КДБ знищило українські стародруки й літописи

24 травня 1964 року в Києві підпалили відділ україніки та стародруків Державної публічної бібліотеки Академії наук УССР.

Згоріло від 500 до 600 тис. книг та рукописів. Підпал влаштував співробітник бібліотеки Віктор Погружальський.

Дисиденти вважали, що він є агентом КДБ. Євген Сверстюк у 1964 році написав памфлет "З приводу процесу над Погружальським", який вважають одним із найвидатніших текстів українського самвидаву. Він був дуже популярний у підпіллі 1960-1970-х років. У тексті винуватцем підпалу автор називає тодішню антиукраїнську владу.

Український дипломат і письменник Олександр Овсюк у спогадах пише, що мав розмову із заступником міністра закордонних справ УРСР Анатолієм Кисілем, який сказав:

"Нам подзвонили у ЦК, що бібліотека горить, і ми негайно кинулися туди. Вскочили в приміщення і там на всіх стелажах з українськими виданнями, особливо дореволюційними та емігрантськими, висіли таблички з написами "К сожжению". КДБ усе це зробив. Правда, частину видань нам таки вдалося врятувати".

За словами Оксани Забужко, за один день згоріли "стародруки й літописи — ціле наше середньовіччя пішло з димом, майже вся домосковська доба".

Погружальський на суді заявив, що підпалом хотів помститися директору відділу україніки. Усі учасники процесу дали підписку КДБ про нерозповсюдження інформації з процесу. Палія засудили до 10 років ув'язнення. Є інформація, що усього терміну він не відсидів.

Як писав "Український дощ", представники радянської влади вказували причиною смерті померлих унаслідок Голодомору селян в Україні їхню національність: "українець".