[]

1 квітня 1917 року відбулась перша масова маніфестація за автономію України

1 квітня 1917 року відбулась перша масова маніфестація за автономію України

1 квітня 1917 року за ініціативою Центральної ради у Києві пройшла 100-тисячна маніфестація патріотичних сил на підтримку Української революції. Це була демонстрація піднесення українського національно-визвольного руху, яка засвідчила його масовий характер та устремління патріотичного українства до національного самовизначення.

Передумови маніфестації

Під впливом революційних процесів кінця лютого в Росії, Українська революція вже з початку березня 1917 року не була обмежена постановкою лише культурно-просвітніх завдань. Звичайно важливе місце в діяльності організованого українства було відновлення української мови, літератури, культурних заходів, однак революція відкрила можливості для постановки на порядок денний значно ширших завдань. Її провідники не забарилися — відразу висунули гасло підтримки демократичного ладу, підготовки до Всеросійських установчих зборів, на яких мали намір домогтися автономії України в складі федеративної Росії.

І тому, що український рух відразу вийшов з культурних задач на політичний обшир, особливу роль відіграв Михайло Грушевський, який 26 березня повернувся до Києва із заслання. Дмитро Дорошенко згодом згадував:

«З поверненням Грушевського український рух у Києві зразу відчув досвідчену й авторитетну руку свого керівника. Ніхто в цей час не підходив більше для ролі національного вождя, як Грушевський, ніхто навіть і рівнятися не міг із ним щодо загально признаного авторитету й тої поваги, якою оточувало його все українське громадянство.»

Уже в перших своїх статтях Грушевський ясно поставив перед українським народом завдання, які виникли з вибухом революції. Він рішуче і категорично заявив, що «українські постуляти й домагання мусять зразу бути поставлені в усій їх широті».

Першими найпомітнішими віхами в історії Української революції стали маніфестації українців у перші тижні після повалення самодержавства, серед них — особливо масштабні демонстрації в Петрограді і Києві.

Маніфестація в неділю 1 квітня стала важливою подією тогочасного українського життя і продемонструвала небайдужість суспільства до політичних процесів, що розпочалися в Україні з початком революції, відіграла колосальну роль у самоусвідомленні українськими колами власних сил, а також у переоцінці російськими колами сили, організованості українського визвольного руху. Дехто навіть схилявся до певного перебільшення значення проведених демонстрацій, мітингів, зборів, вважаючи, що вони викликали справжній переполох у колах російської демократії.

Подіям у Києві передувала українська маніфестація в Петрограді 25 березня на честь шевченківського свята і російської революції під гаслом «Нехай живе вільна Україна у вільній Росії». Вона зібрала близько 25–30 тисяч учасників: українських студентів, робітників і вояків. Своєрідною репетицією української маніфестації стало Свято Свободи на честь російської революції, що пройшло 29 березня на вулицях Києва. Тоді у святкових заходах, за газетними репортажами, взяло участь близько 250-ти тисяч учасників.

План маніфестації в Києві був розроблений Дмитром Антоновичем та декілька разів заслуховувався на засіданні Української Центральної Ради. Напередодні, у суботу, 31 березня, його надрукувала у вечірньому випуску київська газета «Последние новости». Рубрикою «Сьогодні у Києві українська маніфестація» відкрилося і перше число газети «Вісті з Центральної Ради» від  1 квітня 1917 року.

Планом проведення маніфестації передбачалися такі заходи:

  • Панахида по Шевченку біля Володимирського собору;
  • Урочиста хода Хрещатиком до будівлі Київської міської думи;
  • Всенародне віче на Софійському майдані;
  • Молебень за мучеників Шевченка і Хмельницького;
  • Урочисті виступи політиків (від армії виступав Міхновський, від селянства — Стасюк)

Обов'язки з керівництва та відповідальність за проведення політичної акції Центральною Радою були покладені на генерала Ходоровича (від Київського військового округу), комісара Оберучева (представник Тимчасового уряду Росії) та Михайла Грушевського (як представника Центральної Ради).

Манфестація за незалежність України

Місцем збору української маніфестації став Володимирський собор. З самого ранку площа біля Володимирського собору, яка була визначена збірним пунктом учасників маніфестації, не могла вмістити всіх охочих. Учасники процесії заполонили увесь Бібіковський бульвар (нині бульвар Тараса Шевченка), Володимирську вулицю біля університету. Участь у маніфестації взяли близько 100 тисяч осіб— українці-вояки (на загал, участь у мітингу взяли 30 тис. військових), робітники, студенти, учні гімназій, діти з притулків, службовці, члени українських товариств. Учасниками були 14 військових оркестрів, 5 хорів. Як згадував пізніше Михайло Грушевський, «весь Київ, можна сказати, виступив: одні в процесіях, інші на них дивитись».

 Майоріли прапори — червоні революційні та національні синьо-жовті (останніх нараховувалось близько 300) із написами

"Вільна Україна — вільній Росії!", "Душу, тіло ми положим за свою свободу", "Автономія України!", "Самостійна Україна з гетьманом на чолі!", "Хай живе федеративна республіка!"

Національного історичного колориту додавали й вбрані у театральні козацькі костюми артисти на чолі із Миколою Садовським, які гарцювали на конях.

Духівництво Володимирського собору відправило Шевченківську панахиду, а потім маніфестанти, в тому числі військові частини, у супроводі численних оркестрів рушили Володимирською, Фундуклеївською (зараз - вул. Богдана Хмельницького) і Хрещатиком. То тут, то там співали "Гей не дивуйтесь", "Соколи - соколи", "Ще не вмерла України..".

Колони маніфестантів були прикрашені численними жовто-блакитними прапорами, транспарантами. Особливою окрасою стали близько 300 хоругв з національними символами, зображеннями Шевченка, архістратига Михаїла тощо. Піднесений настрій витав над колонами українських козаків. 

З балкону Міської думи ходу вітали представники міської адміністрації та генерал Микола Ходорович. З процесії, у свою чергу, відповідали на привітання.  До слова знов був запрошений голова Центральної Ради Михайло Грушевський, якого молодь на руках занесла на балкон. Він закликав перед лицем народу під прапором Шевченка присягнути боротись доти, доки Україна не стане автономною.

"Тут ентузіазм досяг найвищої хвилі, - згадував Дмитро Дорошенко. - Юрба схопила Грушевського на руки і понесла на другий поверх Думи, на балькон, і звідти показали його народові. З тисячів грудей залунало: "Слава батькові Грушевському!"

Потім Грушевський з балкона Міської думи виголосив другу коротку промову, і похід рушив далі вгору Михайлівською вулицею на Софійську площу. Навколо пам'ятника Богдану Хмельницькому, до булави якого була причеплена синьо-жовта корогва, стояли дрова в сажнях. Їх прилаштували під трибуни, з яких одночасно промовляли оратори. У їх промовах звучав вияв громадської поваги до української маніфестації. Серед тих, хто взяв слово, знову був Грушевський.  Авторитетний лідер українського руху закликав під прапорами і портретом Шевченка присягтись боротися за здобуття автономії України. Учасник маніфестації Дмитро Дорошенко писав, що натовп на колінах склав цю присягу.

На Софійській площі, де відбулося Українське віче, ще ніколи не було такої кількості демонстрантів.  Відтоді Софійський майдан в роки Української революції став місцем урочистих зібрань з нагоди проголошень Універсалів, декларацій та інших державних актів. На імпровізованих трибунах із складених у сажені дров виступили лідери українського руху Микола Міхновський, Микола Стасюк, Сергій Веселовський, Михайло Єреміїв, Михайло Грушевський.

На віче були прийняті розроблені Центральною Радою резолюції про скликання Установчих зборів для вирішення справи автономії України, про доручення Центральній Раді порозумітися з Тимчасовим урядом тощо. Серед народної маси було близько десятка транспарантів з гаслами «Хай живе самостійна Україна з гетьманом на чолі», але вони загубилися серед 300, які вимагали автономії України.

Загалом на українську демонстрацію 1 квітня 1917 р. вийшло близько ста тисяч осіб (а у Києві тоді жило десь 600 тисяч). Ця маніфестація, як зазначав Дмитро Дорошенко,

"Стала переломним моментом в розвитку українського руху в Києві: тепер відразу, і свої і чужі побачили, що українство — сила, що за ним маси, а не якісь окремі гуртки і купки. Ми всі почули вперше твердий ґрунт під ногами, почули себе господарями в своїй хаті".

Підсумки

Маніфестація мала значний успіх, виявила високий потенціал українського національно-визвольного руху, на який змусила звернути увагу і російська революційна демократія. Через два дні після маніфестації міська дума кооптувала до свого складу Михайла Грушевського та Івана Стешенка. Голова Центральної Ради назвав день проведення маніфестації найяснішим, найрадіснішим днем свого і українського життя взагалі. У своїх спогадах він констатував:

"Мета маніфестації 1 квітня була осягнена: вона виявила наглядно й імпозантно, що українство — се не фікція в головах гуртка романтиків чи маніяків-інтелігентів, а жива сила, яка має силу над масами, їх рушає й підіймає."

Таких велелюдних маніфестацій Київ досі не бачив, а в історичній науці до Помаранчевої революції 2004 року та до Євромайдану в Києві у грудні 2013, який став найбільшою проєвропейської демонстрацією в історії Європейського союзу,  Українська маніфестація від 1 квітня 1917 року вважається однією з найбільшою і наймасовішою демонстрацією в історії України.

[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/root\/images\/house2.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":""}]
Теги
Схожi
Археологи знайшли підтвердження існування амазонок
Історія
Археологи знайшли підтвердження існування амазонок
Деякі скелети свідчать про те, що жінки активно користувалися луком і стрілами....
3 березня 1861 року відбулося скасування рабства: цар відмінив кріпацтво
Історія
3 березня 1861 року відбулося скасування рабства: цар відмінив кріпацтво
Кріпацтво було відоме ще з часів Київської Русі, де холопи обробляли князівську чи державну землю і не мали права залишати її собі...
Держархів опублікував особову справу Бандери, яку завела польська поліція під час його першого арешту
Історія
Держархів опублікував особову справу Бандери, яку завела польська поліція під час його першого арешту
Державний архів Івано-Франківської області розпочав публікацію своїх особливо цінних документів на вебсайті у цифровому форматі...
В Бельгії знайшли реліквію зі стародавнього римського міста Помпеї
Історія
В Бельгії знайшли реліквію зі стародавнього римського міста Помпеї
На мармуровій дошці зображені рельєфи, що зображують землетрус, що стався в Помпеях 62 року до нашої ери...
В Амазонії знайшли стародавнє місто, яке змінює уявлення про історію
Історія
В Амазонії знайшли стародавнє місто, яке змінює уявлення про історію
У джунглях Амазонії знайшли величезне стародавнє місто, яке протягом тисяч років ховалося у пишній місцевій рослинності...