День взяття Бастилії

Через сто років, коли в 1890 році Франція вирішила офіційно заснувати головне національне свято з нагоди остаточного затвердження в країні влади і цінностей Третьої республіки, варіанти його дати викликали багато суперечок.

Відтоді у Франції воно відоме просто, як 14 липня або як Національне свято (La Fête Nationale). І лише в англомовних країнах і ряді інших держав свято називають Днем взяття Бастилії.

У 2020 році через пандемію коронавірусу традиційні урочистості пройдуть в скороченому форматі. Однак авіашоу і парад в Парижі все ж заплановані: на церемонії очікується 2000 учасників і 2500 гостей. Під час свята висловлять подяку медичному персоналу і всім, хто був мобілізований на боротьбу з COVID-19, включно з військовими.

Крім того, на церемонію запрошені міністри охорони здоров’я чотирьох країн, лікарні яких приймали французьких пацієнтів з коронавірусом: це Німеччина, Швейцарія, Люксембург і Австрія.

З нагоди Дня взяття Бастилії до вашої уваги декілька фактів, пов’язаних з 14 цим святом.

на фото: Бастилія перед революцією

1. На момент штурму Бастилії в ній було всього сім в’язнів, одним з них міг бути Маркіз де Сад

Фортеця Бастилія була зведена в XIV столітті як одна з численних фортифікаційних веж, що оточували Париж. Однак до початку Великої французької революції вона стала найвідомішою в’язницею для політв'язнів і символом репресій монархізму.

У XVIII столітті за гратами в Бастилії побували багато знаменитостей, публіцисти, книжкові торговці, філософи, включно з Вольтером.

Всього за 10 днів до штурму і взяття Бастилії її вимушено залишив ще один відомий в’язень — скандальний аристократ і письменник Маркіз де Сад. Коли в 1789 році в Парижі спалахнуло масове повстання, де Сад 2 липня прокричав з вікна своєї камери, що в Бастилії б’ють заарештованих, і закликав революціонерів звільнити їх. За це 4 липня де Сада перевели в психіатричну лікарню Шарантон, заборонивши йому забрати книги і рукописи.

А вже 14 липня Бастилія впала під натиском повсталих. На момент штурму в фортеці-в'язниці було всього семеро в’язнів, хоча дані про їхні особи різняться. Відомо, що жоден з них не був значною політичною фігурою — імовірно, кілька були засудженими фальшивомонетниками, ще частина — душевнохворими.

2. Батько-засновник США Томас Джефферсон був у Парижі в день взяття Бастилії і підтримав революцію

На момент подій 1789 Томас Джефферсон, один з авторів Декларації незалежності Сполучених Штатів і третій президент США, працював американським послом у Парижі (в 1785−1789 роках). Він жив на Єлисейських Полях, гаряче співчував французьким революціонерам і, хоча не був присутній при взятті Бастилії особисто, написав докладний лист про цю подію ще одному з батьків-засновників США Джону Джею, дипломату і міністру закордонних справ США. У своєму щоденнику Джефферсон також згадав, що в серпня 1789 зробив пожертву вдовам загиблих під час штурму Бастилії.

3. Ключі від Бастилії все ще існують

Відому фортецю-в'язницю зруйнували вщент вже в перші роки після штурму. Однак кілька ключів від Бастилії досі зберігаються по всьому світу.

В Америку ключ від Бастилії відправив француз Жильбер Лафайєт (Маркіз де Лафайєт) чия доля тісно пов’язана зі США. У 1770-х він брав участь у Війні за незалежність США — спочатку в ролі начальника штабу Континентальної армії (фактично ад’ютаната Джорджа Вашингтона), а потім і як командувач Північною армією.

До початку Великої французької революції Лафайєт повернувся в рідну Францію. Після штурму Бастилії король призначив вкрай популярного серед французів Лафайєта командувачем Національною гвардією, що відповідала за порядок у Франції. Так в його руках опинилися ключі від Бастилії. У березні 1790 року Лафайет відправив один з них як символічний подарунок Джорджу Вашингтону.

Ключ зроблений з кованого заліза і важить близько 500 г. Лафайєт стверджував, що це головний ключ від фортеці-в'язниці.

Ще один можливий ключ від приміщень Бастилії зберігається в колекції лондонського музею мадам Тюссо. Є припущення, що його привезла до Британії сама Марія Тюссо. Відомий скульптор, автор воскових фігур і масок жила і працювала при дворі у Версалі, через що її затримали і навіть засудили до страти французькі революціонери. Згодом вирок скасували — Тюссо погодилася робити посмертні маски знакових страчених часів французької революції.

4. Парад в Парижі — найстаріший і найбільший у Західній Європі

Традиція масштабного відзначення 14 липня була покладена в 1880 році, коли цю дату заснували у Франції як офіційне національне свято. Перші чотири десятиліття формат урочистостей варіювався, найчастіше їх проводили в Булонському лісі.

Однак з 1918 року парад уздовж Єлисейських полів в Парижі за участю військових проводять регулярно, з нечастими перервами на історичні катаклізми на кшталт Другої світової війни. Однак і в роки окупації Парижа нацистами учасники французького Опору 14 липня організовували урочисті марші в Лондоні.

Архівний відеозапис урочистостей 1958 року:

5. Один з концертів до Дня взяття Бастилії встановив історичний рекорд

У 1979 році концерт на площі Згоди в Парижі з нагоди 14 липня став першим в історії масових шоу, коли число глядачів сягнуло 1 млн осіб.

Хедлайнером концерту був французький музикант і композитор Жан-Мішель Жарр, який був також відомий як автор і постановник грандіозних музично-світлових шоу. Його історичне досягнення в День взяття Бастилії пізніше внесли до Книги рекордів Гіннеса.

6. За останні 20 років у День взяття Бастилії сталося кілька трагедій

Найбільша з них трапилася в 2016 році в Ніцці, коли туніський терорист Мухаммед Лахуаедж Булель, перебуваючи за кермом фури, пізно ввечері в'їхав у натовп людей на Англійській набережній. Головний променад Ніцци був сповнений людьми, що святкували День взяття Бастилії, тому число жертв теракту виявилося величезним: 86 загиблих і понад 400 поранених. Терориста застрелили поліцейські.

У День взяття Бастилії у Франції нерідко відбуваються і масові заворушення. Найбільші з них трапилися 14 липня 2009 року, коли в передмісті Парижа було спалено понад 300 автомобілів. Так місцева молодь висловлював свій гнів у зв’язку з недавнім епізодом: за кілька днів до свята молодий алжирець Мохамед Бенмуна, який перебував під вартою в поліції, помер в камері. Поліція заявила про самогубство, проте сім'я не повірила офіційній версії.

7. Еммануель Макрон порушив багаторічну традицію 14 липня, але в 2020 році повертається до неї

Протягом багатьох років 14 липня французькі лідери давали традиційне велике інтерв'ю або зверталися до народу схожим чином, через «програмні» заяви для преси. Традиція практично не переривалася з часів президента Франції Валері Жискар д’Естена (1974−1981), відзначає RFI.

Однак в 2017 році, в рік свого обрання, Еммануель Макрон відмовився від такого інтерв'ю.

«Ми вирішили вибрати більш урочисту форму, — заявило тоді газеті Le Monde джерело в Єлисейському палаці. — Думки президента занадто складні для гри в запитання і відповіді з журналістами».

Крім того, президент Франції традиційно буде присутній на військовому параді на честь свята.