[]

Леся Українка. Геніальна дочка українського народу

Леся Українка. Геніальна дочка українського народу

Сьогодні 25 лютого 1871 року народилася Леся Українка - поетеса, вундеркінд, геніальна дочка українського народу, активний діяч першої культурної революції. Її називають духовним вождем української інтелігенції. Вона вигадала слово "промінь". Вишукана, освічена, талановита - її ніжні портрети пам'ятаємо із шкільних підручників, її краса і небесно-блакитні очі надихали багатьох митців.  За результатами опитування сучасні українці вважають її однією з найвидатніших співвітчизників, разом з Тарасом Шевченком і Богданом Хмельницьким, а також самою рок-н-рольною письменницею серед класиків. До дня народження великої української поетеси Український дощ зібрав неймовірні факти її короткої, але такої яскравої біографії.


Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.

Леся Українка

 

Велика дочка великої матері

Лариса Косач-Квітка – таке справжне ім’я поетеси. Вона народилася в містечку Новоград-Волинський в освіченій та прогресивній родині талановитих особистостей. У сім'ї Ларису називали Лесею, що підказало їй творчий псевдонім з 1884 року.

Мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач — дворянка за походженням, письменниця, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка, була активною учасницею жіночого руху. Вона встановила сімейним правилом - спілкування українською і прищеплювала своїм дітям любов до української народної пісні, казок і традицій.

Мати була обдарованою і талановитою, перекладала поетичні твори Пушкіна і Лермонтова, друкувала власні вірші, записувала пісні, обряди, народні звичаї, збирала зразки народних вишивок. На відкритті пам'ятника Іванові Котляревському у Полтаві Олена Пчілка виступає українською мовою, порушуючи тим встановлену царською владою категоричну заборону. Вона була серед чотирьох делегатів української інтелігенції у Санкт-Петербурзі на перемовинах з царським прем'єром, де добивалася відміни багаторічної заборони на україномовний друк і шкільництво. Національні і соціальні мотиви становили основний зміст творів Олени Пчілки, в яких вона виступала проти русифікації, проти національного і політичного гніту, шукала шляхів до визволення свого народу.

У 1920 р., за більшовиків, під час святкування дня народження Тараса Шевченка у Гадяцькій гімназії, Олена Пчілка огорнула погруддя поета національним синьо-жовтим стягом. І, коли розлючений комісар Крамаренко зірвав прапор, обурено скандувала: «Ганьба Крамаренкові!». Переповнений зал дружно підтримав її. За антибільшовицькі виступи була заарештована в Гадячі. Після звільнення з арешту виїхала в Могилів-Подільський, де перебувала до 1924 р., а відтоді до смерті жила в Києві, працюючи в комісіях УАН, членом-кореспондентом з 1925 р. Мати Лесі Українки була яскравою, талановитою, сміливою, ще й народила та виховала шістьох прекрасних обдарований дітей.

Сім’я і традиції

Вся сім’я Лесі Українки – то букет талантів. Батько, Петро Антонович Косач — дворянин, високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис, дійсний статський радник, предводитель повітового дворянства. Дядько Лесі, брат мами, - Михайло Драгоманов, професор, видатний філософ, історик, громадський діяч, боровся з псевдонародністю, провінційністю і обмеженістю літератури. Тітка, сестра тата,  Олена Антонівна Косач, письменниця, громадський діяч, революціонерка, яку вислали до Сибіру за участь у замаху на шефа жандармів. Її старший брат Михайло Косач – вчений фізик, письменник, перекладач, а молодші сестри ОльгаОксана,  Ізидора  і брат Микола – всі як один діячі культури та видатні громадські діячі.  

Дитинство

Маленька Леся була справжнім вундеркіндом. У чотири роки вона навчилася читати, в п'ять - грати на роялі, у вісім - писала вірші.  У 9 років Леся дуже застудилася, почалась тяжка хвороба кісток. В 12 років їй діагностували туберкульоз кісток, через що довелося назавжди залишити заняття музикою. У жовтні цього ж року видалили кістки, уражені туберкульозом. В цей же час, у віці 12 років, її твори вже почали  друкувати в журналах

В 13 років Леся активно пише вірші. Перші спроби пера завдяки старанням матері знайшли місце на сторінках тогочасних галицьких українськомовних часописів «Зоря», «Дзвінок», ЛНВ («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» й ін.). Саме цього року з'явився псевдонім «Леся Українка».

Маючи також хист до малярства, деякий час брала уроки у відомій Київській рисувальній школі Олександра Мурашка. З цього періоду залишилась одна картина, намальована олійними фарбами.

Олена Петрівна виховувала її як сильну людину, яка не мала права до надмірного виявлення своїх почуттів. Слід цієї «paidei» можна знайти в кожному творі «поодинокого мужчини». У 19-літньому віці Леся написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів» (надруковано в Катеринославі, 1918).

Леся знала багато мов, крім слов'янських: української, російської, польської, болгарської, також англійську, німецьку, французьку, італійську, давньогрецьку та латинську, бралася за вивчення грузинської, шведської, іспанської, що свідчило про її високий інтелектуальний рівень. Тому Українка багато перекладає, зокрема Миколу Гоголя, Івана Тургенєва, Адама Міцкевича, Марію Конопніцьку, Генріха Гайне, Віктора Гюґо, Джонатана Свіфта, Вільяма Шекспіра, Джорджа Байрона, Жорж Санд, Аду Негрі, Гергарта Гауптмана, Моріса Метерлінка, Гомера.

Серед близького оточення Лесі Українки були визначні вчені та громадсько-політичні діячі, що мали сильний вплив на її формування: М. Драгоманов, В. Антонович, М. Старицький, М. Лисенко, М. Ковалевський та ін.

Кохання

У Лесі Українки було чотири чоловіки за життя. Перше кохання – товариш старшого  брата Максим Славінський, потім грузинський красень Нестор Гамбарашвілі; найщиріше кохання вона відчула до Сергія Мержинського і за шість років до смерті стала дружиною Климента Квітки.

З Максимом Славінським Лариса зустрілася коли їй було 15, а йому 18 років. Він був товаришем старшого брата поетеси Михайла. Максима та Леся об'єднала любов до поезії Генріха Гейне. Дослідники досі не розуміють чому ці романтичні стосунки не розвинулися, а залишилися дружніми. Відомо, що матір письменниці Олена Пчілка недолюблювала Максима. Однак це навряд чи було причиною розриву, адже Лариса була дуже впертою дівчиною

Коли Лесі було 24 роки, у будинку її родини знімав кімнату грузинський хлопець Нестор Гамбарашвілі. Лесю захоплював Нестор і його особливий народ. Вона давала йому уроки французької мови, а він вчив її грузинської. Гамбарашвілі згодом розбив серце відомої українки, коли вона поїхала лікуватися у Ялту. Він одружився на багатій дівчині. Про це Леся дізналася не від нього особисто, а з листа матері. Зреагувала поетеса словами: "Попався, жучку, в панську ручку!". Поетеса важко переживала зраду і писала Несторові листи, на які так і не отримала відповіді. Відомо, що у 1958 році Гамбарашвілі плакав на могилі Лесі.

Найбільше Леся Українка кохала Сергія Мержинського, з яким познайомилась в Ялті, де той лікував туберкульоз легень. Сергій був дуже розумною і ерудованою людиною. Освіту він здобув у Києві, працював над перекладами, захоплювався театром, був громадським діячем. Коли стан здоров'я «друга моїх ідей», так вона називала Сергія, геть погіршився, то незважаючи на заборону матері, Леся їздила до Сергія у Мінськ, допомагала з лікуванням і не покинула його до самої смерті. Однак це кохання не було взаємним. Сергій вважав ці стосунки дружніми, навіть робочими. Він кохав іншу жінку. Леся жахливо пережила смерть коханого - за одну ніч з-під пера Лесі Українки вийшла поема «Одержима», яку вона написала біля передсмертного ліжка Сергія. Від стресу і перевтоми її власна хвороба почала прогресувати. Вона ще довго відновлювала сили у санаторіях Карпат, у Сан-Ремо, на Кавказі, в Ялті, далі були Кутаїсі і Берлін.

У листопаді 1898 року Леся знайомиться з 18-літнім студентом-першокурсником Климентом Квіткою в літературно-артистичному гуртку Київського університету, де читала своє оповідання «Над морем», запропонує йому записати від себе пісні, які захоплено збирає фольклорист. Згодом це знайомство переросте в кохання. Влітку 1901 року Кльоня, так називали його в родині Косачів, складе Лесі компанію під час подорожі Буковиною. За шість років до смерті Лесі Українка і Климент одружилися. Біографи вважають, що між ними не було пристрасті, втім була глибока дружба, довіра та опіка. Він був на 9 років молодшим від Лесі. Займався музикою та етнографією, хоч і був юристом. Відомо, що до останніх днів Квітка ревнував Лесю до Мержинського.

Деякі дослідники приписують Лесі Українці нетрадиційне кохання з Ольгою Кобилянською.  Свої здогади вони будують на листуванні, де жінки звертаються одна до одної пестливими словами. Проте більшість науковців упевнені, що великих жінок пов'язувала лише щира дружба.

Смерть наздогнала українську поетесу в місті Сурамі в Грузії 19 липня 1913. Їй було лише 42 роки. 

Все своє життя Леся Українка перебувала під негласним наглядом поліції, цензура не раз забороняла її твори. Більшість своїх робіт поетеса публікувала за кордоном Російської імперії - Берліні, Дрездені, Празі, Відні. Леся Українка похована на Байковому кладовищі в Києві.

Заслуги Лесі Українки

Леся Українка розширила традиційні жанри української літератури, принесла нові образи: з Давнього Єгипту, давньоєврейської історії, періоду раннього християнства, європейського Середньовіччя, а у роботах на тему національно-визвольної боротьби – образи борців за волю, незалежність, свободу України.

Леся Українка боролась за українське слово, яке було заборонене тоді російським царем, за свободу свого народу, разом з іншими класиками української літератури вона була учасницею першої культурної революції. Появі в нашій мові яскравого слова "промінь" ми завдячуємо творчому таланту і освіті Лесі Українки.

Крім того, вона найбільший збирач українського фольклору, зберігший його для нащадків, нею зібрано близько 500 народних пісень.

Її поетичні твори - це власні переживання. Завдяки їм в українській поезії з'явилися надзвичайно прекрасні по глибині, ліричності і душевному драматизму шедеври.  

"Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція". (с)

Леся – це Україна,  що зберегла в собі могутні кристали домонгольської Русі-України, з яких виріс особливий світ.  Вона палкий боєць за українське слово та свободу народу, бестрашна та вперта.

Леся – це особливий стиль інтелектуального мислення. Він дає уявлення про те, якою сильною може бути українська мова. Не тільки м’якою і ліричною, а й потужною й енергетичною.

Леся – це Криця.

Леся Українка і як нам її "викладали" в школі

Все що пам’ятається зі шкільної програми про біографію Лесі Українки це те, що вона була дуже нещасна і хвороблива та мучилась все життя. Сучасні дослідники життя Лесі Українки кажуть, що намагаються побороти цей образ бідної письменниці, якій прийнято співчувати. Насправді сім'я Косачів була заможною і могла собі дозволити недешеве лікування Лесі в інших країнах.

Батьки Лесі володіли кількома маєтками. Тато - Петро Косач був стацьким радником, що дорівнювало званню генерал-майора.

Попри свій високий статус у Російській імперії, Косачі спілкувались виключно українською мовою. Агатангел Кримський згадував, що після вбивства Олександра ІІ, під час посиленої реакції, у Києві залишились лише три українські родини, які не відмовились, а ще й підкреслювали свою українську ідентичність. Це були Лисенки, Старицькі і Косачі.

Сама ж Леся вільно спілкувалась дев’ятьма мовами. Авторитетні чоловіки, що були знайомі із молодою письменницею,  відзначали її енциклопедичні знання. Дослідники біографії, кажуть, що вона могла стати першою в Україні жінкою-композитором, однак про кар'єру піаністки довелось забути через хворобу.

Під час поїздок за кордон Леся з матір’ю завжди викликали ажіотаж і перебували в оточенні інтелігенції. У спогадах письменниці із Відня йшлося, що вона любила пити віденське пиво та апельсини, довго спала, а тому завше споживала холодну каву.

Водночас письменниця була вкрай перебірливою щодо свого оточення. Наприклад, глибоку дружбу з Трушем перервав “прокол” художника з портретом Лесі, який він виставив на продаж польському шляхтичу.

Лесина хвороба, а згодом додався туберкульоз легень та нирок, “зїдала” увесь сімейний бюджет. Хоч єдиними ліками від цієї недуги на початку ХХ століття була зміна клімату і харчування. Поїздка до Єгипту, що найбільше допомагало Лесі, обходилась у понад 1000 рублів.

За останній рік життя жінка втратила понад 10 кілограмів, скаржилась, що найтяжча для неї процедура - вкладання на сон, бо це потребувало багато рухів руками і ногами. Перед смертю майже нічого не їла, єдине що їй смакувало - морозиво з ожини.

Леся Українка і сучасність

Палкий і харизматичний образ Лесі не застаріває, не вкривається павутинням віків, не стирається часом – він досі лишає спокою наших сучасників, її досі малюють, сприймають як "свою", присвячують їй вірші, поетичні вечори, її люблять як сучасну і прогресивну поетесу. УКраїнський Дощ зібрав деякі зображення із свіжим поглядом наших сучасників на Лесю Українку. 

Один із найвідоміших пам'ятників Лесі Українці стоїть у Києві, на площі, перед входом в Центральну виборчу комісію, де Леся Петрівна пильнує як підраховуються голоси виборців. 2008 році його вирішили освіжити на честь Дня незалежності: поетесі одягли сукню і традиційні прикраси.

Такою побачили в цьому році організатори Українських сезонів Моди UFW.

А так на тему "Якби Леся була з нами" фантазує українська молодь в соціальних мережах.

 

Євромайдан був певен, що класики - за них. Взимку 2014 року на фасаді одного з будинків у центрі Києва з'явилися графіті Тараса Шевченка, Лесі Українки та Івана Франка в образах активістів Майдану. Але у 2017 році малюнки зникли з фасаду будинку, де на той час розташовувався салон меблів. У відповідь активісти обмалювали стіни й розбили скляні двері магазину.

У 2014 році клуб молодих ілюстраторів, дизайнерів і графіків Pictoric презентував проект "Діячі України". Це була серія зі 100 плакатів, які показали на "Книжковому Арсеналі", а потім - в різних українських містах як пересувну виставку.

"Чуючи вислів "видатні українці", ми уявляємо Шевченка в кожусі й шапці, Хмельницького з булавою та Лесю Українку у вишиванці. Поодинокі спроби осучаснити шаблонні портрети зі шкільних підручників були й не раз, але масштабами вони не вражали. Саме тому молоді українські художники створили серію плакатів, де відтворили сучасний погляд", - пояснюють ілюстратори ідею проекту.

Леся Українка у спортивній майці Nike - це частина проекту київського художника Дмитра Кришовського "На спортивному".Вона опинилася у компанії Шевченка, Гоголя, Богдана Хмельницького і навіть Януковича, зображених у "чітких прикидах".

"Зараз важко уявили зірку світової величини, яка б не була обличчям торгової марки чи дому моди. От я й подумав - чому великі люди минулого не можуть стати яскравим образом сьогоднішнього дня? Так і виникла ідея вдягнути Тараса Шевченка не в кожух, а в стильний спортивний костюм відомої марки", - вирішив художник.

У 2012 році дизайнер і поет Ілля Стронговський намалював Тараса Шевченка з мацаками Ктулху, а за цим послідувала Леся Українка з рогами. Малюнок і нині можна придбати у формі листівки. Багато хто звинуватив автора в неповазі до класиків. Сам художник відповідає, що суспільство просто не готове сприймати канонічних письменників у нових образах. На запитання, чому ж Леся з рогами, художник в інтерв'ю "Радіо Свобода" відповів так:

"Це ознака того, що вона самець. Роги не ростуть у самок у природі. А чому вона самець? А тому, що названа Франком єдиним мужчиною в українській літературі".

2015 році в Києві відкрили мурал, присвячений Лесі Українці, - на вулиці Стрілецькій, неподалік від Золотих воріт. Його створив австрійський художник Гвідо Ван Хелтен. Квіти на малюнку не випадкові: художника, як пишуть ЗМІ, надихнув меланхолійний Лесин вірш "Конвалія". Історик і краєзнавець Станіслав Цалик вважає мурал вдалим.

"Муралом підкреслили особливість цієї місцини. Намальована жінка начебто дивиться в будинок навпроти, де справді мешкала Леся Українка. Це гарний варіант, бо зрозуміло, про що, і зрозуміло, чому він тут розміщений", - сказав він.

Ще один мурал, присвячений поетесі, з'явився у Києві в 2017 році на Великій Васильківській. Художник із Коста-Рики Мата Руда присвятив його віршу "Без надії сподіваюсь" ("Так, я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні").

Як бачите, кожен день  наша стійка й небайдужа Леся -  з нами. В містах,  в віршах, в палкому бажанні свободи, в наших серцях бо Герої не вмирають.

[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/root\/images\/house2.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":""}]
Теги
Схожi
Сьогодні рівно 100 років з дня «найбільшої археологічної знахідки усіх часів»
Історія
Сьогодні рівно 100 років з дня «найбільшої археологічної знахідки усіх часів»
26 листопада 1922 року британські археологи стали першими за останні 3 тисячі років людьми, що увійшли до усипальниці єгипетського фараона Тутанхамона...
24 жовтня: цей день в історії
Історія
24 жовтня: цей день в історії
Урочисте відкриття ООН, утворення першого у світі футбольного клубу та інші цікаві події, якими запам'ятався цей день...
Міст Патона у Києві: суцільнозварене «диво» віком у майже 70 років
Історія
Міст Патона у Києві: суцільнозварене «диво» віком у майже 70 років
5 листопада 1953 року в Києві відбулося відкриття першого у світі суцільнозвареного моста довжиною 1543 метри, що сполучив береги Дніпра ...
Сержант Стаббі - герой Першої світової: чотирилапий кавалер багатьох орденів і медалей
Історія
Сержант Стаббі - герой Першої світової: чотирилапий кавалер багатьох орденів і медалей
Єдина в історії бойова собака, якій присвоєно військове звання сержанта, кавалер багатьох орденів і медалей, володар плитки на Алеї слави біля Меморіалу свободи в США...
Знищення російською імперією Запорозької січі
Історія
Знищення російською імперією Запорозької січі
3 серпня 1775 року російська імператриця Катерина II видала маніфест, яким оголосила про ліквідацію Запорозької січі...