Пакт Молотова-Ріббентропа, 23 серпня 1939, Москва

Через кілька місяців після приходу до влади у Німеччині Адольфа Гітлера економічне співробітництво з СРСР почало різко скорочуватись, а таємне військове — в обхід обмежень, накладених Версальським договором, — геть припинилось. Спроби їх відродити успіху не мали: Третій рейх різко зменшив імпорт, зробивши ставку на розвиток власної самодостатньої економіки, орієнтованої на військові потреби.

Фактично єдиною міждержавною угодою залишився поновлений у 1931 році на три роки «Договір про ненапад і нейтралітет», підписаний СРСР ще з Веймарською республікою, щоб убезпечитись, перед усім, від Другої Речі Посполитої, посталої після Першої світової війни, і для отриматиння німецьких кредитів.

Тим часом Польша у 1932 році уклала «Договір про ненапад» з СРСР, в 1934-у поновила його ще на десять роківі аналогічну декларацію підписала з Німеччиною, разом з якою взяла участь в анексії частини території Чехословаччини. Проте порушення Третім рейхом Мюнхенських угод і остаточне розчленування Чехословаччини у березні 1939 року змусило Польщу піти на зближення з Великобританією в надії, що та разом з Францією стане гарантом її незалежності.

Приблизно у цей же час СРСР та занепокоєні німецькою експансією Великобританія і Франція розпочали консультації щодо можливості укладення пакту про взаємодопомогу на випадок агресії проти них або країн Східної Європи. У середині червня вони вийшли на рівень прямих переговорів на рівні міністрів закордонник справ, коли СРСР несподівано для себе отримав німецький запит на можливість поновлення економічних відносин: автаркічний уклад Третього рейху критично потерпав від браку сировини, передусім металевих руд, нафти і каучуку. У відповідь на надіслаланий проєкт нової торгової угоди 24 липня з Берліна надійшов комплексний план покращення радянсько-німецьких відносин, що передбачав підписання кредитно-торгового договору і заходи з політичного зближення.

3 серпня міністр іноземних справ Німеччини Йоахім Ріббентроп вперше зробив офіційну заяву, якою дав зрозуміти, що Німеччина готова розглянути питання поділу сфер впливу «на території від Балтійського до Чорного моря». У відповідь народний комісар у закордонних справах СРСР В'ячеслав Молотов запропонував укласти повноцінний договір, на що отримав згоду. Його економічна частина була підписана 19 серпня, а укладання політичної Адольф Гітлер особистою телеграмою попросив Йосифа Сталіна прискорити, розраховуючи 1 вересня розпочати реалізацію вже затвердженого плану нападу на Польщу.

Ріббентроп прибув у Москву 23 серпня 1939 року, через два дні по завершенні у Кремлі третього етапу англо-франко-радянських переговорів, що стосувались воєнної частини майбутнього пакту, перерваного за ініціативою радянської сторони на час, доки «уряди Англії та Франції не внесуть повної ясності у свої позиції».

Зустріч Ріббентропа з Молотовим і Сталіним тривала три години і закінчилась підписанням «Договору про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом», що увійшов в історію як «пакт Молотова-Ріббентропа». Він складався з семи статей і передбачав зобов'язання обох сторін утримуватися від агресивних дій і нападу стосовно один одного, як нарізно, так і спільно з іншими державами, при будь-яких діях другої сторони, що передбачало невтручання навіть, якщо одна зі сторін здійснить агресію.

Окремою частиною договору став секретний протокол, в котрому був обумовлений територіальний устрій майбутньої Європи. Згідно з ним, Фінляндія, Естонія, Латвія і Бессарабія відходили до радянської зони впливу, Литва (разом з польським Вільно, сьогодні — Вільнюс) — до німецької, а Польща «протягом подальшого політичного розвитку» мала бути поділеною по річках Піса, Нарев, Вісла і Сян.

28 вересня 1939 року у Москві Йоахім фон Ріббентроп і В'ячеслав Молотов скріпили підписами «Договір про дружбу і кордон», який викреслив Польщу з карти Європи. За ним до СРСР відійшла більша частина Західної України (крім Холмщини, Підляшшя, Посяння і Лемківщини), і його кордон, взятий під охорону військами НКВС 16 жовтня, просунувся на захід на 250-350 кілометрів.

До договору додавалися три протоколи — один конфіденційний і два секретних. Конфіденційний визначав порядок здійснення обміну радянськими і німецькими громадянами між обома частинами розділеної Польщі, а секретними встановлювалися зобов'язання сторін припиняти будь-яку «польську агітацію», що зачіпає інтереси сторін, і коректувалися зони «сфер інтересів» СРСР і Німеччини у Польщі: щоб компенсувати зайнятий німецькими військами терен між Віслою і Бугом (Люблінське воєводство і східна частина Варшавського), які за пактом Молотова-Ріббентропа входили до сфери інтересів СРСР, передбачалось проведення у майбутньому «спеціальних заходів на литовській території для захисту інтересів радянської сторони».

Це відкрило Радянському Союзу шлях до анексії спочатку Литви, здійсненої15 червня 1940 року, а наступного дня — Латвії і Естонії.

У СРСР протягом майже усього повоєнного періоду існування секретного протоколу до пакту Молотова-Ріббентропа категорично заперечувалося. Лише в грудні 1989 року був опублікований його німецький примірник, який зберігався на архівних фотоплівках МЗС ФРН, і була офіційно заявлена його аутентичність на підставі графологічної, фототехнічної та лексичної експертиз.

Оригінал радянського примірника секретного протоколу до Договору про ненапад зберігався в особистому сейфі Сталіна, потім — в архіві ЦК КПРС, з 1987 року — в архіві президента Михайла Горбачова, а після розпаду СРСР — президента РФ Бориса Єльцина. «Особлива папка, пакет № 34» була виявлена 30 жовтня 1992 року членом комісії з упорядкування документів архіву президента РФ генерал-полковником Дмітрієм Волкогоновим й опублікована у пресі; її наукова публікація відбулася в січневому номері московського журналу «Новая и новейшая история» за 1993 рік.

Підготовка статті відбулася матеріалами сайту www.jnsm.com.ua.