Радянська дійсність: українець спалив себе на Чернечій горі
Сорок два роки тому, пізнього вечора 21 січня 1978 року, до могили Тараса Шевченка піднявся чоловік. Коли стемніло, він розкидав по схилах Чернечої гори тисячу листівок.
На них від руки було написано: «Протест проти русифікації українського народу». І далі: «На знак протесту спалився Олекса Гірник з Калуша. Тільки в цей спосіб можна протестувати в Радянському Союзі!».
Після цього патріот облив себе керосином та підніс до грудей запальничку.
Олекса Гірник ішов до такого вчинку все своє життя. Десять років він промучився в ув’язненні. Два з них карався у польській тюрмі за неодноразові заяви офіцерам під час служби у польській армії про право українців бути вільною нацією і мати свою власну державу. Вісім років Гірник провів у радянських концтаборах під Норильськом.
«Він не хотів учергове потрапити до концтабору, але водночас совість кликала його до протесту. У житті він часто говорив: «Хочу вмерти за Україну». І він за неї вмер. Його самоспалення – це його форма боротьби», – пише Юрій Гнаткевич, голова Центру національного відродження імені Євгена Чикаленка, народний депутат України трьох скликань.
Справа Гірника залишалася в СРСР таємницею, але через працівників міліції про вчинок патріота дізналися спочатку в Каневі, а потім і в інших містах України.
Дружині Кароліні сказали, що чоловік загинув в автомобільній аварії. Спочатку родині не хотіли віддавати тіло, але пізніше дозволили поховати на батьківщині, заборонивши відкривати труну. Попри це, уночі родичі відкрили труну. Греко-католицький священник відслужив таємну панахиду.
Своєю смертю Олекса Гірник прагнув протестувати проти поневолення України та привернути увагу людей до жахливих наслідків політики зросійщення рідного краю Москвою.