Жахливе обличчя війни. Фотохроніки Другої світової та російської гібридної війн

8 травня, в Україні відзначають День пам'яті і примирення, присвячений пам'яті жертв Другої світової війни.

Друга світова війна стала найкривавішою і найжорстокішої в історії людства. Цей день присвячений пам'яті більше 80 мільйонів людей всіх рас і націй, чиє життя обірвалося через насильство світового масштабу. Тим, хто загинув на фронтах, в окопах, і тим, хто загинув під час бомбардувань, побував в полоні, концтаборах або просто пропав безвісти у вирі воєнного лихоліття.

У листопаді 2004 року, рішенням 59-ї сесії Генеральної асамблеї ООН, 8 і 9 травня були оголошені Днями пам'яті і примирення. У резолюції ООН пропонується державам-членам ООН, неурядовим організаціям і приватним особам відзначати один або обидва ці дні - 8 і 9 травня - як День пам'яті всіх жертв Другої світової війни.

Як відомо, 7 травня 1945 року було підписано Акт військову капітуляцію Німеччини, який вступив в чинності 8 травня о 23:01 за середньоєвропейським часом (9 травня в 1:01 за московським). З цієї нагоди в цей день у багатьох містах Європи і США пройшли багатолюдні святкування. Однак, на вимогу Сталіна, 8 травня 1945 року, о 22:43 за середньоєвропейським часом (00:43 9 травня з московським) в передмісті німецької столиці Карлсхорсте був підписаний ще один "Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини", який за своєю суттю повторив аналогічний документ, підписаний днем раніше в Реймсі, і підтвердив час припинення вогню - 8 травня.

В наші дні, коли відкриваються архіви, народи колишнього СРСР, які приймали участь у визвольній боротьбі проти фашистських загарбників, дізнаються, що війна, насправді була не Великою Вітчизняною, як вчили підручники СРСР, а Другою Світовою і що почалась вона не 1941, а 1939 і при сприянні того ж СРСР. Також оприлюднено факти співучасті радянських військових начальників і персонально самого Сталіна в розв’язуванні Другої Світової війни.

Важко не згадати в ці поминальні дні, що в нашій країні знову триває війна – вже шість років Україна має смерті, сльози, тортури, каліцтво від країни-агресора – цього разу смерть і розруху на українську землю приніс колишній союзник, т.з. «братський народ» - Російська Федерація.

Символічно, що саме сьогодні, 8 травня 2020 року, президент РФ В. Путін виступив в ефірі телеканалу «Росія 1» і назвав маячнею спроби обвинуватити СРСР у підготуванні та розв'язанні Другої світової війни. Раніше, поплічник Путіна - С. Лавров казав, що останнім часом активізувалися ті, хто хотів би «привласнити» перемогу у Другій світовій війні і він вважає, що «спроби деяких країн» переглянути історію Другої світової війни спрямовані на позбавлення Росії ролі гаранта післявоєнного світоустрою, яку вона зараз грає.

Назвати гарантом країну, яка попирає всі міжнародні угоди і порушує регулярно чужі державні кордони, руйнуючи життя мирних народів виглядає сьогодні як наглий і неперевершений цинізм. Ми приводимо в цій статті крихітну частину фотосвідчень російської агресії на території України в наші дні і того болю, втрат і тяжких випробувань, що несе вже шість років Україна – колишня республіка СРСР, народ-визволитель від фашизму і гітлерівської агресії, що мирно жив і працював на своїй землі, дотримувався міжнародних угод і законів і не посягав на чужі території, майно, життя.

Також в пам'ять про страшні роки Другої світової ви побачите тут дещо з фотохронік тих років. Звичайно, в обох фотосвідченнях нема і тисячної долі тих жахів, що відбувалися і відбуваються в підвалах, заточеннях, полоні, концтаборах, там де не було фотографів і кореспондентів. Багато страшних таємниць жертви війн унесли з собою в могили.

Страшне обличчя війни: фотохроніки 1939-1945 та 2014 - наші дні