[]

Акт проголошення Української Держави

Акт проголошення Української Держави

30 червня 1941 року в окупованому німцями Львові на зборах, скликаних членами ОУН(б), проголошено створення Української держави і сформовано її уряд — Українське Державне Правління — на чолі з Ярославом Стецьком. Українська держава проіснувала трохи більше двох місяців і була ліквідована рішенням рейсхміністра у справах східних територій Альфреда Розенберга після арешту Степана Бандери і Ярослава Стецька, які відмовились відкликати «Акт проголошення Української Держави».

Після завершення Першої Світової війни спроби проголосити незалежну Українську державу зазнали невдачі і вона виявилась розділеною між кількома державами: більша частина Центральної і Східної України в 1921 році увійшла до складу Української РСР зі столицею в Харкові, Східна Галичина разом зі Львовом — до Другої Польської республіки, Закарпаття — до Чехословаччини, а Північна Буковина — до Румунії.

У середині 1920-х років численні українські націоналістичні організації у Чехословаччині та Польщі об'єднались з метою координації своїх зусиль і 3 лютого 1929 року у Відні було створено Організацію українських націоналістів (ОУН) на чолі з полковником Євгеном Коновальцем. Своєю метою вона проголосила захист українського етнічного населення від репресій та переслідування з боку влади Польщі та СРСР і побудову на всій українській етнічній території незалежної держави.

Після вбивства Коновальця у травні 1938 року ОУН очолив Андрій Мельник, якому не вдалось зберегти єдність організації, і в лютому 1940 року частина найрадикальніше налаштованих націоналістів на чолі зі Степаном Бандерою створили власний «Революційний Провід ОУН», який з часом отримав назву ОУН(б). Спираючись на меморандум одного з чільних ідеологів НДСАП Альфреда Розенберга під назвою «Загальні інструкції всім представникам рейху на окупованих східних територіях», в якому вказувалося що «Україна повинна стати незалежною державою в альянсі з Німеччиною», 16 червня 1941 року в Кракові ОУН(б) підготувала і передала німецьким властям власне бачення «україно-німецького союзу, основою якого має стати Українська держава», на основі якого 22 червня спеціальним маніфестом проголосила «незалежну українську державу».

З початком Німецько-радянської війни Степан Бандера і його заступник по проводу ОУН(б) Ярослав Стецько з групою прихильників прибули до України, проте 29 червня при спробі потрапити до Львова Бандера був затриманий німцями і висланий до Кракова. 30 червня 1941 року разом з підрозділами Вермахту у Львів увійшли підрозділи українського батальйону «Нахтігаль» на чолі із Романом Шухевичем і того ж дня в будинку «Просвіти» на площі Ринок Стецько із шістьма десятками соратників провів збори, на яких близько 8-ї вечора було проголошене створення «нової української держави» і сформовано уряд на чолі зі Стецьком (на фото).

Отже, 30 червня, не чекаючи основних сил німецької армії, до Львова увійшов батальйон "Нахтігаль" (північна група "Дружини українських націоналістів" на чолі з Р. Шухевичем), який мав забезпечувати проголошення державотворчого акту. О 18.00 у будинку місцевої "Просвіти" на площі Ринок розпочалися Українські національні збори, на яких були присутні понад 100 делегатів з усієї України, а також представник митрополита Андрія Шептицького – Йосип Сліпий. О 20:00 збори на чолі з Ярославом Стецьком проголосили Акт відновлення Української Держави та сформували тимчасовий уряд – Українське державне правління.

На башті Князівської гори було піднято національний прапор. Львівська радіостанція повідомила про акт і передала благословіння митрополита Андрія Шептицького з цієї нагоди. Акт закликав українців «не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Суверенна Українська Влада». Наступним кроком мало стати відновлення Української держави у Києві. У багатьох населених пунктах були оперативно створені й розгорнули діяльність українські органи влади. Підготовка Акту здійснювалася таємно і стала повною несподіванкою для окупаційної німецької влади.Того ж дня на башті Княжої гори було піднято жовто-блакитний прапор, а сам «Акт» було зачитано по місцевому українському радіо.

Ми наводимо повний текст Акту відновлення Української Держави:

АКТ ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

1. Волею українського народу, Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України.

Організація Українських Націоналістів, яка під проводом її Творця й Вождя Євгена Коновальця вела в останніх десятиліттях кровавого московсько-большевицького поневолення завзяту боротьбу за свободу, взиває весь український нарід не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Українська Суверенна Держава.

Суверенна Українська Влада запевнить українському народові лад і порядок, усесторонній розвиток усіх його сил та заспокоєння всіх його потреб.

2. На західних землях України твориться Українська Влада, яка підпорядкується Українському Національному Урядові, що створиться у столиці України – Києві з волі українського народу.

3. Відновлена Українська Держава буде тісно співдіяти з Націонал-Соціалістичною Велико-Німеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера творить новий лад в Європі й світі та допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації.

Українська Національна Революційна Армія, що творитиме на українській землі, боротись дальше спільно з Союзною німецькою армією проти московської окупації за Суверенну Соборну Українську Державу і новий лад у цілому світі.

на фото: примірник Акту відновлення Української Держави (з автографом Ярослава Стецька)

«Волі не дають — її треба здобути, влади не дарують — її треба забрати силою у ворога» — сказав тоді Ярослав Стецько.
 
У подальшому «Акт проголошення Української Держави» був дещо відредагований — в його назві «проголошення» було замінене на «відновлення», з тексту була вилучена згадка про намір «боротися проти московської окупації спільно з союзною німецькою армією», а статус зібрання, що прийняло «Акт» було змінено із «зборів» на «національні збори українців». У такому вигляді документ було розповсюджено активістами ОУН, що спеціальними групами були відправлені до Центральної та Східної України для формування націоналістичного підпілля.

Попри те, що «Акт проголошення Української Держави» був підтриманий митрополитами УГКЦ Андреєм Шептицьким і УАПЦ Полікарпом Сікорським, він викликав засудження з боку ОУН Андрія Мельника, отамана Української повстанської армії Бульби Боровця, який вважав його юридично нікчемним і таким, що всупереч політиці уряду УНР в екзилі проголосив опереткову державу-сателіта під німецькою окупацією, і власне німецькими властями, які домагались відкликаня «Акту». Після чергової відмови це зробити, 15 вересня Ярослав Стецько і Степан Бандера (на фото) були заарештовані і з січня 1942 року поміщені в концтабір Заксенхаузен.

11 липня була заборонена діяльність будь-яких українських організацій, а у вересні нацисти розпочали масові арешти та розстріли оунівців.

Актом 30 червня 1941 р. український нарід заманіфестував перед цілим світом і перед історією, що він бажає сам керувати своїм життям і що він готов боронити своє право на вільне життя у своїй власній, самостійній державі перед імперіялістичними зазіханнями кожного ворога і за кожних умов».

На Східну Україну звістку про відновлення Української держави понесли 6 тисяч націоналістів-бандерівців, яких розділили на три похідні групи. Перед ними стояло завдання творити українську адміністрацію та осередки ОУН. Найбільший осередок був на Дніпропетровщині (5 тисяч осіб), Кіровоградщині (1100 осіб), а також на Донбасі і в Криму.

Проголошення відновлення української державності Актом 30 червня 1941 р. мало історичне значення. По-перше, це змусило нацистів ще на початку окупації частково виявити свої справжні колонізаційні плани щодо окупованих земель на Сході, що розвіяло у значної частини українських політиків ілюзії про визвольну місію гітлерівських армій. По-друге, проголошення, а потім відважне відстоювання незалежницької декларації дало ОУН(Б) морально-політичну перевагу для того, аби очолити національний рух опору.

Актом 30 червня ще на початку війни було задекларовано бажання активної частини українського народу перетворити свою Батьківщину на суб’єкт міжнародної політики, а не лише на «мовчазне» поле бою чужих армій.

 
[]
Теги
Новини партнерiв
Схожi
Волинська трагедія
Історія
Волинська трагедія
Українсько-польське збройне протистояння досягло своєї кульмінації — 11 липня 1943 року сотні УПА напали на польські села, де вбили поляків та польсько-українські родини...
Леонід Кучма став другим Президентом України
Історія
Леонід Кучма став другим Президентом України
10 липня 1994 року Леонід Кучма набрав на виборах 52,15% голосів проти 45,06% чинного президента Леоніда Кравчука і став Президентом України...
Петро Сагайдачний - славетний гетьман Війська Запорозького
Історія
Петро Сагайдачний - славетний гетьман Війська Запорозького
9 липня народився український полководець та політичний діяч, гетьман Війська Запорозького, організатор походів проти Москви - Петро Сагайдачний...
Лесь Танюк. Все життя - Україні
Історія
Лесь Танюк. Все життя - Україні
8 липня 1938 народився Леонід (Лесь) Танюк, український режисер, сценарист, мистецтвознавець, перекладач, громадський і політичний діяч...
Московські війська розбиті вщент: Конотопська битва
Історія
Московські війська розбиті вщент: Конотопська битва
У битві під Конотопом війська гетьмана Івана Виговського за підтримки Кримського ханату 8 липня 1659 року завдали нищівної поразки московським військам...