Про поліцейських, ломбарди, парки і собак, яких насправді нема

Уздовж парку йдуть двоє патрульних поліцейських і з ними, чомусь, двоє з Нацгвардії. А у мене грайливий настрій. Підійшов. Привітався.

Поцікавився де найближчий ломбард.

Вони на мене так сумно подивилися і поліцейський мені сказав, що по-перше він мене впізнав по зачісці і голосу, а по-друге я вже не перший, хто це запитує і їм вже не смішно. Після чого порекомендували за подібною консультацією звернутися до того ідіота, який дозволив роботу ломбардів.

Побалакав з ними ще пару хвилин. Запитав, що сьогодні було найоригінальнішим. Сказали, що самими винахідливими були дві дівчини з повідцем, які сказали, що їхній собака втік у парк і їм потрібно його знайти. Я поцікавився, чому вони впевнені в тому, що собака не тікала. Всі четверо засміялися і той же поліцейський мені відповів:
- Так вони навіть цінник не зняли із повідка.

На тому і попрощалися. А ви бережіть себе і не хворійте!