[]

Зіно Давидофф: Як емігрант з Чернігівської губернії став засновником культового тютюнового бренду

Зіно Давидофф: Як емігрант з Чернігівської губернії став засновником культового тютюнового бренду

Цю людину сучасники називали продавцем хорошого життя. Будучи сином простого тютюнового торговця, він зумів перетворити процес куріння в мистецтво, постійно сповідуючи 4 головні принципи: гуманізм, елегантність, гумор та зваблення. І якщо до нього люди навіть не уявляли, що один тютюн може бути більш аристократичний ніж інший, то він це зробив, демонструючи клієнтам виключно естетичну сторону питання. Куріння його сигар майже автоматично символізувало приналежність до певного кола людей, до якого для більшості звичайних громадян потрапити майже неможливо. Ім'я цієї людини - Зіно Давидофф.

Народився Зіновій Давидов (в єврейському звучанні Зуселе-Меєр) в невеличкому містечку Новгород-Сіверський, що розташовувалося в Чернігівській губернії царської Росії. Сталося це 11 березня 1906 року в родині Гілеля Давидова і Рашель Орлової. Дуже скоро багатодітна єврейська сім'я переїхала до Києва, де старший Давидов став власником невеликого тютюнового магазинчика. Але і тут родина надовго не затрималася, виїхавши в 1911 році до Швейцарії, де Гілель також почав займатися продажем тютюнової продукції в Женеві.

З малих років Зіновій допомагав батькам, беручи участь в експериментах батька по змішуванню різних сортів тютюну. Надалі це стало сенсом всього його життя. Робота в батьківській лавці тривала до повноліття Зиновія, після чого батько вирішив відправити сина вчитися тютюновій справі до Латинської Америки. Це виявилося не такою простою справою, як здавалося. Справа в тому, що у єврейського сімейства були тільки паспорти громадян Російської імперії, якої до 1924 року вже кілька років, як не існувало. Сам же Зіно Давидофф (саме так на європейський манер він іменувався все життя) був володарем тільки тимчасової посвідки на проживання. Через це молодій людині вдалося отримати візу лише в посольстві Аргентини, та й то батько «розщедрився» лише на квиток в один кінець.

В країні юнак прилаштувався в якості різноробочого на тютюновій фабриці, однак тямущого хлопця примітили, і він перейшов в ранг закупівельників сировини. З Аргентини Зіно перебрався до Бразилії, а потім на Кубу, де деякий час особисто працював на тютюнових плантаціях, вивчаючи особливості його вирощування, а також процесу виробництва сигар.

Існує легенда, що саме Зіно Давидофф став першим європейцем, який викурив кубинську сигару. Переконавшись в якості даного продукту, він вирішив привезти сигари своєму батькові, проте стримуючим фактором виступив океан, який знаходився між ними. Висока вологість повітря при перевезенні могла повністю зіпсувати продукцію, перетворивши її фактично в красиво упаковану солому. Тоді він придумав помістити сигари в дерев'яну коробку, обладнавши її гігрометром, що дозволило контролювати вологість повітря всередині коробки. Так мимоволі їм був винайдений х'юмідор - спеціальний ящик для сигар, в якому постійно підтримується оптимальний рівень вологості.

Зіно повернувся додому, сповнений нових ідей. Насамперед він запропонував батькові почати продавати не сигарети, а кубинські сигари. Однак Гілель був надто обережним, та не поспішав приймати в долю власного сина. Зіно довелося найматися керуючим до іншого торговця. Через 2 роки молодий підприємець викупив за подвійну ціну цей магазин. Допомогло йому в цьому вдале одруження на Марті Меєр, дочці процвітаючого торговця. Згодом дівчина стала не тільки прекрасною дружиною, але і відмінним компаньйоном Зіно.

Молодий бізнесмен був шаленим трудоголіком. Він спочатку вирішив тримати свій магазин відкритим для клієнтів цілий рік, не оголошуючи вихідних днів. Майже 12 годин магазин був відкритий для клієнтів, але і це була не межа. Зіно готовий був обслуговувати покупців навіть вночі. Але найголовнішим було навіть не це, а те, що Давидофф моментально запам'ятовував своїх відвідувачів, а також бажані ними сорти тютюну. Для кращого збереження свого ніжного товару він зробив у себе перший в Європі кондиціонований підвал.

Однак справжнього розмаху справа Давидоффа отримала з початком Другої світової війни. Вчасно зорієнтувавшись, він оптом скупив всі європейські запаси кубинських сигар, перенаправивши, таким чином, їх продаж через свій магазин. Нейтральна Швейцарія тоді стала притулком для заможних клієнтів, причому, як з однієї, так і з іншої воюючої сторін. Зіно зумів догодити всім з великою користю для себе.

Друга вдала ідея спала йому на думку в 1946 році, коли він вечеряв в ресторані. Подивившись на карту вин, він придумав те, що раніше до цього ніколи не зустрічалось в практиці. Дуже скоро Давидофф відправився в торговий дім Grand Crusde Bordeaux, який виробляв дорогі вина «Шато», і звернувся з незвичайним проханням. Він попросив дозволу давати назви своїм сигар, аналогічні назвам їх кращих вин. Здивовані власники бренду погодилися, навіть не обговоривши для себе ніяких комісійних.

В результаті світ побачив цілу лінійку дорогих сигар з назвами, аналогічними кращим винним маркам Франції. Покупці відгукнулися на цю ідею, купуючи, наприклад, вино Chateau Latour, і викурюючи однойменну сигару. Але у Зіно були й інші сорти сигар, для яких тютюновий букет розробляв він сам. Ця продукція пропонувалася покупцям під маркою «Davidoff», причому, на кожній пачці красувався особистий підпис Зіно.

У 1970 році бізнесмен на прохання свого друга Ернста Шнайдера, продав йому магазин, ставши співвласником своєї ж компанії. Шнайдер відплатив Зіно добром, зробивши з нього не просто щасливого торговця тютюном, а світового тютюнового магната. Звичайно ж, для цього знадобилися кошти і час. І те, й інше у Шнайдера було, так як він завдяки вдалому одруженню став власником фірми «Max Oettinger Company».

З цього часу всі сигари і сигарети бренду «Davidoff» виготовлялись виключно на підприємствах цієї компанії. 

У 1990-х роках успішний бізнесмен зі скандалом закрив свій завод на Кубі і переніс виробництво в Домініканську республіку на сусідній острів Гаїті. З цього моменту саме сигари домініканського виробництва стали вважатися кращими в світі.

Слоганом для рекламної кампанії продукції «Davidoff» стала фраза «Коли знаєш, чого вартий». Зіно позиціонував свій товар як елітарний і ексклюзивний, як атрибут «хорошого життя». Він прагнув до того, щоб його сигари стали відображенням стилю життя і свідченням вишуканого смаку тих, хто їх обирає.

Він говорив:

«Ми використовуємо тільки кращий тютюн з різних врожаїв. А елегантна упаковка - мій подарунок клієнтам. Я пропоную найвищу якість, і мені хотілося б, щоб люди курили мої сигари з вдячністю».

В результаті він заробив клієнтуру, якою пишався: його сигари купували Ален Делон, Луї де Фюнес, Марлен Дітріх, Ротшильди, Онассіс, Джек Ніколсон і інші «багаті і знамениті».

Незабаром Зіно Давидофф відкрив 26 підприємств і 39 фірмових магазинів по всьому світу. Крім тютюнових виробів, він почав випускати коньяк і горілку, а пізніше під маркою «Davidoff» в продажу з'явилися окуляри, годинник, аксесуари зі шкіри, сорочки і духи.

Сьогодні його називають «продавцем хорошого життя». 

«Я все життя торгував мріями та ілюзіями. Мій батько міг би мною пишатися», - зізнався він незадовго до своєї смерті.

Зіно пішов з життя 14 січня 1994 року в своїй простій п'ятикімнатній квартирі серед меблів, куплених ним відразу ж після одруження.

А син шевця з Одеси Натан Шварц заснував інший всесвітньо відомий бренд - «Timberland». Перші кроки до створення бренду Timberland засновник компанії Натан Шварц зробив ні багато ні мало ... в 50 років. За довгі десятиліття роботи взуттьовиком син українського емігранта зібрав значний капітал і почав діяти. Через 18 років після реєстрації бренду The Timberland Company розмістила свої акції на нью-йоркській фондовій біржі.

[]
Теги
<
Новини партнерiв
Схожi
Львів’янка розповіла про життя та навчання у США
Люди
Львів’янка розповіла про життя та навчання у США
У 1990-х розпочалася і донині триває так звана четверта хвиля міграції з України. Із різних причин громадяни виїжджають за кордон у пошуках щастя - хтось повертається, а хтось уже ні...
Вупі Голдберг - 65. Одеське коріння, робота в морзі, комуна хіпі та інші парадокси «негарної красуні»
Люди
Вупі Голдберг - 65. Одеське коріння, робота в морзі, комуна хіпі та інші парадокси «негарної красуні»
Вона ніколи не була красунею, але при цьому користувалася успіхом у чоловіків і легко підкорювала всіх, хто знаходився в центрі її уваги...
 Харків'янка розповіла, як відкрила справу з виробництва зефіру у Польщі
Люди
Харків'янка розповіла, як відкрила справу з виробництва зефіру у Польщі
Українка Тетяна Чумак переїхала до польського Вроцлава три роки тому та відкрила власну справу...
Крамниця української вишиванки у Техасі
Люди
Крамниця української вишиванки у Техасі
Донеччанка Олена Джейкобз перетворила захоплення вишивкою в прибутковий бізнес і відкрила в техаському Далласі крамницю української вишиванки і прикрас...
Як українки вибились із прибиральниць у відомі модельєрки
Люди
Як українки вибились із прибиральниць у відомі модельєрки
Сестри Андріїв з Івано-Франківщини – заробітчанки, які попри складний початок змогли збудувати карколомну кар’єру за кордоном...