Перші міжнародні Олімпійські ігри сучасності

6 квітня 1896 року в день незалежності Греції в Афінах на стадіоні «Панатінаїкос» король Герорг Глюксбург оголосив про офіційне відкриття перших міжнародних Олімпійських ігор сучасності. 

Перші Олімпійські ігри, про які є задокументована згадка, відбулись в грецькому місті-державі Олімпія у 766 році до н.е., однак є свідчення того, що на той час вони вже проводились принаймні півтисячоліття. Античні Олімпіади відбувались раз на чотири роки в період релігійного фестивалю на честь Зевса. У VIII столітті до н.е. в них брали участь спортсмени з десятків грецьких міст, а вже у V столітті до н.е. — не менше, ніж з сотні. На початках до їх програми входили лише змагання з бігу, пізніше до додались боротьба, бокс, перегони верхи на конях і на колісницях, з 708 року до н.е. — пентатлон, багатоборство з бігу, стрибків у довжину, метання диску і дротика та боротьби.

Після завоювання грецьких держав Римською республікою значення Олімпійських ігор почало поступово зменшуватись, допоки в 393 році римський імператор-християнин Феодосій Великий, прагнучи придушити будь-які прояви язичнцьких традицій, не заборонив проведення Олімпіад. Інтерес до грецької культури почав поступово поновлюватись в епоху Відродження, і у XVII-XIX століттях в ряді країн Європи спорадично проходили національні фолькльорні спортивні змагання на зразок давньогрецьких.

Одним із ентузіастів подібного роду видовищ загалом і спорту зокрема був 29-річний французький барон П'єр де Кубертен, історик і освітянин, прихильник включення фізкультури, яка «може закласти основи моральної і соціальної сили нації», до обов'язкової шкільної програми за зразком англійських освітніх закладів.(на фото)

Незважаючи на те, що на офіційному рівні у Франції його наміри підтримки не знайшли, Кубертен ентузіазму не втратив і у 1889 році заснував щомісячний журнал «La Revue Athletique» і Союз французьких спортивних товариств, на першому засіданні якого висунув ідею проведення міжнародних легкоатлетичних змагань. У пошуку однодумців він зумів заручитись підтримкою британця Вільяма Брукса, великого ентузіаста впровадження фізкультури у школи і засновника перших в Англії «олімпійських» класів, і заможного грецького бізнесмена-філантропа Євангелоса Заппас, який разом зі своїм кузеном Констандіносом власним коштом у 1859, 1870, 1875 і 1888 роках у центрі Афін проводили легкоатлетичні змагання під назвою «Олімпіада».

Зусиллями братів Заппасів 23 червня 1894 року у Сорбонні в Парижі відбулась міжнародна спортивна конференціія за участю 79-и делегатів від 9 країн, які одноголосно підтримали ідею створення Міжнародного олімпійського комітету (МОК), який очолив грецький підприємець Деметріос Вікелас. На конференції також було прийняте рішення проводити Олімпійські ігри щочотири роки, відмовитись від стародавніх видів спорту, організувавши їх за новою програмою змагань, і провести перші з них 6 квітня 1896 року в Афінах у День незалежності Греції. Місце було обрано невипадково: крім романтичної ідеї відродити давньогрецькі змагання, вирішальною стала наявність місця для їх проведення — стадіону «Панатінаїкос», збудованого коштом братів Заппасів на місці античного стадіону, де у давні часи відбувались Панафінейські ігри на честь покровительки міста богині Афіни.

Звістка, що Олімпійські ігри набудуть статус міжнародних, була добре прийнята грецькою громадськістю, засобами масової інформації та королівською родиною. Однак країна мала фінансові проблеми і перебувала у вже тривалому періоді політичної нестабільності. Прикрою несподіванкою для МОК стала новина, що вартість заходу виявилась утричі більшою, ніж створений братами Заппасами фонд змагань, — 3,74 млн золотих драхм, що ставило під сумнів проведення Ігор. Разом із Вікеласом де Кубертен звернувся по підтримку до короля Георга, і 7 січня 1895 року було оголошено, що його син грецький принц Костянтин з «великим задоволенням» очолить оргкомітет змагань.

Він створив спеціальну комісію сприяння, а також звернувся до народу із закликом про пожертвування до фонду підготовки Олімпіади і ентузіазм Костянтина був підхоплений громадянами, які пожертвували 330 тисяч драхм. Випуском спеціальної серії марок було зібрано ще 400 тисяч, продажем квитків на майбутні змагання — ще 200 тисяч.

Гроші стали надходити не тільки від жителів Греції, але і з Лондона, Марселя, Константинополя та інших міст, де існували багаті грецькі колонії. На гроші, що надійшли з Олександрії від Георга Авероффа, був відновлений древній олімпійський стадіон. В Афінах були споруджені також велодром і стрільбище. У центрі міста розмістили тенісні корти. Спортсменам надавалися павільйони з елінгами і роздягальнями для проведення змагань з веслування.

Оргкомітету Олімпійських ігор в Афінах 1896 року припадало вирішувати величезну кількість проблем, причому не тільки фінансового та організаційного характеру, а й політичного.

Наприклад, доводилося враховувати непрості відносини, що склалися між Грецією і Німеччиною.

Багато суперечок викликало і складання програми змагань. Греки наполягали на повному повторенні програми древніх ігор проходили в Олімпії. Інші ж країни категорично відмовлялися від участі в іграх, якщо в них не будуть включені види спорту, які вони культивують.

Незважаючи на всі труднощі 6 квітня 1896, на Мармуровому стадіоні, король Греції в присутності 80 тисяч глядачів оголосив Ігри I Олімпіади відкритими.

Ось що написав про це в своїх спогадах барон П'єр де Кубертен:

«Це був хвилюючий момент. Тисяча п'ятсот два роки тому імператор Феодосії заборонив Олімпійські ігри, без сумніву думаючи, що, знищуючи цей ненависний пережиток язичества, він сприяє справі прогресу. Тепер же християнський монарх оголосив про формальне скасування імператорського указу ... Коли король знову зайняв своє місце, хор в 150 голосів виконав Олімпійську оду, написану спеціально для цього випадку грецьким композитором Самарою».

У змаганнях взяли участь 311 осіб з 12 країн, котрі змагались за першість у 43-х категоріях з таких видів спорту. Програма Ігор включала 9 видів спорту - боротьба класична, велоспорт, гімнастика, легка атлетика, плавання, стрільба кульова, теніс, важка атлетика і фехтування.

Всього було розіграно 43 комплекти нагород.

Першим олімпійським чемпіоном сучасності став американський спортсмен Джеймс Коноллі, який переміг в потрійному стрибку показав результат 13 м 71 см.

Найбільше медалей завоювали американські (загалом 20, з них 11 найвищої проби), грецькі і німецькі спортсмени. В індивідуальному заліку кращим був німець Карл Шухманн з чотирма вищими нагородами у гімнастиці і боротьбі.

Справнім національним героєм грецьких вболівальників став 23-літній пастух Спиридон Луїс, який 10 квітня за 2 години 58 хвилин 50 секунд подолав близько 40 кілометрів від легендарного Марафону до Афін.

Зверніть увагу, що на перших олімпійських іграх сучасності дистанція була саме 40 км, а не 42 км 195 м як зараз.

Старт забігу був даний в місті Марафон, а фініш на Мармуровому стадіоні Афін.

За свідченням П'єра де Кубертена:

«Коли Луїс з'явився на стадіоні, які очікували його 60 тисяч глядачів схопилися зі своїх місць, охоплені надзвичайним хвилюванням. Знову здійнялася зграя випущених з клітин голубів ... Деякі глядачі, які опинилися ближче інших до Луїсу, спробували пробратися до нього, щоб з тріумфом винести з поля. Луїса задушили б у обіймах, якби кронпринц і принц Георгий супроводили його з арени».

Відомий історик Микола Альбертович Кун автор книги «Міфи Давньої Греції», в одній зі своїх робіт присвячених Олімпійським іграм писав що Спиридон Луїс за свою перемогу отримав наступні нагороди:

«Золотий кубок, заснований французьким академіком Мішелем Бреаль, справжній навключеніі в програму Ігор марафонського бігу, бочка вина, талон на безкоштовне харчування протягом року, безкоштовний пошиття сукні і користування послугами перукаря протягом усього життя, 10 центнерів шоколаду, 10 корів і 30 баранів.»

Рівно через 40 років після свого тріумфу Спиридон Луїс став почесним гостем Олімпіади в Берліні. Під час церемонії відкриття ігор він вручив Гітлеру лаврову гілку миру

Француз Поль Массон в гонках на треку завоював три золоті медалі в спринтерській гонці, а також на дистанціях 2000 і 10 000 метрів.

Однак велосипедні змагання запам'яталися джентльменським поведінкою іншого француза - учасника 100-кілометрової гонки Леона Фламана. У основного суперника спортсмена з Франції грека Георгіеса Коллеттіса зламався велосипед і він був змушений зупинитися для того, щоб змінити машину. Леон Фламан теж зупинився і став чекати суперника. Він став не тільки переможцем Ігор, але і одним з найбільш популярних спортсменів, які завоювали симпатії публіки, поряд з Е. Кларком і А. Константінідіс.

Крім перемоги в боротьбі, Шуман зумів завоювати ще три золоті медалі в змаганнях з гімнастики - в опорному стрибку, а також в командній першості у вправах на брусах і поперечині.

У змаганнях зі стрільби три золоті медалі отримали грецькі спортсмени - в стрільбі з армійської гвинтівки, і два американських спортсмена - стрільба з револьвера.

Яскраву перемогу в змаганнях з тенісу здобув англієць Джон Боленд. Настільки ж вражаючою була перемога в плаванні відомого угорського спортсмена Альфреда Хайоша, зумів в штормову погоду випередити конкурентів і виграти заплив на дистанцію 1200 м.

Цікаво, що через 28 років після перемоги в Афінах, Хайош знову взяв участь в Олімпійських іграх і завоював срібну медаль в конкурсі мистецтв по розділу архітектури - за проект стадіону.(на фото)

У фехтувальному турнірі відзначився француз Еміль Гравлот - рапіра, і грек Янніс Георгіадіс - шабля. Серед професійних спортсменів у змаганнях на рапірах - рапіра для маестро, переконливої ​​перемоги домігся відомий в Афінах господар фехтувальної школи Леон Піргос. Нагородження переможців відбувалося в день закриття Ігор - 15 квітень 1896 року.

З Ігор I Олімпіади встановилася традиція виконання на честь переможця національного гімну і підйому національного прапора. Нагородження переможців проходило в день закриття Ігор. Переможця увінчували лавровим вінком, йому вручали срібну медаль, виготовлена ​​знаменитим гравером Шапленом, і оливкову гілку, зрізану в Священному гаю Олімпії і дипломом, виконаним грецьким художником.

Ігри I Олімпіади переконливо засвідчили гуманістичну і пацифістську спрямованість олімпійського руху.

Довідка

Олімпійський символ у вигляді п'яти кілець був запропонований бароном П'єром де Кубертеном у 1912 році