Мова. Київська класика жанру у сфері послуг

Мушу визнати - таке зараз трапляється значно рідше, ніж років 10 тому. І тим не менше...

Спілкуюся з дівчиною на касі, роблю замовлення. 10 моїх реплік українською — десять її відповідей російською. Дівчина відвертається і не відходячи від каси звертається до своїх колег на кухні українською: «Хлопці, давайте вже швидше робіть ту піцу!».

Розговорився з дівчиною, вона в побуті україномовна, але на касі в неї просто стояв блок на українську, якийсь неусвідомлений страх говорити з клієнтом рідною мовою, навіть якщо він до неї українською.

Так працюють колоніальні комплекси, вироблені десятиліттями психологічного та фізичного терору.

Або ще приклад. Років так само з десять тому. Приходить до нас в офіс дівчина і розповідає, як їй відмовили у працевлаштуванні офіціанткою в ресторані. Причину сказали прямим текстом — «нашим посєтітєлєм будєт нєкомфортно, єслі іх будєт абслужівать афіціант с украінскім акцентом». Тобто вже не лише українською «некомфортно», дєвушка, вам слєдуєт поработать над сваім праізнашенієм.

Ми роботу з рестораном провели, вони навіть з переляку одні з перших у своєму гламурному сегменті зробили україномовне меню. 

За моїми спостереженнями, саме сфера послуг довгий час була осередком найпослідовнішої побутової русифікації та українофобії, десь на рівні з професійним спортом. Останніми роками ситуація трохи покращилась, але без тиску вона не виправиться кардинально.

Це як з україномовним дубляжем. 15 років тому його ввели, і який стояв вой на болотах! В кіно ніхто не буде ходити, у нас нєт школи качєствєнного пєрєвода, ето насіліє і т.д. А тепер вже ніхто і не згадає, що колись не було української мови в кінотеатрах від слова взагалі. Всі звикли, все ок, а якість україномовного дубляжу значно краща за російську.

Тут буде так само, але треба не розслаблятися.