Емський указ: царська заборона всього українського

30 травня 1876 року царський уряд видав Емський указ, що забороняє українську мову. Російський імператор Олександр II підписав підготовлений спеціальною комісією указ, спрямований на обмеження використання та викладання «малоросійського наріччя в Російській імперії».

Емський указ доповнював основні положення Валуєвського циркуляра 1863 року, яким було заборонене видання значної частини книг українською мовою. Однією з причин заборони в Російській імперії української мови став вірш Павла Чубинського «Ще не вмерла України ні слава, ні воля».

Упершій половині XIX століття посилились процеси зростання національної самосвідомості народів Східної Європи, зокрема у формі підвищеного інтересу місцевої інтелігенції до народної мови та фольклору. З часом до ідей просвітництва додалася ідея національної самосвідомості та незалежності. В Києві, Петербурзі, Південно-Західній Україні з'явились численні гуртки і групи, які видавали власну періодику, підтримуючи українську національну ідею і, деякі з них, ставлячи сепаратистські цілі. Це протирічило офіційній державотворчій концепції Російської імперії про триєдиний російський народ як єдиної спільноти великоросів, малоросів і білорусів.

Тим не менш в 1861 році в Росії було прийняте рішення запровадити початкову освіту (два роки) на мовах неросійських меншин, зокрема українською. Українською, або як було прийнято тоді називати, малоросійською друкувались підручники для початкових шкіл, а також художня і просвітницька література. Однак з початком Польського повстання 1863 року царський уряд змінив ставлення до українського просвітницького руху, як до сепаратистського вцілому, остерігаючись, зокрема, поширення ідеї «трилистника» — створення єдиної держави на території Польщі, Литви і Західної України.

фото: Меморіальна дошка з нагоди Емського указу, м. Бад-Емс

З метою вжиття заходів адміністративного характеру проти груп українців, які вважалися небезпечними як в соціальному, так і в політичному плані, 30 липня 1863 року вийшов так званий Валуєвський циркуляр - розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії П. А. Валуєва про призупинення друкування українською мовою («малоросійською говіркою» за термінологією того часу) літератури релігійної, навчальної та призначеної для початкового читання. До пропуску цензурою вирішувалися «тільки такі твори цією мовою, які належать до області красного письменства» .

Приводом для видання циркуляру, який з'явився в розпал польського повстання 1863-1864 років, згідно з версією, викладеною в самому документі, послужили «обставини суто політичні» - спроба здійснення «сепаратистських задумів»  «під приводом поширення грамотності і освіти». За початковим задумом його автора, передбачалося, що дія циркуляра буде обмежено виключно періодом польського повстання, проте, за твердженням російського історика А. Міллера, циркуляр на практиці мав силу багато років .

на фото П. А. Валуєв

Передбачалось, що дія Валуєвського циркуляру буде обмежено виключно періодом польського повстання, однак на практиці він діяв і у подальші роки. У серпні 1875 року за ініціативою начальника III Охоронного відділу департаменту поліції Міністерства внутрішніх справ Росії Олександра Потапова була створена Особлива комісія для вивчення питання українофільської діяльності, особливо перекладів і друкування підручників та молитовників малоросійською мовою. Висновки Комісії були підписані імператором Олександром II 30 травня 1876 року під час його перебування в німецькому місті Бад-Емс (звідки й назва указу).

на фото: імператор Олександр II

За Емським указом заборонялось викладати українською мовою в початкових школах, друкувати будь-які книги українською, друкувати ноти з українськими текстами, влаштовувати концерти з українськими піснями, ставити українські театральні вистави, без спеціального дозволу ввозити на територію Російської імперії з-за кордону книги написані українською, видавати оригінальні твори і робити переклади з іноземних мов (за винятком певних художніх та історичних творів), використовувати українську орфографію. Місцевій адміністрації також наказувалось вилучити із шкільних бібліотек книжки українською і створити списки вузівських викладачів-українофілів, яких вимагалося перевести на роботу у Росію, натомість в Україні замінивши на російських.

на фото: заборонена книга тих часів

У 1881 році було знято ряд обмежень на друк художньої літератури та театральну діяльність, однак Емський указ ніколи так і не був відмінений офіційно. Його дія була фактично скасована лише Маніфестом 1905 року царя Миколи II про «дарування» населенню громадянських прав і свобод, — на підставі доповіді комісії Академії наук Росії «Про скасування утисків малоросійського друкованого слова».