[]

88 років тому народився український соловейко - Анатолій Солов’яненко

88 років тому народився український соловейко - Анатолій Солов’яненко

25 вересня 1932 року народився видатний тенор світу, герой України Анатолій Борисович Солов’яненко. Він підкорив сцени Ла Скала, Метрополітен-опери й Большого театру. Співака запрошували залишитися в Москві, але його серце належало Україні й українському глядачеві. 30 років зачаровував своїм співом слухачів у Національному театрі опери і балету.

Народився майбутній артист у місті Сталіно (нині – Донецьк). Батьки хлопчика співали в аматорських театрах, тож і Анатолій змалечку захоплювався музикою й грав у виставах.

У 1949-му закінчив школу й вступив до Донецького політехнічного інституту на гірничомеханічний факультет. Але любов до музики була непереборною й Солов’яненко, у супроводі інструментального ансамблю, почав виступати соло.

За три роки Анатолій пробує вступити в Ленінградську консерваторію, але провалює іспит і вертає додому. Тоді, щоб удосконалити свій спів, бере уроки вокалу в Олександра Коробейченка – соліста Донецького оперного театру.

По закінченню вишу влаштовується асистентом катедри графіки та нарисової геометрії, але уроків по вокалу не залишає.

У 1962-му взяв участь у концерті художньої самодіяльності в Києві. Його голос вразив усіх присутніх і виконавця запросили стажером до Державного академічного театру опери та балету імені Тараса Шевченка. Того ж року їде до Москви, де бере участь у конкурсі молодих вокалістів. Там його виступ помітили й направили Анатолія на стажування до міланського театру Ла Скала. Відомий співак Дженнардо Барра став наставником Солов’яненка і відкрив українцю школу італійського бельканто.

Того ж року співака запросили до Київського театру опери та балету. А в листопаді наступного року Солов’яненко виконав партію герцога Мантуанського на прем’єрі опери “Ріголетто”.

У 1963 році співак одружився. Світлана стала не тільки дружиною, а й другом і радницею на все життя.

“Ми познайомилися з Толею на роботі, в Політехнічному інституті. Я була лаборанткою на катедрі, а він викладачем. Ми жили в одній стороні, куди ходив один-єдиний трамвай. Їхати треба було хвилин 30, і ми часто опинялися там разом. Я добре пам’ятаю день, коли він вперше відкрито звернув на мене увагу. Це було 8 березня 1962 року. До речі, в той час це був робочий день. Толя приніс мені шикарний букет квітів і запропонував провести додому. Для мене це було повною несподіванкою”.


Анатолій із дружиною Світланою


Анатолій Солов’яненко з дружиною Світланою і старшим сином Андрієм 

 

Ще за рік Анатолій знову їде на стажування до Італії й згодом бере участь у концерті разом із трупою театру Ла Скала. У 1965-му переміг у конкурсі естрадної пісні “Неаполь проти всіх”. У тому ж році Анатолій стає солістом Київського театру опери та балету.

 

За роки вдосконалення своєї майстерності Солов’яненко сформувався як ліричний тенор. Він постійно працював над своїм голосом. Неперевершено володів італійським стилем виконання, віртуозно виконуючи твори Джузеппе Верді, Джакомо Пуччіні, Джузеппе Доніцетті, П’єтро Масканьї, найскладнішими із яких була партія Маріо Каварадоссі в опері Пуччіні “Тоска”. Не кожному співакові було під силу її виконати, та Анатолію це вдавалося, його спів звучав легко й проникливо.

Та вершиною майстерності українського тенора була партія герцога в “Ріголетто”. Пласідо Домінго і Лучяно Паваротті визнавали і захоплювалися талантом Солов’яненка.

 

Анатолій Солов’яненко партія герцога з опери Джузеппе Верді “Ріголетто”

Окрім італійської манери виконання, Анатолій оволодів і французькою. Він неперевершено виконував опери Жуля Массне, Даніеля Обера, Жоржа Бізе. Арія Надира в опері “Шукачі перлин” йому вдавалася найкраще.

Завдяки своїй майстерності Солов’яненко віртуозно виконував партії українських опер “Запорожець за Дунаєм” Семена Гулака-Артемовського, “Наталка Полтавка” Миколи Лисенка, а також російських авторів – “Євгеній Онєгін” Петра Чайковського, “Борис Годунов” Модеста Мусогорського, “Садко” Миколи Римського-Корсакова. Особливе місце в душі співака займали композиції на вірші Тараса Шевченка.

В українській пісні Анатолій зумів передати душевність, щирість, простоту і природність почуттів.

У 1967-му Солов’яненку присвоїли звання заслуженого артиста УРСР, за вісім років по тому отримав народного артиста СРСР.

У 1980 році Солов'яненко став лауреатом Ленінської премії, грошову винагороду за неї він передав у Фонд Миру. У 1997 році отримав премію ім. Т. Г. Шевченка.

Серед найкращих партій: Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Фауст (в однойменній опері Шарля Гуно), Альфред («Травіата» Дж. Верді), Надір («Шукачі перлин» Ж. Бізе), Рудольф («Богема» Дж. Пуччіні) та ін. Світові знавці оперного співу визнали, що виконання Солов'яненком партії герцога в «Ріголетто» Дж. Верді було найкращим — вершиною майстерності.

Вільно володів італійською мовою. Пласідо Домінґо і Лучано Паваротті вважали, що майстерність Солов'яненка не поступалась їхній власній. Життя Анатолія Солов'яненка, справді народного, улюбленого народом співака, було сповнене безперервної й напруженої праці над вдосконаленням голосу. Щоб досягти успіху, він зрікався простих радостей життя задля того, щоб у хвилини найвищого злету свого таланту досягати вершин виконавської майстерності. Він був одним з небагатьох українських співаків, таких як Володимир Мишуга, Соломія Крушельницька, Борис Гмиря, Іван Козловський, Євгенія Мірошниченко, завдяки яким світ дізнавався про українську культуру, про незрівнянну красу пісенної творчості українського народу. Солов'яненко досконало оволодів так званим італійським стилем, віртуозно виконуючи тенорові партії в операх Верді, Пуччіні, Доніцетті, Масканьї.

Співак досконало оволодів французькою манерою співу й блискуче співав у багатьох операх французьких композиторів, зокрема Обера, Бізе, Массне. Особливо майстерно виконував він арію Надира в опері Бізе «Шукачі перлин». В ній чудові природні дані голосу Солов'яненка за тембром і характером навдивовижу точно збіглися з виконавськими канонами цієї партії. Вражаюче натхненно й лірично виконував Солов'яненко славнозвісний романс «У сяйві місяця її побачив я…», коли м'який, ніжний голос співака наче линув у наповненому місячним світлом просторі. Серед найскладніших партій його тенорового репертуару — партія Маріо Каварадоссі в опері Пуччіні «Тоска». У виконанні Солов'яненка ця складна партія звучала легко, просвітлено й лірично проникливо.

Як зазначає у своїй книжці Ігор Шаров, де б Солов'яненко не виступав з концертами, він неодмінно включав до свого репертуару українські народні пісні. «Виконуючи народну пісню з естради, — казав митець, — я пропагую її, хочу привернути до неї увагу людей, і поки вистачить сил, я не відступлюся від цього завдання. Українську пісню чудово розуміють в усьому світі. У кожного народу пісня виражає ті ж почуття, що й у нас, — любов до батьківщини, до дівчини, до матері, до природи… Недарма кажуть, що пісня не має кордонів».

Географія його гастролей охопила територію від країн Європи до країн Азії, від Австралії й до Канади. У 70-х роках Солов’яненко співав у Нью-Йорку на сцені Метрополітен-опера.

На початку 1980-го Анатолій отримав Ленінську премію, грошову винагороду за неї в 10 тисяч рублів він пожертвував у Фонд Миру.

Пропрацювавши в Київському театрі опери та балету 30 років, через творчі незгоди із керівництвом покинув сцену й зосередився на концертній діяльності в Україні й за кордоном.

“Анатолію пропонували прекрасні умови, будь-яку квартиру. Три рази Юрій Лужков, мер Москви, запрошував нас переїхати в Москву. Але я бачила, як Анатолій весь час шукав привід, щоб відмовитися. Напевно, він любив свою батьківщину більше, ніж вона любила його. Ми могли виїхати і в Італію, прекрасно заробляти, там виходили диски Солов’яненка. Але чоловік говорив, що його серце назавжди віддане Україні. Розумієте, корінням він був тут. Особливо любив свій Козин”, – згадувала дружина.

За роки своєї творчості український тенор виконав безліч оперних партій і записав 18 грамплатівок (арії, романси, пісні). Своєї музичної діяльності Анатолій не збирався полишати, але інфаркт обірвав усі плани.

29 липня 1999 року серце славетного співака, українського соловейка, як його називали, зупинилося назавжди. Багато людей прийшли віддати останню шану Анатолію Солов’яненку. Його поховали серед високих сосен у селі Козин.

У 2008 році указом президента України Віктора Ющенка Анатолію Солов’яненку посмертно присвоїли звання Героя України з удостоєнням ордена Держави.

 

Пам’ятник Анатолію Солов’яненку в Донецьку

Пам’ятник Анатолію Солов’яненку на біля будинку № 16 по Інститутській вулиці у Києві

На честь Анатолія названо малу планету 6755 Солов’яненко. В Козині створено музей співака.

[]
Теги
Новини партнерiв
Схожi
79 років тому США надали СРСР безпрецедентну позику в $1 млрд в рамках Ленд-лізу
Історія
79 років тому США надали СРСР безпрецедентну позику в $1 млрд в рамках Ленд-лізу
Позика була безпроцентною і мала бути повернутою через п'ять років після закінчення війни. Проте ніхто і думав повертати гроші...
День проголошення Турецької Республіки
Історія
День проголошення Турецької Республіки
29 жовтня 1923 року колишня Османська імперія стала республікою, а першим президентом став генерал Мустафа Кемаль Ататюрк...
Інститут нацпам’яті презентував нову серію артплакатів «Визначні діячі Української революції 1917-1921 років»
Історія
Інститут нацпам’яті презентував нову серію артплакатів «Визначні діячі Української революції 1917-1921 років»
Український інститут національної пам'яті продовжує знайомити українських військових та широкий загал із визначними діячами Української революції 1917-1921 років...
Операція «Захід»: депортація українців до Сибіру та Казахстану
Історія
Операція «Захід»: депортація українців до Сибіру та Казахстану
21 жовтня 1947 року розпочалась одна з найбільших депортацій населення Західної України, яка увійшла в історію під назвою операція «Захід»...
Сьогодні народився Іван Наконечний — найстарший Герой Небесної сотні
Історія
Сьогодні народився Іван Наконечний — найстарший Герой Небесної сотні
В цей день 1931 року народився Іван Наконечний — найстарший Герой Небесної сотні, активіст Євромайдану...