Київський університет

Після придушення польського Листопадового повстання царським урядом було прийняте рішення розформувати Кременецький ієзуїтський ліцей на Волині і на його базі відкрити в Києві університет, другий на підросійській території України. 8 листопада 1833 року відповідне подання міністра народної освіти графа Сергія Уварова було підтримане російським імператором Миколою І, який 25 грудня затвердив проект Тимчасового статуту й штатний розпис університету.

 

З Кременця до Києва було перевезено майже 35 тисяч томів бібліотеки, нумізматичний та зоологічний кабінети, колекцію мінералів, оснащення для астрономічної та фізичної лабораторій, колекцію картин, гравюр та скульптур для кабінету образотворчого мистецтва, рослини з ботанічного саду, які розмістили в декількох орендованих приміщеннях, в яких університет проіснував перші вісім років. До Києва переїхала також і частина професорсько-викладацького складу Кременецького ліцею, а першим ректором Київського університету став 30-річний професор Михайло Максимович, який очолював кафедру ботаніки Московського університету.

 

Урочисте відкриття Імператорського університету відбулось 28 липня 1834 року в день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира. Він прийняв перших 62 студентів, які 28 серпня почали навчання на філософському факультеті, що мав два відділення — історико-філологічне та фізико-математичне. Наступного року було відкрито юридичний факультет, в 1842-у — медичний, створений на базі медичного факультету ліквідованого Віленського університету, а в 1850-у — на базі філософського створено історико-філологічний та фізико-математичний факультети.

Будівництво власного приміщення розпочалось 31 липня 1837 року за проектом професора архітектури Петербурзької академії мистецтв Вікентія Беретті, який фактично розпланував основні магістралі міста у мало забудованій його частині на пустинному узгір'ї. Згідно з проектом мав бути створений майже прямокутний квартал, куди поступово увійшли основні університетські споруди — головний корпус у стилі класицизму з прилеглими по боках симетричними дворами з житловими і господарськими флігелями, ботанічний сад і службовий корпус.

У 1843 році стало зрозуміло, що неможливо в одному комплексі розмістити всі необхідні будівлі і астрономічну обсерваторію (1845), анатомічний театр (1851-1853) та метеорологічну обсерваторію (1851-1854) було винесено за межі університетського кварталу. Подальший розвиток забудови відбувався за рахунок реконструкції прилеглих до головного корпусу дворів, де у 1869-1904 роках було побудовано два хімічні, а у 1885-1900 – три медичні корпуси.

Самий харизматичний корпус універитету - червоний. Будівля Червоного корпусу була збудований у 1837-43 рр. у стилі класицизму (т.зв. російського) за проєктом італійського архітектора Вінченцо (Вікентія) Беретті (1781–1842 рр.). Будівля мала стати надзвичайно величною та суворою. Кажуть, довідавшись про проєктну вартість будівництва, імператор Микола І не зміг стримати власного гніву:

"Как, восемь миллионов рублей на каких-то мальчишек?! Я университета не закладываю!" - гнівався цар.

Урочисте закладення будівлі Червоного корпусу відбулося через 3 роки після заснування університету, 31 липня 1837 р. У цей день вранці митрополит Київський і Галицький Філарет здійснив урочисту літургію у Софійському соборі за участю студентів та викладачів університету, а також офіційних осіб. Після літургії учасники здійснили урочисту хресну ходу до місця, де невдовзі мала постати будівля університету. З іконами і хоругвами люди йшли по сучасній вулиці Володимирській. Втім, на той час там не було будинків і самої вулиці як такої ще не існувало — в теперішньому центрі Києва були зарослі бур'янами поля.

Після хресної ходи у фундамент поклали медаль з роком початку будівництва, мідну табличку і три монети: платинову, золоту та срібну. Крім цього, туди символічно було покладено і стару цеглу-плінфу з фундаменту Десятинної церкви. На честь закладення будівлі Червоного корпусу виготовили пам'ятну медаль із зображенням засновника університету російського імператора Миколи І. Напис на цій медалі свідчить: «Во свете Твоем узрим свет!».

Будівля університету справила великий вплив на формування архітектури Києва. Це відобразилося у чіткому плануванні центральної частини міста та запровадженні до її забудови споруд великого масштабу, в закріпленні основ першого у Києві класичного структурного архітектурного ансамблю культурного центру міста.

За Червоним корпусом у 1841 р. був закладений Ботанічний сад. Спочатку на його території розміщувався й Зоологічний сад, що переїхав на нове місце у 1913 р.

Зовнішні стіни корпусу в перші роки після будівництва не були пофарбовані у червоний колір. Спочатку вони були білими. Питання про кольору будівлі порушив В.Беретті в 1842 році. Він писав:

"Можна буде пофарбувати стіни жовтою фарбою, а карнизи і пояски білою, як зазвичай формують всі будови в місті, або ж таким чином під колір вапна, я ж зі свого боку вважав би за доцільне пофарбувати весь простір від цоколя до підколон під граніт бризками, а решту не виділяючи ні поясків, ні карнизів, під колір вапна, так щоб вся будівля здавалася зробленою з одного каменю…"

Але бажання архітектора не здійснилося, і будинок Київського університету було пофарбовано в коричнувато-червоний. З тих пір важко уявити Головний корпус інакшим — червоний став невід'ємним кольором не тільки будівлі, але й почав асоціюватися з усім Київським університетом.

У складі чотирьох факультетів з 37-а кафедрами і 45-и навчально-допоміжних установ університет св. Володимира працював до кінця 1910-х років, навчаючи в 1917 році 5300 студентів. 23 квітня 1919 року його назва була змінена на Київський університет, а у березні 1939 року йому було присвоєно ім'я Тараса Шевченка; у ньому на той час на десяти факультетах навчалось близько 4 тисяч студентів.

Указом Президента України від 21 квітня 1994 року Київський університет імені Тараса Шевченка отримав статус Національного.