[]

Анна Київська — королева Франції

Анна Київська — королева Франції

19 травня 1051 року в соборі Реймса Анна, наймолодша дочка київського князя Ярослава Мудрого, вийшла заміж за короля Франції Генріха I Капета і невдовзі коронувалась на престол Франції.

Анна народилась між 1024-м і 1032 роком в родині Великого князя київського Ярослава Мудрого і його другої дружини Інгігерди, дочки шведського короля Олафа Шетконунга. Про її дитинство нема практично жодних відомостей, але є підстави вважати, що вона отримала хорошу освіту, уміла читати і писати, що на той час було рідкістю навіть для представників знаті. У 1043 році Анна розглядалась в якості потенціальної дружини овдовілого короля Німеччини Геріха III Чорного з Салічної династії, однак той віддав перевагу Агнес де Пуатьє, дочці герцога Аквітанії Вільгельма V.

Головний мотив вибору Генріха I - його предки з дому Капета були в кровній спорідненості з усіма сусідніми монархами, а церква забороняла шлюби між родичами. Так доля призначила Анну Ярославну продовжити королівську владу Капетингів.
Зустрічали Анну Ярославну в стародавньому місто Реймс. До честі руської княжни, вона вільно володіла грецькою мовою, та й французький вивчила швидко. На шлюбному контракті Ганна написала своє ім'я: Anne reine - Королева Анна, її ж чоловік король замість підпису поставив "хрестик".

Уже на початку свого королівського шляху Анна Ярославна проявила наполегливість і, відмовившись присягати на латинській Біблії, принесла клятву на слов'янському Євангелії, яке привезла з собою. Під впливом обставин Ганна потім візьме католицтво, і в цьому дочка Ярослава проявить мудрість - і як французька королева, і як мати майбутнього короля Франції, Філіпа Першого.

На фото: Фрагмент пам'ятника Анні Київській біля заснованої нею церкви у місті Санліс (Франція)

 

У 1044 році вдруге овдовів 36-річний король франків Генріх I. Після папської заборони брати шлюб з близькими родичами у пошуках потенційної нареченої у 1048 році (чи в наступному) до Києва прибуло французьке посольство на чолі з єпископом Шалона Роджером III, і навесні 1051 року через Краків, Прагу і Регенсбург Анна прибула до Франції. На Святу Трійцю, 19 травня 1051 року, в Реймському соборі вона вийшла заміж за Генріха I і невдовзі тут же коронувалась на престол Франції.

23 травня 1052 року Анна народила первістка Філіпа, через два роки — дочку Емму, у 1055 році — Роберта та Гуго у 1057-у. Як королева, Анна супроводжувала чоловіка під час поїздок країною, опікувалася церквами і монастирями, була членом королівської ради й багато документів тієї доби містять її особистий підпис або згадку про неї на королівських указах у формі "Зі згоди моєї дружини Анни" чи "У присутності королеви Анни".

На фото: Мініатюра «Король Генріх I відправляє єпископа послом у Київ і одружується з Анною Київською» з «Французької хроніки з Сен-Дені», 1332-50 рік © Британська бібліотека

Ще за життя Генріха їх з Анною семилітній син Філіп був проголошений співправителем батька, по смерті котрого в 1060 році правив при регенстві графа Бодуена Фландрського і своєї матері. Десь ще рік Анна брала участь в державних справах, облишивши їх, як традиційно вважається, через пристрасть до одного із наймогутніших феодалів Північної Франції Рауля де Крепі, графа Валуа. Вона оселилась у місті Санліс неподалік Парижа, де у 1062 році заснувала бенедиктинський жіночий монастир Сен-Ремі і розпочала будівництво церкви Сен-Венсан. Того ж або попереднього року Рауль де Крепі і Анна обвінчались у Крепі-ан-Валуа.

Через те, що заради Анни, граф Валуа анулював свій попередній шлюб, безпідставно звинувативши свою дружину у зраді, у 1064 році рішенням папи римського Олександра II його друге одруження було визнане недійсним і він був відлучений від церкви. Цим, як вважається, намагався скористатись регент короля Бодуен Фландрський, однак, як свідчать документи, Філіп примирився з матір'ю і вони разом у супроводі Рауля де Крепі у 1065 році відвідували Суассон, Орлеан, Лаон і Корбі. Через два роки король був з візитом в Ам'єні, володіннях графа Валуа, а у 1071-у Анна згадується серед гостей на весіллі свого сина з Бертою Голландською.

Король повністю передав мудрою і освіченою дружині справи внутрішнього управління країною.
Заповітом Генріх призначив Анну Ярославну опікункою сина. Однак Анна - мати молодого короля - залишилася королевою і стала регентшею, але опікунство, за звичаєм того часу, вона не отримала: опікуном міг бути тільки чоловік, їм і став шурин Генріха I граф Фландрський Бодуен. За існуючою тоді традицією вдовствующую королеву Анну (їй було близько 30 років) видали заміж. Вдову взяв у дружини граф Рауль де Валуа.

Анна Ярославна овдовіла вдруге в 1074 році. Аби не допустити залежати від синів Рауля, вона покинула замок Мондідье і повернулася в Париж до сина-королю. Син оточив старіючу мати увагою - Анни Ярославни було вже більше 40 років.
Остання її підпис датується тисячі сімдесят п'ять роком. До цього часу королева усамітнилася від мирських справ в побудованому під її керівництвом жіночому монастирі в Санліс. І саме тут знаходиться рідкісна статуя, створена в XVIII столітті. Це єдине збережене до наших днів скульптурне зображення королеви Анни на повний зріст. Слова, написані на постаменті, як не можна краще говорять про її місце в історії: Anne de Kiev - reine de France (Ганна з Києва - королева Франції).

на фото: скульптура Анни Ярославни в Санліс. Напис: «Анна Київська, королева Франції»

Остання згадка про неї датується наступним роком — припускається, що саме тоді (але не пізніше 1079-го, відколи 5 вересня Анну щороку стали поминати у заснованій нею церкві міста Санліс) вона померла.

Відомий французький історик, автор 40 книг про видатних історичних постатей Філіпп Делорм зацікавився історичною постаттю Анни Киїівської і називає роботу над її життєписом одним із найсерйозніших професійних викликів.

Над книгою про дочку Ярослава Мудрого і дружину Генріха І він працював кілька років – ретельно досліджував документи у бібліотеках та історичних архівах. Його особистий інтерес до Анни Київської збігся з інтересом французької спільноти в Україні.

Перший такий сплеск уваги припав на 2004-2008 роки, період після Помаранчевої революції. Згодом про Україну багато говорили в контексті Хрещення Русі.

"Ми, французи, дуже мало знаємо про Україну, про вашу культуру, минувшину. Саме тому мені було цікаво досліджувати життя княжни і королеви, яка об’єднує долі наших країн", – пояснює Філіпп Делорм.

В ці дні був такий ажіотаж навколо теми України і Києва та навколо імені Анни Київської і дослідник відчув: час цієї історії настав. Він почав шукати інформацію про королеву, виявилося що достовірних відомостей дуже мало, натомість є закоренілий міф. У ХІХ столітті, коли французький і російський двори зміцнювали свої стосунки і формували політичний альянс, їм потрібна була персона, яка би пов’язувала одну частину світу з іншою. На цю роль якнайкраще підійшла Анна Київська.

У ХІХ столітті вона стала Anna de Rus, а її образ "збагатився" такими деталями, які не знаходять підтвердження в історичних документах. У своїй книзі він майже не вживає слово "Русь", натомість пише "Рутенія", пояснюючи це кількома причинами.

«Перша – це зручність: французькою вимовляти слово "Русь" значно важче, ніж латинське слово "Ruthenia". Друга причина – у XVI столітті Московія взяла слово "Русь" для найменування російської держави. Русь XI століття і Русь XVI століття – це дві різні території. Тому використовувати більш давнє поняття "Ruthenia" – це найпростіший спосіб пояснити, про яку державу йде мова. Із самої Русі походять три держави: Білорусь, Україна і Росія. Але в суспільній свідомості слово "Русь" завжди асоціюється з Росією. За часів Ярослава Мудрого ще не було такого поняття як держава, тоді були сильні міста, якими керували князі, часто вони були родичами – на цьому і базувалися політичні союзи. Ярослав без сумнівів був великим князем, але й в інших містах була сильна влада – у Смоленську, Половську, Володимирі тощо. У тогочасній Франції ситуація була подібною, хоча у ХІ столітті територія Київської Русі була економічно і культурно дуже розвиненою, значно більше за територію Франції.  Що цікаво, сім’ї князів Ярослава і Володимира мають скандинавське коріння, так само як і французькі королі.» - пояснює історик.

 

Також Філіпп Делорм поділився, що найбільшим відкриттям під час роботи над книгою для нього стало знання про те як українці боролися за свою ідентичність, формували її.

27 вересня 2013 року українська Єпархія святого Володимира в Парижі на чолі з єпископом Борисом (Ґудзяком) на кошти жертводавців з України, Франції, Англії, Сполучених Штатів та Канади придбала церкву в Санлісі, розташовану поруч з абатством Святого Венсана, згодом перетворену на діючий храм УГКЦ, при якому діє культурний центр Анни Ярославни.

[]
Теги
Новини партнерiв
Схожi
Пам'яті Пилипа Орлика
Історія
Пам'яті Пилипа Орлика
26 травня 1742 року в Яссах у віці 69-и років помер гетьман Війська Запорізького, автор і творець першої української Конституції - Пилип Орлик...
Народження кіборгів: бої за аеропорт
Історія
Народження кіборгів: бої за аеропорт
26 травня — шоста річниця боїв за Донецький аеропорт. Цього дня 2014 року розпочались бої з російським військом за важливий стратегічний об’єкт ...
Смерть Петлюри
Історія
Смерть Петлюри
25 травня 1926 року в Парижі анархіст Самуїл Шварцбард з пістолета вбив Симона Петлюру, колишнього Головного отамана військ УНР і Голову Директорії ...
КДБ знищило українські стародруки й літописи
Історія
КДБ знищило українські стародруки й літописи
Згоріло від 500 до 600 тис. книг та рукописів. Підпал влаштував співробітник бібліотеки Погружальський, який буцімто хотів помститися директору відділу україніки...
«Мертві душі»
Історія
«Мертві душі»
21 травня 1842 року в Москві вийшли друком «Похождения Чичикова, или Мёртвые души» Миколи Васильовича Гоголя. ...