[]

Перчений гумор повстанців

Перчений гумор повстанців

Український національно-визвольний рух 1940-х – середини 50-х років був доволі різноплановий. Боротьба велася не лише зброєю, а й словом, пропагандою, гумором.  Навіть у таких важких умовах повстанці не забували жартувати. Сміялися із тодішньої влади, доповнювали карикатурами та видавали у друк. Це були сатиричні журнали «Перець», «Оса», «Хрін» та сатиричні листівки.

Не тільки кулю, а й слово використовувало у своїй боротьбі керівництво Української повстанської армії (УПА) в роки Другої світової війни. Справа не обмежувалася агітаційними матеріалами: серед того, що видавали повстанці, знайшлося місце і політичному гумору – у вигляді як віршів і колядок, так і шаржів.

"Корисним способом політичної пропаганди є гумористична преса, оскільки батіг гумору має великий вплив. Гумористичною пропагандою висміюємо супротивника, висміюємо слабкі місця свої і чужі", – таку вказівку видав Провід УПА у 1944 році.

До того часу повстанці вже мали досвід висміювання супротивника. У лютому 1943-го УПА стала видавати гумористично-сатиричну газету На злобу дня. На її сторінках розміщували схвалені керівництвом УПА й Організації українських націоналістів (ОУН) Степана Бандери анекдоти, веселі коломийки, вірші та пісні-пародії. "Героями" цих творів були німецькі окупанти, а також політичні супротивники Бандери і Ко – ОУН Андрія Мельника.

У жовтні того самого року повстанці перейшли на більш солідний формат – вони стали видавати гумористичний журнал Український перець. Він виходив з періодичністю раз на 12 місяців і друкувався в типографії із загрозливою назвою Смерть гітлерівсько-сталінським катам.

У повстанській сатиричній пресі висміювалося життя в Радянському Союзі, діюча система влади, Сталін, Гітлер, публікувалися анекдотичні ситуації, переписувалися слова відомих російських пісень. Сатиру складали на основі переповідок, на плакатах зображували моменти з життя, відслідковували події, що відбувалися довкола, висміювали керівників, п’ятирічки, колгоспи і т.п. Наприклад, Сталіна зображали у вигляді попа, адже повстанці добре знали, що командувач закінчив духовну семінарію.

«Нам вдалося знайти цікаву саркастичну листівку. У 1946 році повстанці отримали чергове звернення від радянської влади про необхідність здатися, капітулювати, і, мовляв, за це їм простять їхні прогрішення, – розповідає історик, директор обласного музею визвольної боротьби Ярослав Коретчук. – На листівці зображено чоловіка, який йде з цим зверненням до вбиральні. Це була наче інструкція для населення, як вчиняти з аналогічними паперами».

На відміну від свого радянського "аналога" журналу «Перець», видання «Український перець» публікувало не стільки побутову, скільки політичну сатиру. Головним "наповнювачем" повстанського щорічника став відомий художник-графік Ніл Хасевич

Щорічник видавався на аркушах формату 13 на 23 см, був чорно-білим. Повстанська сатира вміщувалася на 10-15 сторінках, які переважно були віддані під шаржі й анекдоти, спрямовані проти німецької і радянської влад. На відміну від свого радянського "аналога", журналу Перець, Український перець публікував не стільки побутову, скільки політичну сатиру. Головним "наповнювачем" повстанського щорічника став відомий художник-графік Ніл Хасевич, який творив у найскладніших умовах, навіть у схронах.

Український перець поширювали серед повстанців і мирного населення. До сьогоднішнього дня в архівах збереглося лише три випуски видання – за 1943, 1944 та 1945 роки.

А ще у повстанців побутував цікавий вислів: «Їде Сталін на свині, Гітлер на собаці, а Бандера на коні всіх їх має в …». У «Перці» можна було побачити зображення, де на стіні у селянській хаті висить три картинки. На одній портрет Гітлера, а в хаті немає ні хліба, ні сала. На другій – портрет Сталіна, в хаті також порожньо. А на третій – Бандера, на столі і хліб, і сало, і інші прояви достатку. В таких комічних формах повстанці намагалися показати життя в Радянському Союзі, лідерів тодішнього часу, продовжує науковець. Це був один зі способів пропаганди, форма боротьби з системою.

В ОУН діяла чітка структура, їхні представники були майже у кожному селі. Журнали та газети друкувалися краєвими або окружними проводами, після друку поширювалися серед членів організації, а далі і серед мирного населення на підконтрольній повстанцям території – Галичині, Закерзонні, Подільщині, частина видань потрапляла на Вінниччину та Хмельниччину. Написанням сатиричних текстів займалася реферантура пропаганди – п’ять-шість чоловік. Це були високоосвічені люди. Повстанці активно читали радянські видання, слухали радіо, знали про події, які відбувалися у Москві, слідкували за змінами в керівництві району, міліції, комсомолу, а пізніше «били» по промахах і використовували їх у антирадянській пропаганді. Тут працювали і графіки, які малювали різноманітні зображення. Тексти повстанської сатири мали глибокий зміст, і кожен міг зрозуміти, яким насправді був Радянський Союз, нацисти, і що жодна з цих двох ворогуючих сторін ні до чого доброго не приведе.

Найвідомішим повстанським сатиричним виданням був «Український Перець», пародія на радянський журнал «Перець». У друк він виходив до 1949 року, наклад його був кілька тисяч примірників, поширювався по цілій Галичині. «Хрін» друкувався лише кілька разів, наразі невідомо, чому саме. Як припускає історик, загинули люди, які над ним працювали. «Оса», яка мала намір «вжалити» радянську владу, теж виходила в світ недовго. Обидва видання були територіальними, поширювалися лише в окремих областях.

Друк, тим паче у кілька тисяч примірників, – річ недешева. Після розгрому повстанцями німецьких гарнізонів, проведення низки операцій із захоплення районних центрів у Галичині із друкарень вдалося захопити шрифт, папір, фарбу. Коли закінчилися «трофейні» запаси, із друком виникли труднощі. Це вплинуло на тираж. Після 1947 року повстанці закуповували всі необхідні для друкування матеріали. На потреби організації збиралися кошти серед населення, частина з яких передавалася «наверх». На Рогатинщині повстанці співпрацювали зі спиртзаводом, щомісяця їм виділяли від 100 до 300 літрів спирту. Продукцію реалізували, за отримані кошти купували медикаменти, чорнила, папір, радіоприймачі.

Нині повстанських сатиричних видань збереглося дуже мало, оскільки після прочитання їх передавали в інші руки або просто знищували. Попри гумористичне спрямування, періодика несла серйозну загрозу, здебільшого для мирних жителів. У людських помешканнях часто проводилися несподівані обшуки, облави, а факт виявлення таких видань загрожував цілій сім’ї депортацією та терміном ув’язнення до десяти років. Радянська влада шукала повстанську сатиру, вилучала її, адже у ній висміювалися самі основи існування Союзу, комуністичної партії, ідеологія комунізму.

Та саме завдяки українському повстанському руху ідея незалежності не вмерла, наголошує Коретчук. Вона жевріла в народі протягом багатьох років, а в 1991 році отримала логічне продовження. Старші люди розповідали своїм дітям, онукам про події 40-50-х років, а коли прийшов час голосувати, ті обрали незалежність.

«Неодноразово чую, що український народ багато чого пережив і не зовсім зрозуміло, заради чого це було. Але це не так. Це був певний фундамент, цеглинка у будівництві державності, яку ми маємо сьогодні. Різницю чітко видно на сході України, де люди довше були у складі Союзу і до сьогодні не можуть повністю відійти від тієї ідеології, яку їм заклали багато років тому. На заході України суспільство менше перебувало під радянським впливом, крім того, тут був вагомий стримуючий фактор у формі повстанського руху, що перешкоджав просуванню тієї ідеології», – продовжує Ярослав Коретчук.

В обласному музеї визвольної боротьби ім. С. Бандери в Івано-Франківську вдалося зібрати доволі суттєву експозицію - сатиричні листівки і журнали «Перець», «Хрін» та «Оса». Це ще раз доводить, до лав УПА вступали освічені талановиті люди, а не «неотесані куркулі», як писала пропаганда «Совітів». А ще експозиція наголошує,  що визвольна боротьба -  різнопланова: слово, опір, зброя. І бува так, що слово – найкраща зброя.

 

 

 

 

 

 

[]
Теги
<
Новини партнерiв
Схожi
«Одиннарод», кажете?
Історія
«Одиннарод», кажете?
Письменник Павло Бондаренко презентував свою нову книгу, в якій виклав історичні та етнічні дослідження щодо відмінностей традицій і культури народів України і Московії...
Референдум про незалежність України
Історія
Референдум про незалежність України
Більше 90% відсотків громадян України, що 1 грудня 1991 року взяли участь в референдумі, висловилось за незалежність другої за значенням республіки СРСР...
Сьогодні народився Герой України Володимир Рибак
Історія
Сьогодні народився Герой України Володимир Рибак
Сьогодні День народження патріота України Володимира Рибака, який загинув смертю мученика за те, що не зрадив свою батьківщину...
Гробниця Тутанхамона
Історія
Гробниця Тутанхамона
26 листопада 1922 року британські археологи стали першими за останні 3 тисячі років людьми, що увійшли в усипальницю єгипетського фараона Тутанхамона...
Помаранчева революція
Історія
Помаранчева революція
23 листопада 2004 року, через два дні після другого туру президентських виборів, у Києві й рядіі інших міст почалися масові мітинги в підтримку кандидата від опозиції...