Боротьба за визволення України: Веприцька оборона

Веприцька оборона стала одним із значних ідеологічних епізодів у російській історіографії Північної війни, та руйнуванні міфу про вірність українського народу "союзу" з Московією. Штурм союзними військами Карла XII й Івана Мазепи містечка Веприка, в якому перебувала московсько-українська залога став одним з вирішальних моментів української визвольної боротьби XVIII сторіччя.
На початку XVIII століття Веприк був сотенним містечком Гадяцького полку Війська Запорозького. Містечко не мало складних фортифікаційних споруд, але було огороджено чотирикутним 6-8 метровим земляним валом та палісадом з соснових колод, а також ровом.
У містечку розташовувалася залога кількістю 1100 солдат регулярної армії Московського царства та кілька сотень козаків Харківського слобідського козацького полку. Комендантом Веприка на той час був шотландець за походженням полковник Вільям Фермор, його заступником - командир батальйону Івангородського піхотного полка підполковник Юрлов. Спираючись на допомогу місцевих жителів, московські військовики та харківці тривалий час відбивали атаки Мазепи і шведів.
22 грудня 1708 загони шведської армії на чолі з королем Карлом XII рушили на Веприк, але їм не вдалося відразу захопити містечко і місто було взято в облогу.
6 січня 1709 року полки Карла XII та Івана Мазепи почали штурм фортеці Веприка з трьох боків, але штурм виявився невдалим. Карл XII велів припинити штурм і послав до обложених парламентера з пропозицією здатися, обіцяючи зберегти їм життя та майно. В іншому випадку він погрожував нікого не залишити в живих. Після переговорів Веприк капітулював.
Король дотримав обіцянку і на додачу видав кожному полоненому на знак поваги за виявлену мужність по 10 польських злотих. Фортеця була спалена вщент. Шведи втратили при штурмі 2 тисяч чоловік вбитими і пораненими. Втрати захисників — 7 офіцерів, 167 солдатів убитими, 150 пораненими.