[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/images\/8-48452299.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":"https:\/\/ukrrain.com\/blogi\/tetyana_danilenko.html"}]

Про суржик

Про суржик
«Я не переходжу на українську, бо буду помилятися. Не хочу говорити суржиком, тому далі говорю російською».
Скільки разів доводилося це чути!
 
Або так: «Ето не украінскій, ето суржик, ілі гаварітє на літєратурном украінском, ілі не випендрівайтесь і гаварітє уже по-рускі».
 
Завжди дивувало, як деякі захисники російської мови переймаються ідеальною «чистотою» мови української!
 
Російською можна говорити на різних діалектах і соціолектах, вживати жаргонізми, свідомо і не свідомо помилятися — жодних проблем. Але українською можна говорити лише «ідеальною літературною», причому не ясно в чому ж полягає «ідеал».
 
Якщо людина з Галичини і говорить так, як там прийнято — це діалектизм, тому це «суржик», все, це вже не українська. На Закарпатті, Волині, Слобожанщині, Центральній Україні свої діалектизми, це вже теж все «не українська», тому давайте вже по-русски.
 
Німецькій, французькій, англійській та будь-якій іншій мові можна мати діалекти і безліч різновидів та акцентів, але українській не можна. Це все «суржик», тому говорити нею взагалі не бажано і небезпечно.
 
А правда полягає в тому, що літературний стандарт будь-якої мови — це певний теоретичний конструкт, який по-перше весь час змінюється, по-друге у живій розмовній мові в чистому вигляді на 100% майже ніколи не зустрічається. Він потрібен перш за все для стандартизації письма, але і тут є купа нюансів, винятків та особливостей.
 
Я в жодному разі не про те, що не треба намагатися говорити і писати без помилок. Я про те, що концепт «суржика» в Україні — концепт політичний, покликаний надалі утримати панівний статус імперської мови та культури.
 
Тому, не бійтеся, переходьте на українську!
[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/2\/273\/1196\/images\/8-7f2b7.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":"https:\/\/ukrrain.com\/blogi\/tetyana_danilenko.html"}]
Теги
Iншi дописи автора
Кілька слів з нагоди дня народження третього Президента України Віктора Ющенка 
18 лютого 2014 року. Якби тоді ми не встояли...
Московська агентура обіцяє «масові протести», але нічого не буде
Ще раз про Крути: розставимо крапки над «і»