Київський університет
Урочисте відкриття Імператорського університету відбулось 28 липня 1834 року в день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира. Він прийняв перших 62 студентів, які 28 серпня почали навчання на філософському факультеті, що мав два відділення — історико-філологічне та фізико-математичне. Наступного року було відкрито юридичний факультет, в 1842-у — медичний, створений на базі медичного факультету ліквідованого Віленського університету, а в 1850-у — на базі філософського створено історико-філологічний та фізико-математичний факультети.
Будівництво власного приміщення розпочалось 31 липня 1837 року за проектом професора архітектури Петербурзької академії мистецтв Вікентія Беретті, який фактично розпланував основні магістралі міста у мало забудованій його частині на пустинному узгір'ї. Згідно з проектом мав бути створений майже прямокутний квартал, куди поступово увійшли основні університетські споруди — головний корпус у стилі класицизму з прилеглими по боках симетричними дворами з житловими і господарськими флігелями, ботанічний сад і службовий корпус.
У 1843 році стало зрозуміло, що неможливо в одному комплексі розмістити всі необхідні будівлі і астрономічну обсерваторію (1845), анатомічний театр (1851-1853) та метеорологічну обсерваторію (1851-1854) було винесено за межі університетського кварталу. Подальший розвиток забудови відбувався за рахунок реконструкції прилеглих до головного корпусу дворів, де у 1869-1904 роках було побудовано два хімічні, а у 1885-1900 – три медичні корпуси.
Самий харизматичний корпус універитету - червоний. Будівля Червоного корпусу була збудований у 1837-43 рр. у стилі класицизму (т.зв. російського) за проєктом італійського архітектора Вінченцо (Вікентія) Беретті (1781–1842 рр.). Будівля мала стати надзвичайно величною та суворою. Кажуть, довідавшись про проєктну вартість будівництва, імператор Микола І не зміг стримати власного гніву:
"Как, восемь миллионов рублей на каких-то мальчишек?! Я университета не закладываю!" - гнівався цар.
Урочисте закладення будівлі Червоного корпусу відбулося через 3 роки після заснування університету, 31 липня 1837 р. У цей день вранці митрополит Київський і Галицький Філарет здійснив урочисту літургію у Софійському соборі за участю студентів та викладачів університету, а також офіційних осіб. Після літургії учасники здійснили урочисту хресну ходу до місця, де невдовзі мала постати будівля університету. З іконами і хоругвами люди йшли по сучасній вулиці Володимирській. Втім, на той час там не було будинків і самої вулиці як такої ще не існувало — в теперішньому центрі Києва були зарослі бур'янами поля.
Після хресної ходи у фундамент поклали медаль з роком початку будівництва, мідну табличку і три монети: платинову, золоту та срібну. Крім цього, туди символічно було покладено і стару цеглу-плінфу з фундаменту Десятинної церкви. На честь закладення будівлі Червоного корпусу виготовили пам'ятну медаль із зображенням засновника університету російського імператора Миколи І. Напис на цій медалі свідчить: «Во свете Твоем узрим свет!».
Будівля університету справила великий вплив на формування архітектури Києва. Це відобразилося у чіткому плануванні центральної частини міста та запровадженні до її забудови споруд великого масштабу, в закріпленні основ першого у Києві класичного структурного архітектурного ансамблю культурного центру міста.
За Червоним корпусом у 1841 р. був закладений Ботанічний сад. Спочатку на його території розміщувався й Зоологічний сад, що переїхав на нове місце у 1913 р.
Зовнішні стіни корпусу в перші роки після будівництва не були пофарбовані у червоний колір. Спочатку вони були білими. Питання про кольору будівлі порушив В.Беретті в 1842 році. Він писав:
"Можна буде пофарбувати стіни жовтою фарбою, а карнизи і пояски білою, як зазвичай формують всі будови в місті, або ж таким чином під колір вапна, я ж зі свого боку вважав би за доцільне пофарбувати весь простір від цоколя до підколон під граніт бризками, а решту не виділяючи ні поясків, ні карнизів, під колір вапна, так щоб вся будівля здавалася зробленою з одного каменю…"
Але бажання архітектора не здійснилося, і будинок Київського університету було пофарбовано в коричнувато-червоний. З тих пір важко уявити Головний корпус інакшим — червоний став невід'ємним кольором не тільки будівлі, але й почав асоціюватися з усім Київським університетом.
У складі чотирьох факультетів з 37-а кафедрами і 45-и навчально-допоміжних установ університет св. Володимира працював до кінця 1910-х років, навчаючи в 1917 році 5300 студентів. 23 квітня 1919 року його назва була змінена на Київський університет, а у березні 1939 року йому було присвоєно ім'я Тараса Шевченка; у ньому на той час на десяти факультетах навчалось близько 4 тисяч студентів.
Указом Президента України від 21 квітня 1994 року Київський університет імені Тараса Шевченка отримав статус Національного.