Святополк Окаянний. Кривавий шлях до київського князівства
Святополк народився близько 979 року і був сином Ярополка та колишньої грецької черниці, яку свого часу взяв у полон Святослав Ігоревич під час своїх походів на Візантію, і одружив на своєму синові. За кілька місяців до його народження між спадкоємцями Святослава розпочалась війна за спадщину, в ході якої Ярополк був підступно вбитий за наказом Володимира Великого, а його вагітна дружина стала наложницею Київського князя. Тим не менш, Святополк був усиновлений і по вісімнадцятилітті отримав у володіння Турівське князівство, а ще через рік одружився з дочкою польського короля Болеслава Хороброго.
на фото: великий князь Володимир
Незадовго до смерті Володимира Святополк за підтримки свого тестя почав готувати змову проти нього, за що був ув'язнений. За наполяганням Болеслава його вдалось звільнити і Святополк отримав уділ у Вишгороді під Києвом. Виступ проти батька готував і другий син Володимира, Ярослав, який княжив у Новгороді.
Імовірною причиною невдоволення братів було бажання Володимира передати київський престол молодшому сину Борису, князю ростовському, який на момент смерті Володимира 15 липня 1015 року перебував у поході проти печенігів. Розуміючи хисткість свого положення, Святополк почав з підкупу київських бояр та міщан і готував змову проти братів. Він відіслав назустріч Борису довірених вишгородських бояр з новиною про смерть батька.
на фото: Святополк Окаянний. Художник В. Шереметьєв
30 липня (24-го за старим стилем) 1015 року, коли Борис повертався з походу і розбив табір біля Переславля на ріці Альта, він був заколотий списами, після чого його тіло було привезене до Вишгорода, де 25-літнього князя поховали в церкві св. Василя. До кінця 1015 року було вбито ще двох братів Святополка — муромського князя Гліба і древлянського Святослава, — за що «Повість минулих літ» назвала його Окаянним.
Згідно з іншою версією у Святополка не було підстав убивати братів, які визнавали його право княжити в Києві. Натомість вбивць підіслав інший брат, Ярослав (у майбутньому — Мудрий), який за ісландською «Сагою про Еймунда» найняв сорокатисячну варязьку дружину для захоплення Києва. Він виступив у похід в 1016 році з новгородським та варязьким військом і восени розбив Святополка у битва біля Любеча (тепер — Чернігівська область), який був змушений рятуватись втечею до свого тестя Болеслава, а Ярослав Мудрий вступив у Київ і був проголошений Великим князем київським.
на фото: князь Святополк Володимирович
Через два роки Святополк і Болеслав з польськими військовими загонами при підтримці німецьких й угорських найманців виступили проти Ярослава і вщент розбили його у битві над Бугом (поблизу сучасного містечка Грубешів в Люблінському воєводстві, Польща). Ярослав з кількома дружинниками утік до Новгорода, а Святополк Окаянний увійшов у Київ, де розмістив польські війська. Предслава, улюблена сестра Ярослава Мудрого, яка першою повідомила його про смерть Бориса, була вивезена до Польщі, де стала наложницею Болеслава Хороброго.
Через рік на пожертви новгородців Ярослав зібрав нове військо, з яким 24 липня 1019 року у битві на ріці Альта, на тому ж місці, де три роки перед тим був убитий Борис, розбив Святополка, підтримуваного печенігами. Подальша його доля невідома, а при Ярославі Мудрому, який вдруге почав княжити в Києві, було зроблено все, щоб Святополк Окаянний увійшов в історію як братовбивця, — в 1019 році за наказом Ярослава Мудрого було розшукано тіло Гліба і перепоховане поруч з Борисом. Після пожежі, яка через 50 років знищила дерев'яну церкву Святого Василя, останки Бориса і Гліба були перенесені в нову кам'яну, а самі брати були канонізовані як страстотерпці і стали першими святими руської церкви. Борис під іменем Роман Руський і Гліб під іменем Давид Польський також входять до списку святих Римо-Католицької церкви.
