У пошуках балансу: що думають країни Центральної Азії про війну росії проти України

У пошуках балансу: що думають країни Центральної Азії про війну росії проти України

Як країни Центральної Азії відреагували на російське вторгнення в Україну, чому тільки президент Казахстану публічно відмовився визнавати сепаратистські республіки Донбасу і які наслідки для країни це може мати, як війна вплинула на економічне становище самих країн Центральної Азії, і як зрештою позначиться на безпеці у регіоні. Про це Міжнародне французьке радіо (RFI) поговорило із французьким ученим-сходознавцем Адріаном Фовом.

RFI: Давайте почнемо з Казахстану і заяв Токаєва під час економічного форуму в Санкт-Петербурзі, тим більше, що в росії багато хто вважає, що Токаєв має бути в досить слабкому становищі після січневих подій і залежить від путіна, який, як деякі вважають, фактично врятував його режим. Як ви бачите цю ситуацію?

Адріан Фов: Дійсно, слова, використані Токаєвим, і те, що він прямо сказав, що Казахстан не визнає самопроголошені Донецьку та Луганську республіки і вважає їх квазі-державами, особливо цікаві тим, що це сталося через шість місяців після того, як він звернувся до ОДКБ, де велику роль відіграла саме росії. І те, що Токаєв під час цієї пресконференції наголосив, що позиція Казахстану однакова щодо Косова, Тайваню, Південної Осетії та Абхазії, все це для мене вписується в загальну логіку, яку ми спостерігали і в інших зустрічах глав пострадянських держав, починаючи з травня.

По-перше, це зустріч у рамках саміту ОДКБ у середині травня. Далі наприкінці місяця був форум країн Євразійського економічного союзу у Бішкеку. І Токаєв єдиний із п'яти глав держав (крім приймаючої сторони — RFI) особисто приїхав на цей форум. Казахстан офіційно у березні надіслав Україні тонни гуманітарної допомоги. А у травні було ухвалено рішення не проводити традиційний парад з приводу святкування Дня перемоги 9 травня. Тож цікаво спостерігати за цією дипломатичною активністю на різних рівнях.

І ще треба додати, що через кілька днів після виступу Токаєва в Санкт-Петербурзі 20 червня відбулося засідання Ради співробітництва Казахстан — ЄС. І я думаю, що з огляду на цей таймінг ми можемо також інтерпретувати висловлювання казахстанського президента як послання європейським партнерам.

Якщо резюмувати, чи можна сказати, що саме після подій січня Токаєв намагається затвердити своє лідерство всередині країни, зокрема й за рахунок такої зовнішньополітичної активності, а також позначити своє лідерство у Центральній Азії?

Щодо Центральної Азії я не знаю. Але, мабуть, його слова були адресовані і на внутрішню казахстанську аудиторію, яка стурбована заявами офіційних осіб у росії щодо північного Казахстану. Тож слова Токаєва слід розглядати, по-перше, як спробу заспокоїти казахстанське суспільство. По-друге, вони звернені до країн, які запроваджують санкції проти росії. І, нарешті, вони адресовані власне російській владі, яка має зрозуміти багатовекторність зовнішньої політики Казахстану, змушеного постійно шукати баланс.

Ще однією країною, де влада не посоромилася висловитися публічно, був Узбекистан. У березні міністр закордонних справ заявив, що його країна не визнає самопроголошених республік, і що Узбекистан підтримує мирний шлях вирішення всіх конфліктів. Щоправда, потім цей міністр пішов у відставку, і з того часу ми не чули офіційних заяв із Ташкента про війну в Україні. Як можна охарактеризувати сьогоднішню позицію Мірзієєва, і той факт, що, на відміну від того ж Казахстану, Узбекистан не входить ні до ОДКБ, ні до Євразійського союзу, чи робить це вільнішою його позицію щодо Москви?

Справді, позиція Узбекистану дуже особлива, тому, як ви вже сказали, він не бере участі у цих регіональних союзах. Але не можна забувати про дуже сильні зв'язки між росією та Узбекистаном. Насамперед тому, що в росії принаймні до 24 лютого було багато трудових мігрантів з Узбекистану, які пересилають гроші на батьківщину. Крім того, ведуться переговори про атомну електростанцію, яку росія пропонує побудувати в Узбекистані, та яка має дуже важливе значення для енергетичної безпеки країни.

Так, у березні ми бачили кілька публічних висловлювань, у тому числі зроблених відомими письменниками, які входять до офіційної Спілки письменників. І навіть у перші дні російського вторгнення в Україну на одному з центральних готелів Ташкента, готелі «Узбекистан» поряд із площею Аміра Тимура, проектувався український прапор. (Український прапор на готелі «Узбекистан» з'явився 16 лютого з нагоди святкування «Дня єднання України», заснованого президентом Зеленським у день, коли, за даними американської розвідки, мало розпочатися російське вторгнення в Україну).

І, зрештою, Узбекистан відіграє значну роль у міжнародній політиці регіону, зокрема у діалозі з Талібаном. Тому що це одна з країн, яка каже, що необхідно продовжувати вести переговори з Талібаном, і оскільки місто Термез є важливим прикордонним містом та перевалочним пунктом, через який йдуть торговельні та людські потоки. Тому позиція Узбекистану особлива.

І, крім того, Узбекистан — це перша чи друга країна в Центральній Азії за кількістю опозиційно налаштованих громадян, які переїхали [після 24 лютого] з росії, надовго вони там залишаться чи ні, це ми дізнаємося пізніше. Звичайно, до Узбекистану переїхало не так багато, як до Грузії, Вірменії чи Туреччини, але їх тут теж чимало.

На відміну від двох країн, про які ми щойно говорили, позиція Киргизстану від початку війни була дуже неоднозначною. Це пов'язано з економічною залежністю від росії, чи є інші фактори?

Звісно, ​​економічна залежність грає величезну роль. Киргизстан є членом Євразійського союзу, тому велика кількість товарів надходить із росії. Потрібно також пам'ятати, що близько мільйона киргизів — це трудові мігранти за межами країни і насамперед у рф. Киргизстан — це найбідніша з усіх країн, про які ми щойно говорили, найменш населена з усіх. І, відповідно, найвразливіша. Але при цьому не варто перебільшувати її залежність від росії. Тому що близько 30% зовнішнього боргу Киргизстану фінансується Китаєм, китайськими державними банками. Тому економічна залежність тут є відносною, є й інші міжнародні гравці.

Можливо, у плані безпеки залежність сильніша. Усі силові структури країни історично дуже тісно пов'язані з росією. І, звичайно, Киргизстан, як і Казахстан, також є членом ОДКБ. І це також дуже важливо.

Нещодавно владімір путін їздив у своїй першій закордонній поїздці з початку війни, і першою країною став Таджикистан. Москва обіцяє Таджикистану членство в Євразійському союзі і, мабуть, сподівається на жести підтримки у питанні війни. При цьому з Душанбе ми не чули жодної офіційної заяви. У чому гра Рахмона? Чим він ризикує, якщо якось висловиться з цього питання?

Дійсно, ми нічого не чули (з Таджикистану). Але слід сказати, що там складний внутрішньополітичний контекст. Крім того, також багато вихідців з Таджикистану працюють у росії, економічні зв'язки дуже сильні. У березні ми бачили масове скасування рейсів, і багато мігрантів не змогли приїхати на заробітки до росії. Також у березні ми говорили про зниження, здається, на 30% переказів від трудових мігрантів із росії до Таджикистану. Але, з іншого боку, у Таджикистану аналогічна Киргизстану ситуація щодо фінансової залежності від Китаю.

Нарешті, щодо безпеки, щоб добре контролювати кордон з Афганістаном, Таджикистан потребує збереження значної військової присутності росії. Це офіційно розгорнута в Таджикистані 201 російська військова база, але також і навчання прикордонників, і присутність російських прикордонників на таджицько-афганському кордоні. Так що йдеться про дуже тісне співробітництво та велику залежність від Москви.

Але навіть незважаючи на таку сильну залежність Таджикистану від росії, ми не чули жодного слова підтримки з боку Душанбе з приводу дій росії в Україні.

Справді, якщо подивитися на голосування щодо резолюції на Генасамблеї ООН 2 березня, Таджикистан опинився серед країн, що утрималися. Тоді як Туркменістан та Узбекистан не брали участі взагалі у голосуванні щодо цієї резолюції. Отже, тут ми бачимо зміну позиції Таджикистану, який у 2014 році під час голосування за резолюцію, що засуджує анексію Криму, не брав участі у голосуванні. І незважаючи на те, що зрештою це просто два різні способи не займати чийсь бік, але таки є невеликий нюанс.

Нам залишається Туркменістан, де початок війни співпав із переходом влади від батька Бердимухамедова до сина Бердимухамедова. Зрозуміло, що Туркменістан традиційно дотримується своєї політики нейтралітету, але що можна сказати про стосунки між Ашхабадом та Москвою з одного боку, та Ашхабадом та Києвом — з іншого?

Справді, внутрішньополітичний контекст, пов'язаний із виборами, відіграв свою роль. Але ще треба розуміти, що тут ми говоримо про країну, звідки дуже важко отримувати інформацію, тому складно давати якісь оцінки крім того, що Ашхабад виявляє стриманість, відповідно до своєї доктрини про нейтралітет у зовнішній політиці. Наскільки я знаю, Туркменістан був відсутній під час голосування щодо резолюції 2 березня [на Генасамблеї ООН], яка засуджувала російську агресію в Україні. Щодо відносин Ашхабада з Україною, у мене немає абсолютно жодної інформації, на якому вони рівні.

Ми говорили про реакцію влади країн Центральної Азії, але що можна сказати про реакцію громадянського суспільства? Ми бачили антивоєнні демонстрації в Казахстані на початку війни, демонстрації в Киргизстані, як на підтримку України, так і росії, доки уряд не заборонив усі види акцій, пов'язаних із цією темою. Чи залишається це питання на порядку денному у громадських дискусіях у країнах Центральної Азії, чи це щось дуже далеке?

Я думаю, що в Казахстані та в Киргизстані є визначена поляризація громадської думки, в тому числі і за віковим критерієм. Крім тих мітингів, про які ви вже згадали, можна також згадати у Киргизстані акції з червоною фарбою на воротах російського посольства у Бішкеку, а також збирання гуманітарної допомоги для України від громадянського суспільства в Киргизстані.

Різні покоління по-різному дивляться на те, що відбувається. Чим старші люди, тим більше вони схильні підтримувати Росію чи просто критично ставитися до Заходу, і вони розглядають ці події у контексті глобального протистояння із західним світом. Навпаки, молодші люди, освічені міські жителі здебільшого налаштовані про-українськи або принаймні антипутінські. Але це моє поверхове спостереження, яке потребує більш детального та методологічного аналізу.

Ще один важливий аспект — вплив війни на економіку країн Центральної Азії. З одного боку, падіння курсу національних валют на початку війни та інфляція, з іншого — можливості, які відкриваються через російський «паралельний імпорт»… Чи бачите ви якісь економічні наслідки на мешканцях регіону?

Економічні наслідки тут відчули дуже швидко, насамперед через падіння курсу національних валют. Але в деяких країнах слідом за російським Центробанком місцева влада також пішла на заходи щодо обмеження волатильності і ситуація трохи покращала. Але ціни на багато товарів, насамперед, на продовольчі, сильно зросли, також сильно зросли тарифи на транспорт, ціни на житло і таке інше. Просто як один приклад — у Киргизстані вартість звичайного паперу зросла вдвічі, тому що значна частина паперу імпортувалася з росії. Це вплинуло і на книговидання.

Другий важливий наслідок для економіки пов'язаний з мігрантами — росіянами, які після початку війни вирішили виїхати з росії і багато з них, можливо, тимчасово, влаштувалися в Центральній Азії. І це насамперед люди з так званого креативного класу, з IT-сфери, ті, хто може собі дозволити працювати віддалено.

І ще, звичайно, слід зазначити наслідки для банківської сфери. Росіяни зіткнулися з проблемами у використанні банківських карток, у здійсненні переказів і почали відкривати рахунки у зарубіжних банках, зокрема, у країнах Центральної Азії.

Зрештою, останнє питання — це проблема з безпекою. Три із п'яти країн регіону є членами ОДКБ. Чи є побоювання, що одного дня росія зможе попросити своїх союзників приєднатися до «спецоперації», наприклад, під приводом влучення бомб на територію росії? І інший аспект — це ситуація з безпекою в самому регіоні, де багато країн мають спільний кордон з Афганістаном, і чи є побоювання, що в якийсь момент росія не зможе прийти на допомогу в разі потреби?

Це гарне питання. Я не дуже знаю про занепокоєння щодо можливої ​​допомоги росії у разі загрози країнам Центральної Азії. Але, використовуючи цей останній приклад із Казахстаном, ми бачимо, що, незважаючи на те, що сталося, Токаєву, здається, вдалося виграти протистояння, отримавши допомогу від ОДКБ.

Що стосується допомоги росії у відповідь, то в тексті Договору про колективну безпеку прямо прописано, що допомога надається у разі зазіхання на суверенітет однієї з країн Організації. Тоді як тут ситуація прямо протилежна. Навіть згідно з офіційним російським дискурсом — це «спеціальна військова операція на території України».

 

[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/root\/images\/house1.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":""}]
Теги
Схожi
Прийнятий восьмий пакет санкцій Євросоюзу проти рф: «незаконна анексія» вийде росії боком
Світ
Прийнятий восьмий пакет санкцій Євросоюзу проти рф: «незаконна анексія» вийде росії боком
Прийняті санкції вводять у законодавство ЄС основу для обмежень цін на нафту та перекривають можливості транспортування російської нафти до ЄС через треті країни...
Стала відома дата коронації Чарльза ІІІ та Камілли-Розмарі Маунтбеттен-Віндзор
Світ
Стала відома дата коронації Чарльза ІІІ та Камілли-Розмарі Маунтбеттен-Віндзор
Монарх буде коронований разом зі своєю дружиною, королевою-консортом Каміллою наступного року...
Російська тактична ядерна зброя є небезпечною як для України, так і путіна - NYT
Світ
Російська тактична ядерна зброя є небезпечною як для України, так і путіна - NYT
Питання тільки в тому, чи скористається путін своєю тактичною ядерною зброєю...
«Ми нікого не вбиваємо і нікуди не посилаємо своїх військових» - Лукашенко пояснив участь Білорусі у війні рф проти України
Світ
«Ми нікого не вбиваємо і нікуди не посилаємо своїх військових» - Лукашенко пояснив участь Білорусі у війні рф проти України
За його словами, участь Білорусі полягає в тому, щоб «не допустити поширення цього конфлікту на територію Білорусі»...
Північна Корея підтримала анексію росією окупованих українських територій
Світ
Північна Корея підтримала анексію росією окупованих українських територій
Глава департаменту міжнародних організацій МЗС КНДР Чо Чхоль Су виступив на захист проведених на окупованих українських територіях «референдумів» як цілком легітимних...