«Дипломатична перемога»: що Туреччина виграла від угоди щодо українського зерна?

Цього тижня перші з початку війни суховантажні із зерном вийшли з портів України, тим самим давши миру надію на вирішення світової продовольчої кризи. Це стало можливим завдяки стамбульським угодам, підписаним у Туреччині 22 липня: очевидну вигоду від нього отримує як Україна, яка розпочала експорт свого зерна, так і країна-агресор, яка добилася зняття низки санкцій. Анкара ж закріпила свою роль посередника між росією та Україною на міжнародній арені, а президент країни Реджеп Ердоган сподівається підвищити свій рейтинг перед виборами, що відбудуться у 2023 році.

Угода щодо експорту зерна з України — один із рідкісних чи навіть єдиних випадків у цій війні, коли домовленості дозволяють виграти всім сторонам.

Москва завдяки документу, підписаному у Стамбулі, домоглася зняття невеликої частини санкцій, які торкалися сільськогосподарської сфери. Тепер вона зможе продати власне зерно за високими цінами, що встановилися на світових ринках. 

Експорт російського зерна формально не підпадав під міжнародні санкції саме для того, щоб уникнути продовольчої кризи. Однак обмеження, що стосуються механізмів оплати та страхування суден, за словами представників галузі, серйозно ускладнили експорт зерна — йдеться про «приховані» санкції. При цьому росія сама обмежила вивезення власного зерна із країни з 15 березня до кінця червня, пояснивши це захистом російських споживачів.

За даними ЗМІ, «приховані» санкції, що діяли, не завадили росії вивозити вкрадене на окупованих територіях зерно до Сирії та регіонів рф.

Для України фінансова та політична вигода від Стамбульських угод є очевидною, хоча вийти на довоєнний рівень експорту зерна з країни буде непросто. До серпня зерно з України вивозили лише через порт Констанца у сусідній Румунії — і для чорноморського порту це було логістичне вивезення. Порівняно великі обсяги експорту викликали пробки із вантажівок та залізничних вагонів. На початок липня з початку військового вторгнення через Констанцу пройшло 242 тисячі тонн українського зерна — це трохи більше відсотка від загального врожаю минулого року, стверджує Deutsche Welle з посиланням на керівництво порту.

Крім того, успішна реалізація стамбульських домовленостей дозволить розвантажити склади та елеватори для наступного врожаю. Очікується, що він складе до 65 мільйонів тонн, що на 40% менше від минулорічного. Аграрії побоюються, що потужностей восени може не вистачити на 5–15 мільйонів тонн, що спричинить втрату зерна, хоча фермери й розглядають альтернативні способи зберігання.

Анкарі угоди дозволять отримати як економічну, і політичну вигоду.

Реджеп Тайіп Ердоган закріпив свою «нейтральну» позицію у війні росії проти України.

Незабаром після 24 лютого Туреччина засудила вторгнення, але так і не приєдналася до санкцій проти Москви, захистивши, за словами речника президента Ібрагіма Калина, власні економічні інтереси. При цьому безпілотники Bayraktar, які успішно використовуються Україною, якими цікавилися в Москві, так і не надійшли до росії, а голова компанії-виробника сказав, що рф їх ​​не отримає «ніколи».

Тепер «активний нейтралітет» Туреччини дозволив владі вести переговори з обома сторонами конфлікту. Анкара зарекомендувала себе як надійного партнера країн Заходу та фактично рятівника українського зерна, але Ердоган залишився одним із небагатьох політиків, який готовий вести діалог із путіним.

Так Туреччина може продовжувати партнерство з росією у різних галузях економіки. Країна закуповує в росії майже половину всього газу, що імпортується, будує велику і важливу для своєї енергетики АЕС «Аккую» за допомогою «Росатому» і, як і раніше, приймає російських туристів. На відміну від низки країн ЄС, Туреччина погодилася платити за газ рублями після чергової зустрічі путіна та Ердогана.

Позиція одного з головних медіаторів у регіоні дозволяє Ердогану все частіше порушувати на переговорах іншу тему — ситуацію на півночі Сирії. Військову операцію проти формувань курдів у цьому регіоні обговорювали у Тегерані за участю путіна. Для початку атаки та створення 30-кілометрової зони безпеки Ердогану потрібна згода Кремля, яка тримає в регіоні серйозну групу ВКС.

Для Ердогана це посилення своєї ролі на міжнародній арені ще й спроба збільшити свою популярність серед виборців. На тлі високої інфляції, що сягає 79%, президент Туреччини втрачає популярність. Його діяльність, згідно з липневими опитуваннями, не підтримує трохи більше половини населення (53%). Президентські вибори відбудуться у червні 2023 року.