[]

Дмитро Тьомкін з Кременчука - лауреат першої телетрансляції «Оскар»

Дмитро Тьомкін з Кременчука - лауреат першої телетрансляції «Оскар»

19 березня 1953 року світ вперше побачив телетрансляцію церемонії «Оскар», одним з лауреатів якої був наш земляк - Дмитро Тьомкін.

Це була 25-я церемонія нагородження діячів кінематографа і перша  трансляція "Оскара" по телебаченню. Трансляція пройшла по американському телеканалу NBC, а сама церемонія проходила відразу в двох містах - Лос-Анджелесі і Нью-Йорку.

Фільмом року тоді стала сімейна мелодрама про цирк "Найбільше шоу світу", Гері Купер був нагороджений в номінації "Кращий актор" за головну роль у класичному вестерні "Рівно опівдні", актрисою року стала Ширлі Бут. режисером року став Джон Форд.

Свою нагороду на тій 25-й церемонії отримав і  Дмитро Зіновійович Тьомкін з Кременчука – його «Оскар» був в номінації  за кращу музику і оригінальну пісню. 

А всього у Дмитра Тьомкіна за його творче життя було 4 Оскара, 22 номінації і цікава та непроста біографія. Давайте познайомимось з нашим земляком ближче.

Дмитро Зіновійович Тьомкін народився в єврейській сім'ї 10 травня 1894 року в місті Кременчук Полтавської області (цікаво, що в паспорті Тьомкіна пізніше було вказано 1899 рік народження). Його батько Зіновій Іонович Тьомкін працював лікарем, а мати Марія Давидівна Тартаковська займалася викладанням гри на фортепіано.

Початкову освіту юний Дмитро отримав у своєї матері. Уже в тринадцять років Дмитро Тьомкін став учнем Петербурзької консерваторії, де навчався по класу фортепіано у Фелікса Блуменфельда і Ізабелли Венгерової, а по класу композиції, гармонії і контрапункту у Олександра Глазунова.

Петербург

Через кілька років Тьомкін почав сам заробляти собі на життя. Він акомпанував знаменитої балерина Тамарі Карсавіної і легендарному акторові французьких комедій Макс Ліндер під час його гастролей в Санкт-Петербурзі. Тьомкін також підробляв грою на роялі, озвучуючи німі стрічки в кінотеатрах Петербурга.

Вільний час молодий музикант любив проводити в артистичному кафе «Бродячий пес», цей заклад був популярним місцем серед пітерської богеми. Славу арт-підвалу склали його відвідувачі, серед яких були Гумільов, Ахматова, Мандельштам, Хлєбніков, Маяковський, Мейєрхольд і багато інших. Саме тут Дмитро Тьомкін подружився з Сергієм Прокоф'євим і знаменитим хореографом Михайлом Фокіним. У цьому ж кафе Тьомкін вперше почув американську музику - «Alexander's Ragtime Band» Ірвінга Берліна.

Після подій 1917 року Тьомкін на службі в політуправлінні Петроградського військового округу брав участь у підготовці та музичному оформленні більшовицьких свят, зокрема першотравневої «Містерії звільненої праці» та масштабної інсценізації «Штурм Зимового палацу» (7 листопада 1920). Художник Юрій Анненков так згадував про роботу над «Взяття Зимового палацу» (з тисячами виконавців, включаючи 500 музикантів і балетну трупу числом 125 осіб):

«Організатором цієї вистави був дуже талановитий піаніст і композитор, мій друг, юний Дмитро Тьомкін. Його творча та організаторська енергія була невичерпної і надзвичайно продуктивною, надихаючої всіх творців і учасників вистави.»

Але життя в більшовицькій Росії давало небагато надії на успіхи в музичній кар'єрі і Тьомкін вирішив виїхати до Німеччини, де його батько жив в Берліні з другою дружиною (на щастя, Тьомкін добре володів як німецькою, так і французькою мовами). 

Берлін (1921–1923), Париж (1924–1925)

1921 року Тьомкін приїхав до батька, який працював асистентом у знаменитого Пауля Ерліха (до речі, інколи можна зустріти твердження, ніби рік народження Дмитра Тьомкіна — 1899, але ця помилка трапилася через те, що батько навмисне сфальшував дату у Дмитровому паспорті, щоб приховати свій справжній вік від своєї нової дружини).

У Берліні молодий піаніст брав уроки у Ферруччо Бузоні та його учнів Еґона Петрі й Міхаеля фон Цадори, був концертним піаністом і писав легку популярну та класичну музику: етюди, фокстроти, марші та вальси. Його виступ у Берлінській філармонії з другим фортепіанним концертом Ліста в подальшому допоміг його репутації як піаніста.

В 1924 виїхав на гастролі до Парижу, а звідти, за рекомендацією Федора Шаляпіна,— до Сполучених Штатів, де спочатку акомпанував балетній трупі, в якій зустрів свою майбутню дружину Альбертину Раш.

Нью-Йорк (1925–1929)

Тьомкін приїхав в США в 1925 р, а на початку 1927 року він поїхав в турне по країні разом з Альбертіні Раш і її «Американським балетом». Він був музичним директором і аранжувальником трупи з 30 танцівників. Ритми балету пізніше вплинули на чутливість музики Тьомкіна до кінофільмів, адже він представляв руху людей в кінокадрі як танець на сцені. У тому ж році він дав сольний концерт в Карнегі-Холі, під час якого він виконував сучасні твори Олександра Скрябіна і Моріса Равеля, а також і свої власні композиції перед американськими слухачами.
Музикант прийшов працювати в компанію Universal 1931 р, щоб створити «Resurrection» (Воскресіння) на російську тематику, це була її перша проба в немузичного кіно. Восени 1932 р Тьомкін повертається в Нью-Йорк, щоб створити скороминущу бродвейську постановку за п'єсою Монтегю Гласса «Стримування витрат». 

Голівуд (1929–1967)

Від 1929 року починається голівудська кар'єра Тьомкіна, якій він спочатку завдячував дружині (Альбертина підготувала того року хореографію для трьох мюзиклів компанії Метро-Ґолдвін-Меєр, а музику писав Дмитро). Від початку тридцятих років він стає одним з провідних композиторів Голівуду. Особливий успіх мала його музика до «ковбойських» фільмів, вестернів.

На запитання, як людина зі слов'янських теренів може так добре відчувати й втілювати в музиці поезію рівнин американського Заходу, композитор відповів, посилаючись на своє походження з України: «Бо степ то є степ!» (варто підкреслити, що він вжив не звичне для Америки слово prairie, а слово українського походження steppe). 

Під час Другої світової війни Тьомкін написав музику до кільканадцяти документальних стрічок, за що мав спеціальну нагороду від американського військового міністерства.

Мелодійний дар є складовою частиною тривалого життя спадщини Тьомкіна. Він створював музику інстинктивно, що, можливо, допомогло йому досягти успіху. Продюсер Генрі Хенігсон говорив:

«Він погоджувався з усіма, але робив те, що вважав за потрібне». 

У 1950-х і початку 1960-х років Тьомкін перебував на вершині слави, отримавши чотири Оскара за шість років (1952-1958). Його слава як композитора кінофільмів була майже безпрецедентною. 

1953 року він дістав одразу два «Оскари» — за музику до фільму «Саме опівдні» та за пісню «Do Not Forsake Me, Oh My Darlin’ » з того ж таки фільму. Ще два «Оскари» він отримав за музику до фільмів «Високий та могутній» (The High and the Mighty, 1955) і «Старий та море» (The Old Man and the Sea, 1959) за повістю Гемінґвея. Він був заявлений на два Оскара (за музику до фільму і пісню) за «Точно опівдні» (High Noon), і отримав дві статуетки Оскара за «Високий і могутній» (The High and the Mighty) і «Старий і море» ( The Old Man and the Sea).

 

Незалежна особистість Тьомкіна відобразилася в його музиці та діловому житті. На відміну від своїх сучасників, він ніколи не мав довгострокового контракту зі студією, таким чином залишаючись найбільш видатним незалежним композитором протягом усього часу розквіту системи студій з 1930-х по 1950-і роки. У журнальній статті він сказав:

«Якщо я маю успіх, то все це завдяки незалежному фільму».

Його статус вільного агента дозволяв йому укладати контракти в свою користь, що, в свою чергу, було добре для інших композиторів. Він агресивно боровся за музичні видавничі права та створив власну музичну видавничу компанію ASСAP, Volta Music Corporation. Він якось сказав журналісту Дейву Епштейн:

«Я борюся ... всього-навсього за гідність. Не тільки композитора, але і всіх художників, відповідальних за кіно».

Щасливе життя Тьомкіна в Америці закінчилося в 1967 році зі смертю дружини, Альбертіні Раш. Коли він повертався до свого дому в Windsor Square-Hancock Park в Лос-Анджелесі після похоронної процесії, на нього напали і побили грабіжники. Тьомкін виставив будинок на продаж і виїхав до Європи.

Повернення до Європи (1968–1979)

1967 року, поховавши кохану дружину та переживши напад грабіжників, Тьомкін виїхав до Європи, де й мешкав до кінця свого життя. Останньою роботою Тьомкіна у великому кіно стала музика до біографічній драмі Ігоря Таланкін «Чайковський», поставленої в 1969 році в СРСР, головну роль в картині виконав Інокентій Смоктуновський.

Працюючи над музикою до фільму, Тьомкін вперше з 1921 року і останній раз в житті вдалося побувати на батьківщині. Світова прем'єра фільму відбулася 18 вересня 1970 року народження, картина з успіхом демонструвалася в усьому світі, а в 1971 році фільм «Чайковський» був номінований на 2 премії «Оскар» - краща музика (Дмитро Тьомкін) і кращий фільм на іноземній мові.

У 1972 році Дмитро Тьомкін одружився вдруге на англійці Олівії Синтії Петсі. Вони мали резиденції в Лондоні і Парижі, де Тьомкін насолоджувався, граючи на фортепіано класичну музику. 

Був нагороджений двома французькими орденами Почесного легіону (кавалер та офіцер ордена) та іспанським Хрестом кавалера Ордена Ізабели Католицької

Дімі, як називали його друзі, помер в Лондоні 11 листопада 1979 року і був похований в місті Глендейл (Каліфорнія) на кладовищі Forest Lawn Memorial Park.

Пам'ять

16 лютого 2016 року рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області на виконання законів про декомунізацію в Україні один з кременчуцьких провулків (провулок Крупської) було перейменовано на честь Дмитра Тьомкіна. 

Нагороди

Серед безлічі інших нагород Дмитро Тьомкін має чотири премії Оскар: 

1953

за найкращу музику до фільму «Саме опівдні»

за найкращу пісню до того ж фільму (пісня «Не залишай мене, мій милий»)

1955

за найкращу музику до фільму «Високий та могутній»

1959

за найкращу музику до фільму «Старий та море» 

та шість Золотих глобусів:

1953

Найкраща музика до фільму — кінофільм «Саме опівдні» (1952)

1961

Найкраща музика до фільму — кінофільм «Аламо»

1962

Найкраща музика до фільму — кінофільм «Гармати острова Наварон»

Найкраща пісня «Безжалісне місто» з однойменного «фільму» 

1965

Найкраща музика до фільму — кінофільм «Падіння Римської Імперії» 

Найкраща пісня «Світ цирку» з однойменного фільму 

 

[]
Теги
Схожi
24 березня 1933 Рейхстаг прийняв «Закон про особливі повноваження»
Історія
24 березня 1933 Рейхстаг прийняв «Закон про особливі повноваження»
В цей день в Німеччині було прийнято закон, який скасовував громадянські свободи і передавав надзвичайні повноваження Адольфу Гітлеру. Це стало заключним етапом отримання абсолютної влади нацистами...
«Людина завжди може зробити трохи більше того, що вчора здавалося межею її сил»
Історія
«Людина завжди може зробити трохи більше того, що вчора здавалося межею її сил»
5 дивовижних історій стійкості, мужності і терпіння, які допоможуть вам пережити важкі часи і випробування життя...
Розпуск ордену тамплієрів
Історія
Розпуск ордену тамплієрів
22 березня 1312 року французьким королем Філіпом IV Вродливим був винищено один із самих могутніх, впливових та найвідоміших християнських військових орденів - лицарський храмовий орден тамплієрів...
Створення Української Центральної Ради
Історія
Створення Української Центральної Ради
20 березня 1917 року у Києві було завершено створення Української Центральної Ради та обрані її перші керівні структури...
Сьогодні світ дізнався про існування теорії відносності
Історія
Сьогодні світ дізнався про існування теорії відносності
20 березня 1916 року в журналі «Annalen der Physik» Альберт Ейнштейн вперше опублікував працю «Основи загальної теорії відносності». ...