31 серпня народився один із перших українських політичних емігрантів, священик УПЦ Агапій Гончаренко

Агапій Гончаренко — це псевдонім. Народився наш герой як Андрій Гумницький у родині священика Української православної церкви (УПЦ), де пам’ятали про свого предка Івана Богуна в Кривині (тепер — Житомирська область) від 31 серпня 1832 року.

Закінчивши Київську духовну семінарію та прийшовши на службу до Києво-Печерської лаври, він отримав ім'я - отець Агапій.

Агапій обіймав посаду секретаря канцелярії, товаришував з Кулішем і Драгомановим, захоплювався віршами Шевченка. Все це сформувало його вільний і неприйнятний для Російської імперії світогляд. Тож згодом йому довелося емігрувати.

Щоб уникнути переслідувань, у 1860 році він виїхав до Лондона (Великобританія). Там узяв псевдонім Гончаренко, аби убезпечити рідних, що лишилися на батьківщині, від переслідувань.

На початку 1865 року Агапій Гончаренко прибув до Нью-Йорка (США), де розпочав свою діяльність з викладання грецької мови та справляння богослужінь грецькою й старослов'янською мовами для невеличких тодішніх російських та грецьких громад Америки.

Мрією Агапія було мати власну друкарню.

Задокументовано, що п. Гончаренко мав вплив на американських лідерів у справі купівлі Аляски.

І коли 1867 року Росія продала цей край Америці, американській владі були потрібні освічені люди, котрі могли б розтлумачити тамтешнім мешканцям нові закони. Тож нова влада Аляски уклала угоду з Агапієм про організацію російськомовних друкованих видань для жителів півострова.

Все своє життя п. Гончаренко боровся за людські права та кращу долю для всіх людей. Його дошкульне перо критикувало негідну поведінку російських чиновників і попів у Каліфорнії у часописі, який він сам заснував 1868-го, і примірники якого таємно надсилали до Сибіру.

Щоб американська армія могла порозумітися з корінним населенням Аляски, він вперше видав англо-російську граматику та словник.

Згодом він переїхав до Сан-Франциско (Каліфорнія).

Газета "Вісник Аляски" видавалася двічі на місяць, згодом - з додатком "Свобода" з публікаціями українською мовою. Примірники розходилися не тільки по Америці, але й таємно пересилалися до російського Сибіру.

З часом, будучи у віці, Агапій Гончаренко продав свою друкарню американцеві Генрі Джорджеві. Частину отриманих від продажу коштів він передав Смітсонському інституту у Вашингтоні та Бібліотеці Конгресу.

До кінця своїх днів Гончаренко разом із дружиною мешкав у передмісті Сан-Франциско. Похований він на фермі, яку занесено до офіційного списку історичних місць Каліфорнії (номер 1025).

Українці з району Затоки та Сакраменто довго добивалися в американського уряду, щоб поставити там пам’ятний знак, бо ще на початку ХХ ст. це був маєток п. Гончаренка, але оскільки деякі землі належали приватним особам, то справа рухалася повільно.

Нарешті 15 травня 1999 року колишній хутір Агапія Гончаренка було оголошено державним заповідником «Україна» та відбулося урочисте відкриття пам’ятного каменю, а згодом додалися й інформаційні стенди, які розповідають, ким був Агапій Гончаренко.

«Моя Ненька Україна і джерело козацтва, якоже фенікс, воскресне на добро людям, на вічну правду і волю. Поляки пекли нас живими, і тепер печуть їх москалі; небаром ввесь світ встане: згубити і великого, і малого і ім’я московське — варварів-людоморів — з лиця землі. З цею вірою я в останній раз закрию мої очі, і зіпну навіки», — написав 1 березня 1894 року у «своїй Україні», в Каліфорнійській країні Агапій Гончаренко.