[]

КДБ завадив шлюбу онучки Івана Франка та племінника Лесі Українки

 КДБ завадив шлюбу онучки Івана Франка та племінника Лесі Українки

У липні 1972 року племінник Лесі Українки (Косач), Юрій Косач, планував приїхати зі Штатів до УРСР та одружитись на жінці з не менш цікавим походженням, онуці Івана Франка - Вірі Франко.

Оскільки обидві постаті були досить вагомими, а їхній шлюб з подальшим виїздом Віри за кордон завдав би серйозного удару престижу СРСР, радянська влада приймає рішення зірвати шлюб.

Про це розповідає створений Бюро досліджень історії спеціальних служб Київського національного універиситету ім. Тараса Шевченка україномовний історичний телеграм-канал Спецслужби.

У поле зору чекістів Віра Франко вперше потрапила в далекому 1940-му, коли їй було 17 років. Львів, у якому мешкала дівчина, нещодавно був приєднаний до СРСР. Її батько, Петро Іванович Франко, завдяки лояльності до радянського режиму (а також, очевидно своєму походженню) став депутатом української Верховної Ради. Сама ж Віра приблизно у цей час почала працювати у новоствореному меморіальному музеї свого діда. До Віри вирішили відправити агентів НКВС; крім того, за нею встановили посилене зовнішнє спостереження. Повідомлення про можливу співпрацю доньки депутата з розвідкою нацистів дійшло до голови НКВД Лаврентія Берії.

Згодом Франко виїхала до Відня, де жила в дядька та збирала для музею матеріали про діяльність діда (за версією чекістів, перед тим вона встигла побути в Німеччині, куди виїхала разом зі згаданим Фацем). У травні 1941-го дівчина повертається до Львова. Ймовірно, спецслужби СРСР не зводили в неї ока. Але місяць потому починається радянсько-німецька війна. Віра лишилася у рідному місті, до якого увійшла гітлерівська армія.

Тепер вже німці почали підозрювати онучку класика у роботі на радянську розвідку — начебто саме з цією метою вона знаходилася у Відні.У вересні того ж року Віру Франко арештовує гестапо. Далі — тюрми Львова, Варшави та Берліну, рік в одиночній камері, побиття на допитах, тиф. У 1943-му ув'язнену переводять до концтабору Равенсбрюк. Там вона познайомилася та подружилася із Женев'євою Де Голль — племінницею лідера французького Спротиву, майбутнього президента. Наступний пункт призначення — концтабір Цводау, який у травні 1945-го звільнили американські війська.

Але страждання Віри на цьому не завершуються. У Львові, куди вона повернулася, того ж року її арештовує НКВС.

Вдруге Франко звинувачують у шпигунстві. Слідчі пригадали поїздки до Німеччини та Відня. У довідці КГБ, складеній у 1972 році, стверджується, що за часів німецької окупації Львова Віра тримала зв'язок із гестапівцями та офіцерами Вермахту, виконувала для них роль перекладачки. Про перебування її у німецьких тюрмах в документі не згадано — лише зазначено, що її «з невідомих причин» арештували та тримали в концтаборах.

Спочатку, 1946-му, справу закрили за відсутністю доказів, але згодом відправили на дорозслідування, і в результаті наступного року Особлива нарада при МГБ присудала Вірі 5 років таборів.

Покарання вона відбувала у Воркуті, працюючи на вугільній шахті. Несподіванкою стала зустріч Франко із німкенею, колишньою старшою її барака у Равенсбрюці, яка тепер теж відбувала покарання. У таборі доля звела Віру із ще однією ув’язненою з відомим прізвищем — донькою Нестора Махна Оленою.

Після табору два роки Франко пробула на засланні, звідки повернулася до Львова у 1953-му. За звільнення жінки роками боровся її дядько — Тарас Іванович Франко. У 1959-му Віра добилася реабілітації.

Після повернення до рідного міста героїня цієї статті жила з матір’ю та працювала медсестрою.

 

фото: Віра Франко

Так само непростою була й доля нареченого Віри — Юрія Косача. У молоді роки він, мешкаючи на Волині (яка перебувала у складі Польщі) та навчаючись у Львові та Варшаві, став переконаним українським націоналістом. На початку 1930-х польська влада двічі арештовувала молодого літератора — йому інкримінували антидержавну діяльність, зокрема підготовку збройного повстання на Волині. Обидва рази Косач потрапляв за грати, але виходив на волю — під заставу та за амністією. У 1933 році, коли постала загроза нового ув'язнення, письменник виїхав до Чехословаччини.

Наступні 10 років минули в еміграції: Прага, Париж, Берлін. Весь цей час продовжують виходити художні та публіцистичні праці Косача.У 43-му він повернувся до Львова (який був зайнятий німцями). Але ненадовго: наступного року, коли до міста підходила Червона Армія, виїхав до Кракова. Невдовзі з Юрієм трапилося те ж саме, що й з його майбутньою нареченою Вірою Франко: німці арештували його та відправили у концтабір. Якийсь час після війни він провів у таборах для переміщених осіб. У 1949-му письменник оселився у США.

фото: Юрій Косач

Життя у далекій країні не було легким та безхмарним. Косач, який вже був доволі відомим літератором, продовжує друкуватися, займається редакторською роботою. Однак особливих грошей це не приносило, тому доводилося заробляти іншими шляхами — наприклад, працювати сторожем. Діаспорне середовище, зокрема письменницьке, майже нічим не допомогло Юрію — а той, у свою чергу, практично не контактував із місцевими українцями.

Колишній націоналіст поступово змінив погляди — тепер він явно симпатизує СРСР. Радянська Україна є економічно та культурно розвиненою, «соборною» та «суверенною» державою — таким є лейтмотив багатьох тогочасних текстів Косача. Він завзято критикує націоналістів та більшу частину української громади Північної Америки. На думку дослідниці творчості Юрія Косача Ольги Полюхович, однією з причин цього були його особисті образи на діаспорян. А радянський режим вдало скористався цими образами, схиливши письменника до співпраці.

Косач і Франко листувалися і планували одруження. Але СРСР міг втратити «рупор», яким був Юрій Косач, якби той одружився на Вірі Франко. Щоправда, у суперечках із родичами (які були проти шлюбу) письменник обіцяв «перевиховати» майбутню дружину, яка лишилася вірною національній ідеї України. І ось у липні 1972-го Юрій Косач прилетів до Радянського Союзу. Намір чоловіка був ясний — похід у РАЦС із Вірою Франко. 

"Перед походом до РАЦСу у Віри крадуть сумочку з паспортом та листами Косача. Листи знадобились для того, аби Віра не змогла продовжити тиснути на Юрія з метою все ж таки укласти шлюб. Без паспорту шлюб зареєструвати не вдалось, а поки Віра документ відновлювала, КДБ переконав Косача у нещирості почуттів Віри, доводячи, що все це для неї має значення лиш для того, аби вирватись з СРСР", - зазначають історики.

Як наслідок, третій шлюб Косача (а для Франко - другий) зривається.

Детальніше про це можна прочитати у статті архівіста й історика спецслужб Радянського Союзу Едуарда Андрющенка.

Як писав Український Дощ, 25 лютого 2021 року виповнилося 150 років з дня народження Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач).

[]
Теги
Схожi
Князь Володимир приїхав до Києва, аби посісти престол Русі
Історія
Князь Володимир приїхав до Києва, аби посісти престол Русі
10 березня 1865 року вперше прозвучав майбутній гімн України «Ще не вмерла Україна»
Історія
10 березня 1865 року вперше прозвучав майбутній гімн України «Ще не вмерла Україна»
Шеф київських жандармів князь Долгоруков після написання відомого вірша дав розпорядження вислати поета Чубинського з України на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції «за шкідливий вплив на розум простолюду»...
Характерники – одвічні хранителі козацького роду
Історія
Характерники – одвічні хранителі козацького роду
Оповіді про Характерників – це захоплююче і динамічне фентезі, яке ґрунтується на українській історії та міфології, котре має займати гідне місце серед легенд світу...
Міжнародний жіночий день: історія і традиції свята
Історія
Міжнародний жіночий день: історія і традиції свята
8 березня в усьому світі відзначається Міжнародний жіночий день, а мільйони жінок і дівчат отримують привітання.  З кожним роком це свято стає все більш невизначеним: що ми святкуємо та з чим вітаємо?...
90 років першому і останньому Президенту СРСР: день народження  Михайла Горбачова
Історія
90 років першому і останньому Президенту СРСР: день народження Михайла Горбачова
Сьогодні, 2 березня 2021 року виповнюється 90 років Михайлу Сергійовичу Горбачову...