Коли вперше українці почали святкувати Новий Рік 1 січня?

Святкування Нового року у більшості давніх народів збігалося з початком відродження природи і відбувалося зазвичай в районі 1 березня. Усі язичницькі народи ознаменовували це свято обрядами своїм богам, урочистими приношеннями і гучними забавами. На Київській Русі Новий рік святкували у перші весняні дні, найближчі до весняного рівнодення, з появою нового Місяця. При цьому рік міг мати як 12, так і 13 місяців. Свято мало назву «Нове літо».

У давніх римлян рік складався з десяти місяців і мав не 365, а 304 дні, а зиму не поділяли на місяці. Початком року римляни вважали березень. Послідовність місяців була відображена у латинських назвах більшості місяців. Так наприклад, September (вересень) — буквально - сьомий, а October (жовтень) буквально - восьмий. Згодом кількість місяців було збільшено на два — Ianuarius (січень) та Februarius (лютий), що були названі на честь богів Януса та Феба.

153 року до нашої ери римляни перенесли початок року на 1 січня.

У цей день римляни приносили жертви Янусу й починали з нього усі великі заходи, вважаючи перший день року дуже сприятливим. У цей день у Давньому Римі зазвичай відпускали на волю рабів.

За Візантійською традицією початком церковного року вважалося 1 вересня. Вибір дати у візантійців був пов'язаний з тим, що нібито перша проповідь Ісуса Христа відбулася саме в перший день юдейського свята жнив, що святкували в Юдеї з 1 до 8 вересня.

У середньовічній Європі початок Нового Року приурочували до Різдва 25 грудня: у Франції з 753 до 987-го, у Великій Британії та Німеччині — до 13 століття, а в Іспанії — до 14 століття. Давньоримську традицію святкування 1 березня зберігали лише Венеціанська республіка до 1797 року. Але протягом 16 - 17 століть більшість країн Європи перейшли на сучасну традицію святкування 1 січня.

У Київській Русі із прийняттям християнства було запроваджено Юліанський календар, а святкування Нового року встановили на 1 березня, що, за переказами, відповідало даті створення світу. На українських теренах встановили календар, що мав 13 місяців, що чітко збігалися з місячними фазами, а рік починався 1 березня.

Згодом Новий рік перенесли на 1 вересня відповідно до ухвали Візантійської церкви, а літочислення продовжували вести від Створення світу, дати ухвалення прадавнього мирного договору між країною Араттою та хліборобською цивілізацією на сучасних турецьких землях. 

На українських землях, що входили до складу Великого князівства Литовського, а пізніше — Речі Посполитої, з 1362 року початок Нового року встановлено 1 січня і літочислення велося від Різдва Христового.

У сучасній Московії звичай відзначати Новий рік в ніч з 31 грудня на 1 січня з'явився за Петра I. До цього, від дати прийняття християнства у 988 році, його відзначали 1 березня, а з 1492 році - 1 вересня. Наприкінці грудня 1699 року Петро I видав іменній указ «Про відзначення Нового року», яким ввів на землях Московії нову систему обчислення - від Різдва Христового, і 7208 рік «від створення світу» став 1700 роком. Новий рік було наказувано москоритам святкувати за образом и подобою європейськіх держав - 1 січня.

Після Жовтневої революції більшовики у 1918 році перейшли на західний, григоріанський календар і виникла різниця в 13 днів між старим і новим стилем літочислення. Так з'явилося неофіційне свято старий Новий рік. Більшовики скасували святкування Нового року, вважаючи, що це «контрреволюційне, пройняте ідеєю буржуазного упадничества і попівського мракобісся» свято. Замість нього ввели свято «Червоної хуртовини» - день початку світової революції. Тільки воно не прижилося: люди «підпільно» продовжували ставити ялинки і дарувати дітям подарунки.

У 1935 році Новий рік в СРСР повернули. Супутниками веселощів поступово стали Дід Мороз і його онучка Снігуронька, мандарини і олів'є, новорічні вогники та бій курантів, урочиста промова лідера країни і святкові пісні.

Сучасні українці святкують Новий рік у ніч з 31 грудня на 1 січня. За традицією з радянських часів у оселях вбирають ялинку, накривають святковий стіл і збираються разом із родичами та друзями коло столу. Святкова вечеря зазвичай складається з кількох страв, серед яких часто є салат олів'є, мандарини і традиційний напій — ігристе вино.