Казаки Гітлера: російські колаборанти в лавах СС

Коли в СРСР, а потім і у РФ писали про підрозділи СС, які воювали проти Радянського Союзу на боці нацистської Німеччини, то радянські і російські «дослідники» довго розповідали про дивізію "Галичина" з наміром приписати їй ряд військових злочинів, яких вона не вчиняла. Так поволі вживлялася ідея про масовий колабораціонізм українців з нацистами. І, хоча, українців, які багато років були колонією Росії і відчували себе в полоні СРСР, десь можна було зрозуміти в бажанні співпраці з німцями, в яких вони деякий час бачили визвольну силу від радянщини і комуністичного гніту, та історична правда полягає в тому, що насправді етнічних росіян в частинах Вермахту і СС було в рази більше і кривавих справ вони натворили чимало. Однак, цей факт в сучасній Росії сором'язливо замовчують.

Отже, в СС йшли служити люди, які яро ненавиділи комуністів і більшовиків, вважаючи їх більшою небезпекою для людства, ніж нацисти. В Україні була тільки одна дивізія СС, в яку рекрутувати молодь-добровольців, що проживала в Галичині. Дивізія формувалася як армійський підрозділ для боротьби на східному фронті. Українська молодь туди записувалася, випробувавши на собі радянські репресії в 1940 р, коли в Сибір було заслано десятки тисяч українців-галичан, які спочатку з квітами зустрічали червоноармійців восени 1939 р, а потім змушені були проводжати в сибірське заслання своїх сусідів і близьких, які відмовилися вступати в колгоспи.

Мотив у добровольців був один - отримати сучасну зброю, опанувати її і потім стати основою для формування майбутніх національних українських збройних сил. Так воно і вийшло.

У квітні 1945 р дивізія була виведена зі структур СС і названа 1-ою Українською дивізією Української Національної Армії. Крім дивізії "Галичина" на території України було створено ще два підрозділи СС, але вже з поліцейськими функціями. Це було в Севастополі - два батальйони для каральних операцій проти комуністичного підпілля. Цікаво, що багато хто з севастопольців було антибільшовистськи налаштовані. Зрозуміло, що сталінські політичні репресії, гоніння на колишніх білогвардійців і періодичне голодування населення теж зробили свою справу.

Крім дивізії "Галичина" та двох батальйонів в Севастополі, інших підрозділів СС в Україні не було. Тобто, всього 20 тис чоловік. Деякі пропагандисти намагаються сюди приписати батальйони "Роланд" і "Нахтігаль", але вони підпорядковувалися абверу.

Що стосується етнічно російських підрозділів СС, то їх було безліч: 15-й Казачий корпус СС, 29-я і 30-я гренадерські дивізії СС (1-я і 2-я російські дивізії), дивізія СС "Руссланд", російська окрема бригада СС "Дружина", російський окремий полк СС "Варяг" і ще до тридцяти окремих батальйонів СС. Всього більше 100 тис чоловік. На жаль, російські підрозділи СС під час війни натворили чимало біди, особливо 29-та гренадерська дивізія.

на фото: Генерал Андрій Власов інспектує Російську визвольну армію

Спочатку це була штурмова бригада СС Російської визвольної армії (РОА) на чолі з Б. Камінським. Після приходу Червоної армії в 1943 році бригада вела кровопролитні бої на східному фронті, а потім перекинулася в німецький тил. Саме її було кинуто проти учасників Варшавського повстання. Російська бригада СС після розгрому повсталих варшавян зайнялася пограбуваннями і вбивствами небачених масштабів. Навіть бувалий німецький генерал А.Йодль, який в травні 1945 році від імені Німеччини підписав Акт капітуляції, був в шоці. Він терміново зателеграфува у Берлін і доповів про тисячі безневинно вбитих мирних жителів. Особисто Гітлер приняв рішення про розстріл керівництва російської бригади СС за вчинені лиходійства.

на фото: військовослужбовці 1-ї дивізії РОА. Прага 7 травня 1945.

30-та гренадерська дивізія СС (2-а російська) не приймала такого активної участі в боях як 29-я. Вона була задіяна на західному фронті. Звичайні фронтові завдання виконувала і дивізія СС "Русланд", сформована з російських білоемігрантів. В останні дні війни до дивізії приєднався навіть спадкоємець царського трону Володимир Кирилович Романов, який ще в 1924 проголосив себе Імператором Всеросійським. Спочатку підрозділ було навчальною базою для підготовки різних диверсійних груп, які закидалися в радянський тил для вчинення терористичних актів або боротьби на окупованій німцями території з партизанськими загонами.

на фото: 30-та гренадерська дивізія СС

15-й Казачий корпус СС (донські, кубанські, терські, сибірські казаки) в складі 18,5 тис чоловік у вирішальний момент Другої світової війни був відправлений на Балкани для охорони комунікацій між Грецією і Третім Рейхом, головна з яких була стратегічна залізниця. Донські і сибірські казаки були на македонській і сербській ділянках ж / д, але там партизанський рух було розвинений слабо, в основному домінували четники - прихильники королівства Югославії. На хорватській ділянці ж/д партизанський рух був активним.

Тому за будь-яку диверсію партизан, казаки безжально карали місцеве населення. Тут служили кубанські і терські казаки, які носили кавказькі бурки - місцеві хорвати і серби їх називали черкесами. Вони дивувалися жорстокості казаків і говорили "як слов'яни можуть так знущатися над іншими слов'янами". Цікаво, що у складі югославських партизанських загонів, що діяли проти 15-го Казачого корпусу СС, були українці-галичани, які переселилися до Хорватії на початку 20-го ст. Найвідоміший з них - народний герой Югославії Іван Сенюк. Тут в загонах партизанів також билися колишні радянські бійці, які втекли з полону. Так в Осієкскій ударній бригаді славно воював проти казаків-есесівців уродженець міста Кропивницький - Анатолій Мороз.

на фото: 15-й Казачий корпус СС

Цікаво, що в грудні 1997 року Військова колегія Верховного суду РФ визнала командирів 15-го Казачого корпусу СС генералів А.Шкуро і П.Краснова обгрунтовано засудженими за злочини, без права реабілітації. Однак, кілька років тому, Російська зарубіжна православна церква дала згаданим білогвардійськиим генералам визнання - "За служіння Батьківщині".