за межами України. А в радянських російськомовних фільмах його озвучував інший актор.

Образ Діда Панаса задумувався не для Петра Вескляра. Програма на українському радіо з’явилася в 1950-х рр. Ім’я першого актора донині не збереглося. Перший ведучий мав поважний вік, тож йому почали шукати заміну.

• У кастингу на роль казкаря брало участь близько 200 осіб. Але ця роль дісталася саме Петрові Вескляру.
• Через українську мову і вишиванку – незмінні атрибути ефіру – актора звинувачували в націоналізмі. У 1970-ті рр. було кілька спроб закрити програму або замінити Вескляра на іншого актора.
• На деякий час програму знімали з екранів, але мусили повертати: батьки засипали “Хрещатик, 26” листами з вимогою “повернути дідуся, бо дитина не може заснути”.

Тексти казок дуже часто складав сам. Петро Вескляр розповідав дітям казки з екрану аж 24 роки (1964-1988). Сам формував сценарій, діалоги і знав усе напам’ять, бо телесуфлера не було. Записів його програм майже не лишилося. Передача йшла в прямому ефірі, нікому й на думку не спадало фіксувати це на плівку.

До “Вечірньої казки” Петро Вескляр знімався на Київській кіностудії ім. Довженка. Та згодом режисери перестали його запрошувати, бо глядачі під час перегляду фільму раптово вигукували “О, Дід Панас!”. Вескляр мав звання заслуженого артиста УРСР. На час присудження звання він взяв участь у понад 20 фільмах, серед яких “Вій”, “Лісова пісня”.

Про міфи. Чи дійсно сказав в ефірі нецензурне слово?

• Версія 1: Це все було вигадкою, бо треба було якось виправдати те, що його зняли з ефіру. Адже у 1988 році телебачення вже почало змінюватися й орієнтуватися на комерцію.
• Версія 2:Він дійсно сказав: “Отака-то … от, малята”. Але це зразу вирізали, а наступного вечора “Вечірньої казки” на екранах уже не було. При цьому десятки людей переконані, що чули її на власні вуха.
• Це вже справжня “міська легенда”, у масштабах колишнього СРСР. Вислів “Отака х..ня, малята” став мемом – в інтернеті й у житті. Не існує жодного доказу, що така фраза справді звучала – колеги Петра Весклярова з УТ плутаються в показах, а запису саме того випуску передачі досі не знайдено.

 Петро Юхимович помер 5 січня 1994 році, прах похований на Байковому цвинтарі міста Києва. У 2019 р. на приміщенні тальнівської школи, на місці якої стояв будинок, де народився Вексляров П.Ю., встановлено пам'ятну дошку.

з допомогою джерела: 5.ua