[]

Геній-самогубця: цього дня славетного Хемінгуея не стало

Геній-самогубця: цього дня славетного Хемінгуея не стало

Після тривалої і глибокої депресії, викликаної алкоголізмом і відсутністю творчого натхнення, 2 липня 1961 року пострілом з рушниці скінчив життя самогубством 61-річний американський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури Ернест Хемінгуей.

Ернест Міллер Хемінгуей, також Хемінгуей— американський письменник та журналіст, лауреат Нобелівської премії з літератури 1954 року, лауреат Пулітцерівської премії 1953 року. Здобув широку популярність завдяки своїм романам та оповіданням, а також завдяки активному та наповненому пригодами життю. Його лаконічний і насичений стиль оповіді відіграв значну роль у літературі XX століття. У 1993 році на його честь названо малу планету 3656 Хемінгуей[5]. За своє життя написав та опублікував 7 романів, 6 збірників оповідань та 2 документальні роботи. Додаткові роботи, до яких належать 3 новели, 4 збірки оповідань, 3 документальні праці, опубліковано посмертно. Багато з його праць вважаються класикою американської літератури.

Народився 21 липня 1899 в Оук-Парку, що у передмісті Чикаго, штат Іллінойс, США. Майбутній письменник ріс у культурній, забезпеченій родині, і батьки, кожен по-своєму, намагалися спрямувати його інтереси. Його батько, Кларенс Едмот Хемінгуей, працював лікарем, а його мати, Грейс Голл — музиканткою.

Коли Хемінгуею виповнилось 19 років, США вступила у Першу світову війну, і він вирішив піти добровольцем до війська. Проте йому довгий час відмовляли через поганий зір. Проте він все-таки зумів потрапити на Італійський фронт Першої світової війни, записавшись шофером-добровольцем Червоного Хреста.

У ніч на 9 липня 1918 року Хемінгуей, рятуючи пораненого італійського снайпера, потрапив під вогонь австрійських кулеметів і мінометів, був важко поранений під Фоссальта-ді-П'яве. Незважаючи на свої ушкодження, він залишився допомагати пораненим солдатам. Ось що 18-річний Хемінгуей сказав про цей інцидент:

 «Коли ти йдеш на війну хлопчаком, маєш величезну ілюзію безсмертя. Вбивають інших; не тебе… Але потім, коли тебе серйозно ранять уперше, ти втрачаєш цю ілюзію і знаєш, що це може статися і з тобою.»

У шпиталі з нього витягли 28 осколків, при цьому на тілі Ернеста було більше двохсот ран. Незабаром його перевезли до Мілана, де прострілений колінний суглоб лікарі замінили алюмінієвим протезом.

Після війни Ернест почав працювати журналістом у Чикаго й повернувся до своїх літературних експериментів. Тоді ж він перший раз (із чотирьох) одружився.

У Парижі, куди його відрядила газета Toronto Star, Хемінгуей познайомився з такими літературними корифеями, як Ф. С. Фітцджеральд, Гертруда Стайн і Езра Паунд, що оцінили праці юнака. У Парижі в 20-ті роки Ернест Хемінгуей бачився з Джойсом. Хемінгуей описав ці події в своїх мемуарах Свято, що завжди з тобою (англ. A Moveable Feast). Вже у 1925 році опублікували книгу Гемінґвея — «У наші часи» («англ. In Our Times»). Перший по-справжньому письменницький успіх прийшов до Гемінґвея у 1926 році після виходу в світ «І сонце сходить»[6] або «Фієста» («англ. The Sun Also Rises»), песимістичного, але водночас блискучого роману про «втрачене покоління» французьких та іспанських репатріантів 1920-х років. Післявоєнні роки Хемінгуей повністю присвятив літературі.

Основним його місцем проживання був Париж, одначе він дуже багато подорожував, бо захоплювався гірськими лижами, полюванням і рибальством. 1927 року вийшов збірник оповідань «Чоловіки без жінок» («англ. Men Without Women»), а 1933 року — «Переможцю не дістається нічого» («англ. Winner Takes Nothing»), які остаточно затвердили Гемінґвея в очах читачів як виняткового автора коротких оповідань. До найвідоміших з них належать «Вбивці», «Коротке щасливе життя Френсіса Макомбера» і «Сніги Кіліманджаро». Йому ж приписують і авторство чи ненайкоротшого оповідання («For sale: baby shoes, never worn»[en]), що започаткувало собою такий різновид короткого прозового твору, як шестислівне оповідання (англ. six-word story)[7]. І все ж більшість читачів запам'ятала Гемінґвея за його роман «Прощавай, зброє!» («англ. A Farewell To Arms»), 1929 — оповідь про історію нещасливого кохання, що розвивалося на тлі баталій Першої світової війни.

У 1953 році Ернест Хемінгуей отримав Пулітцерівську премію за повість «Старий і море», написану два роки перед тим. Оцінена автором як «краще, що я міг коли-небудь написати», вона принесла Хемінгуею світову славу і мала вирішальнмй вплив на рішення Нобелівського комітету про присудження Хемінгуею премії в галузі літератури. Звістку про це він отримав в кінці жовтня 1954 року, але не міг особисто бути присутнім на церемонії вручення нагороди у Стокгольмі через травми, отримані під час двох авіакатастроф, які він пережив того року в Африці.

До 1956 року Хемінгуей був практично прикутий до ліжка, лікуючи травмовані нирки, печінку і хребет, був змушений кинути пити, що його сильно пригнічувало. У жовтні того ж року він поїхав у Париж і випадковим чином знайшов залишені ще у 1928 році в готелі «Ritz» щоденники, перечитуючи котрі, почав роботу над книгою спогадів «Свято, яке завжди з тобою» і продовжив її на Кубі у своєму домі, придбаному ще в 1940-х роках. Робота над мемуарами просувалася важко і Хемінгуей почав впадати в депресію, все частіше дратуючись від великої кількості гостей, які відвідували його в передмісті Гавани.

У 1959 році Хемінгуей придбав будинок у містечку Кетчум, штат Айдахо, куди переїхав наступного року, залишивши на Кубі у банківському сховищі свої рукописи. Незважаючи на особисте знайомство з Фіделем Кастро, у 1960 році гаванський будинок Хемінгуея і його величезна бібліотека була конфіскована кубинським урядом як власність американського громадянина.

Це погіршило психічний стан фізично стомленого і знервованого відсутністю творчої наснаги письменника — до депресії, діабету і гіпертонії додалась манія пересідування агентами ФБР, які ніби-то ведуть за ним тотальний контроль, прослуховуючи телефони, перевіряючи пошту і банківські рахунки. Після чергової кризи у листопаді 1960 року Хемінгуея помістили у спеціалізовану клініку, де намагались вилікувати за законами психіатрії того часу — седативними препаратами і електрошоком. Він був виписаний через 53 дні у ще гіршому депресивному стані — усвідомлення того, що йому стає все важче писати, відмовляє пам'ять, було настільки болісним, що часом Хемінгуей не міг стримати сліз і став подейкувати про самогубство.

У квітні 1961 року після того, як дружина застала його з карабіном у руках і залишеною на столі передсмертною запискою, Хемінгуея знову помістили у клініку, звідки він був виписаний 30 червня після чергового курсу електрошокової терапії. Два дні по тому, вранці 2 липня 1961 року Хемінгуей одягнув свій червоний халат, який жартома називав «імператорським», зарядив двома патронами двоствольну рушницю і, сівши за робочий стіл, приклав дуло до голови й натиснув на курок.
Ернест Хемінгуей зі своєю четвертою дружиною Мері, 1953 рік
на фото: Ернест Хемінгуей зі своєю четвертою дружиною Мері, 1953 рік

Ернеста Хемінгуея поховали на місцевому кладовищі містечка Кетчум за католицьким обрядом — рідні стверджували, що смерть настала в результаті нещасного випадку. 21 липня 1962 року за згодою із вдовою письменника у їх колишньому гаванському будинку був відкритий музей Хемінгуея, оформлений як дарунок кубинському народу. У 1964 році вона упорядкувала рукописи Хемінгуея і опублікувала його останню книгу «Свято, яке завжди з тобою», яку він так і не закінчив за життя, і повідомила про справжню причину його смерті.

Пропонуємо ТОП-10 цікавих фактів про письменника, який перетворив своє життя в пригодницький роман з трагічним фіналом.

1. Віктор Гілл кілька місяців поспіль переслідував Ернеста Хемінгуея, вимагаючи від нього автографа. Зрештою, письменник здався і власноруч написав на внутрішній стороні обкладинки: "Віктору Гиллу, справжньому сучому синові, який не розуміє відповіді "ні"".

2. Ернест Хемінгуей застрелився з рушниці Vincenzo Bernardelli. Тепер ця модель двостволки так і називається — Hemingway.

3. Улюбленими коктейлями Ернеста Хемінгуея були мохіто та дайкірі.

4. У Хемінгуея був шестипалий кіт Сноубол (Сніжок), нащадки якого, успадкували шестипалість і на теперішній час є однією з цікавинок будинку-музею письменника на Кі-Весті ("коти Хемінгуея").

5. У 2011 році Крейг Макдональд випустив книгу "Вбити Хемінгуея". У книзі розглядається інша версія смерті великого автора.

6. Колись Хемінгуей посперечався, що вигадає розповідь з шести слів (англ.), яка стане найзворушливішою з усіх раніше написаних. І він виграв суперечку:

"Продаються дитячі черевички. Неношені". (англ. "For sale: baby shoes, never used").

7. Підкорювач жіночих сердець був одружений чотири рази, дуже часто закохувався.

8. Хемінгуей страждав від ряду серйозних фізичних захворювань, у тому числі від гіпертонії і діабету.

Хемінгуея намагалися лікувати за законами психіатрії. Як лікування застосовувалася електросудорожна терапія. Після 13 сеансів електрошоку письменник втратив пам'ять і можливість творити. Ось що сказав сам Хемінгуей:

"Ці лікарі, що робили мені електрошок, письменників не розуміють ... Хай би всі психіатри повчилися писати художні твори, щоб зрозуміти, що означає бути письменником ... який був сенс у тому, щоб руйнувати мій мозок і стирати мою пам'ять, яка представляє собою мій капітал, і викидати мене на узбіччя життя?"

9. 2 липня 1961 року в своєму будинку в Кетчумі, через кілька днів після виписки з психіатричної клініки Майо, Хемінгуей застрелився з улюбленої рушниці, не залишивши передсмертної записки.

10. Через 50 років після смерті, на підставі Закону про свободу інформації, в ФБР був зроблений запит про Ернеста Хемінгуея. Відповідь: стеження було, жучки були, прослуховування теж було. Прослуховування було навіть в психіатричній клініці, звідки він дзвонив, щоб повідомити про це.

Через 35 років після загибелі Ернеста Хемінгуея, 1 липня 1996 року, самогубством покінчила життя його внучка, модель і актриса, Марго Хемінгуей — вона стала п'ятою людиною в чотирьох поколіннях сім'ї, що пішла з життя таким способом.

Український Дощ писав, що журнал New Yorker опублікував невідоме раніше оповідання американського письменника і лауреата Нобелівської премії з літератури 1954 року Ернеста Хемінгуея під назвою "Погоня як щастя" (Pursuit As Happiness).

[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/root\/images\/house2.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":""}]
Теги
Схожi
Як росія робила з українців рабів: річниця закріпачення України імперськими колонізаторами
Історія
Як росія робила з українців рабів: річниця закріпачення України імперськими колонізаторами
14 травня 1783 року указом російської імператриці Катерини II закріпачено селян Лівобережжя та Слобожанщини...
8-ма річниця Битви за Одесу: 2 травня 2014 року росія вперше зробила спробу захопити місто
Історія
8-ма річниця Битви за Одесу: 2 травня 2014 року росія вперше зробила спробу захопити місто
В цей день зійшлися сили мирних громадян українського міста Одеса і сепаратистські угруповання та заслані російські провокатори. Битва була не на життя, а на смерть...
8 років одному з найвідоміших українських мемів - візитка Яроша
Історія
8 років одному з найвідоміших українських мемів - візитка Яроша
Сьогодні вісім років, як з'явився один з найвідомійших постмайданних мемів - «візитка Яроша»...
19 квітня - дата першої анексії Кримського півострову імперською росією
Історія
19 квітня - дата першої анексії Кримського півострову імперською росією
19 квітня 1783 року, через кілька днів після зречення престолу хана Шахін Герая, імператриця Катерина II підписала «Маніфест про анексію Кримського півострова...
Перша Конституція в світі з'явилася понад 300 років тому і була українською
Історія
Перша Конституція в світі з'явилася понад 300 років тому і була українською
16 квітня 1710 року, на зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер була прийнята перша в світі Конституція...