Читайте українською - радять бук-ділери. Книги MustHave
Книгарні і бібліотеки України відзначають на початку 2020 року сплеск інтересу до української книги. Йдеться не лише про українських авторів, а й про українські переклади світової літератури.
Самі бук-ділери пропонують до уваги читачів цілу низку популярних нині творів. Український Дощ приєднується до цих рекомендацій і радить своїм читачам прочитати наступні книжки.
“Рубали ліс” Лариси Крушельницької - спогади галичанки, які охоплюють драматичне для України ХХ століття та на прикладі долі двох родин відображають історію всієї країни - від Львова до Харкова.
Поневіряння галичан під владою Польщі, жахливі сталінські репресії, страшні у своїй беззмістовності - все це, побачене очима, спершу маленької дівчинки, а згодом молодої жінки, надає книзі ще більшого драматизму. Попри все, книга сповнена оптимізму і віри в те, що рано чи пізно всі поневіряння закінчаться, а на нашу землю прийде такий довгожданий мир. Але мир тільки за нашими правилами, бо коли ми схиляємось перед кимось, це вже капітуляція.
Захоплива детективна повість молодого письменника з Кременця з цікаво закрученим сюжетом і яскраво вималюваними персонажами “Вбивство в бібліотеці на Ринку, 9” Віктора Янкевича це також свого роду промоція бібліотеки, де й розгортаються трагічні події.
Серед вигаданих персонажів тут є і реальні – директорка цієї бібліотеки і її заступниця виступають під своїми прізвищами, а також відомі львівські письменники. І найцікавіше, що до останніх сторінок читач не здогадується, хто ж все-таки вбивця.
Роман “За спиною” Гаськи Шиян - про жінку, яка має право жити, любити і отримувати задоволення від життя і шукати собі до пари партнера, який буде відповідати її потребам. Світ головної героїні руйнується через призов та війну, яка багато чого змінює. У книзі можна побачити багато Львова із його стереотипами, традиціями і умовностями, упередженнями і світом ярликів, але і без шарму туристичного міста, без запаху кави, перенасиченого айтішниками і переселенцями.
“Роман наповнений таким соковитим і смачним реальним сексом який описаний гарно і легко. Він - про дім, затишок, захист, впевненість, пріоритети водночас і про другорядність. У книжці майже засуджується воєнний героїзм, та героїка, яку надає військовим суспільство. Відкривається рана – посттравма психологічна і фізична”, - описують роман бібліотекарі.
Бук-ділери також рекомендують до прочитання одразу дві книги Сергія Жадана - “Життя Марії” та “Інтернат”. Першу книгу називають чтивом на всі часи, де хоч і немає рекомендацій по виживанню на безлюдному острові, але яка убезпечить душу, бо: "Тому, хто боїться - потрібна віра. Тому, хто любить - достатньо пам'яті".
Твір “Інтернат” - це про місце, де живуть чи то пак співіснують разом люди, які хоч і мають близьких, але вони радше стали далекими. Жадан, типово пише про близьких до реального життя людей - головного героя Пашу, який намагається забрати додому з інтернату племінника, бо лінія фронту все ближче, і шансів на возз’єднання родини усе менше.
Книга ставить важливі до осмислення питання: чи можна за три дні пройти через лінію фронту та переосмислити життєве кредо і чи має право голосу той, хто у важливий момент замість режиму “Батьківщина” переключився на інший - “Інтернат”. Роман уже переклали п’ятьма мова, і він важливий не лише для українців, які опинилися у стані війні, але й для кожного мешканця планети, який хоча б раз замислився над питанням самоідентифікації.
Ще одна цікава книга, яка спонукає до роздумів - “Попутники” Ганни Терянік, військової волонтерки-перевізниці, яка разом із друзями возила поранених до шпиталів Дніпра.
Саме її бойові та життєві попутники стали головними героями книги. Особливо рекомендується до прочитання "втомленим від війни".
Фредрік Бакман “Чоловік на ім’я Уве” та “Моя бабуся просить вибачити” - це твори про “сміливість жити”, про необхідність розколоти твердий горішок і побачити, яка у нього серединка. За словами бібліотекарів, у першій історії, ви дізнаєтесь про чоловіка на ім'я Уве, який може довести до сказу продавчиню, вимагаючи знижки на квіти, але потім будете плакати, коли читатимете, як він довбає промерзлу землю на могилі своєї дружини, щоб посадити саме цей вазон. І повторює ось цю процедуру щодня ось вже півроку.
Героїня іншої книги Бакмана - Брітт-Марі постійно змінює шафки, в яких ховає чоловікові предмети для гоління, бо тоді він вимушений просити її про допомогу, а їй так хочеться, щоб він вимовляв її ім'я! Фахівці зазначають: обидві книги про прагнення людей збурити якісь почуття в інших, щоб не відчувати порожнечі в душі та досягнути контакту з іншими.
Книга Олега Сенцова “Жизня” вийшла у світ тоді, коли автор ще був у полоні. Розділ “Заповіт” так і проситься до вивчення напам’ять. Це своєрідна мантра на звільнення режисера, яка спрацювала. І тепер "Жизню" можна читати як веселу історію здобутків і втрат звичайної Людини, яка заслужила на велику заголовну літеру!
І на завершення, рекомендуємо почитати Ukraїner - книгу для тих, кому потрібно щоденне свідчення того, що наша Батьківщина - унікально-прекрасна і любити її треба лише унікально-особливо. “Бо любові тієї не видобудеш із серця ні до якої іншої вітчизни, бо пуповиною між тобою і домом пропливають оповіді про експедицію країною з червня 2016-го до жовтня 2018-го, яка зібрала історії з кожного регіону України.